Розділи 26-27

Мудреці розглядають суспільство в ракурсі трьох різних моделей. У жодній із цих моделей немає поняття пошани, яка є важливою для мудрого життя.

А. 26:1-12 – Дурні

Єврейський корінь що має значення «недолугий» або «товстий» і вживається в цьому фрагменті одинадцять разів, символізує людину, дух якої грубий та обважнілий.

Вірші 1-2 – це два порівняння: віддавати дурному шану неприпустимо (це наче літом випадає сніг), це спричиняє руйнівні наслідки (як у жнива випадає дощ). Прокляття, що виходять від дурного, не справляють враження. Вірші 3-5 – дають настанови про те, як звертатися до дурня. Недолугий діє лише тоді, коли його змушують, тому його потрібно змусити діяти так, ніби він є твариною. Вірші 4-5 доповнюють один одного.

Вірші 6-10 – творять хіазм: вірші 6:10 (А-А’) розповідають, до чого призводить звичка користуватися послугами дурня; вірші 7:9 (Б-Б’) говорять про приповістку в устах дурня; вірш 8 (В: розміщений у центрі) мовить про те, що не варто віддавати шану дурневі. Вірші 6, 10 – як тільки хтось вдасться до послуг дурня, відразу ж побачить, як той недолугий вчинить насильство і сам же буде від нього страждати. Вірші 7, 9 – недолугий не второпає, у чому полягає сенс приповістки; вона або не має сенсу (в. 7), або має негативне значення (в. 9). Вірш 8 – віддавати шану дурневі абсурдно та небезпечно.

Вірші 11-12 – це узагальнення: дурень не вчиться на власних помилках (в. 11), і якщо у власних очах він вважає себе мудрим, то це ще гірше, ніж бути дурнем (в. 12).

Б. 26:13-16 – Нероби

Цей фрагмент являє собою збірку іронічних висловів. Вірш 13 – часткове повторення Пр. 22:13. Побачити лева в Ізраїлі практично неможливо, а особливо в місті. Вірш 14 – ледар не виявляє жодної ініціятиви. Як двері, що обертаються на завісах, ледар не досягає нічого. Вірш 15 – саркастичний; це кульмінація лінощів. Вірш 16 – Ледачий становить реальну загрозу для суспільства. Такі люди вважають, що вони розумніші за мудреців (в. 12). Ледар намагається втекти від реальності, мріючи в ліжку.

26:17-28 – Зловмисники

Вірші 17-26 – це збірка висловів про людей, які своїм злим язиком руйнують товариство та суспільство. У першій частині цього тексту йдеться про лихо від сварки (вв. 17-21), тоді як друга частина (вв. 22-26) зосереджена на темі небезпеки пліток. Третя частина – це висновок (вв. 27-28) стосовно попередніх висловів та цілої глави. Вірш 17 – справжнє правосуддя – результат розсудности суспільства (біля міської брами). Підступне втручання у сварку інших людей призведе до ще більшого лиха. Вірші 18-21 – підступні люди схильні сіяти розбрат своїми отруйними плітками. Вони роздмухують сварку (як жар у вогні); заберіть підступних людей, і сварка утихомириться. Вірші 22-26 ­– мовиться про плітки. Для вірша 22 – див. 18:8. Вірші 23-25 застерігають від того, щоб бути обдуреним облесливими словами. Вислів «як срібло з жужелицею, на горшкові накладене» у вірші 23 говорить про зовнішність, яка приховує зло. Урешті-решт, це зло проявиться перед усім зібранням (в. 26). Вірші 27-28 – у цих випадках що є відплатою? – Самознищення. Вірш 28 є продовженням віршів 23-26, але в поєднанні з віршем 27 він також повчає, що брехливий язик – свідчення ненависти, що сповнює все єство.

Приповістки 27

Любов – це серце, сповнене розсудности сьогодні та в майбутньому.

А. 27:1-4 – Слава та заздрість

Вірші 1-2 починаються дієсловом «хвалити» (євр.: halal). Обидва вірші – перший із негативною мотивацією, а другий з позитивною – застерігають від зверхнього ставлення та закликають до смирення. Вірші 3-4 формально також є паралельними. Вірш 4 (про заздрощі) посилює емоційну виразність вірша 3 (про дратівливість) чи розкриває його походження.

Б. 27:5-10 – Контекст дружби

Людина отримує задоволення від спілкування лише в дружніх стосунках. Вислови про дружбу у віршах 5, 6, 9 відносять до Пр. 17:17 та 18:24. Вірші 5-6 – важкі для розуміння. Але вони слугують поясненням один одного. Вірші 5 містить згадку про «любов приховану», можливо, тут ідеться про бездіяльну любов. Вірш 5 тоді має таке пояснення: ліпше відверті докори, ніж спілкування, що не приносить задоволення. У вірші 6 показано контраст: суворі, але чесні слова кращі за приємні, але нечесні. Вірші 7-10 – вибудувані в АБАБ-паралелізмі: у віршах 7-9 (А) вживаються метафори, що позначають приємні субстанції. Вірші 8, 10 (Б) розвивають тему «далеко від дому». Вірш 7 говорить сам за себе, але в контексті дружби, «мед» може означати «обнадійливий, але поверховий контакт», а «гіркий» – не дуже приємну, але чесну дружбу (пор. з в. 5). «Друг солодкий» у вірші 9 означає, можливо, «добру пораду, навіть якщо вона неприємна». Вірші 8, 10 є певною мірою протилежними. Вірш 8 радить не покидати дім (сім’ю). Вірш 10а повчає про те саме, а от у вірші 10б ми бачимо роз’яснення: повертайся до своєї родини не (лише) тоді, коли ти потребуєш цієї зустрічі. Це дивна порада для стародавнього суспільства Близького Сходу, яке мало міцне підґрунтя сімейних стосунків; однак вірш 10 прояснює цю ситуацію: відчужений від сім’ї отримає більше допомоги від гарного сусіда, ніж від далекого родича.

В. 27:11-27 – Батьківські настанови

Цей фрагмент починається настановами (в. 11), так само як і Пр. 1:8. У решті тексту викладено повчання, що стосуються соціяльного життя: практичні поради (вв. 12-13, 18, 23-27), поради щодо міжособистісних стосунків (вв. 14, 15-16, 17, 19, 21-22). Вірш 11 – розумний син – це найкращий доказ успішного батьківства (пор. Лк. 7:35) Вірші 12-13 – протиставляють обачного та довірливого. Слово «обачний» у вірші 12 (arum) – це гра слів із виразом «ручитися за другого» (arab) у вірші 13. Вірш 13 – вказівка, як потрібно чинити в ситуації, описаній у вірші 12 (пор. 6:1-5; 20:16). Вірш 14 – хто забагато благословляє, не завжди має добрі наміри. Вірші 15-16 – див. 19-13; Вірш 17 – товариські стосунки – це також навчання. Вірш 18 – хто піклуватиметься про свого господаря, отримає винагороду. Вірш 20 – Очі – це відображення ненаситного людського бажання (пор. Пр. 30:15-16; Проп. 2:10; 4:8). Вірші 21-22 дають пораду про те, як потрібно обирати друзів: пересвідчитися, чи хвалять їх люди, і лише тоді довіряти їм. Обирати дурнів у друзі – марна справа, їхня поведінка невиправна (в. 22). Вірш 21 та вірш 22 поєднані метафорою: знаряддя (горнило та ступа). Вірші 23-27 – лише плідна праця забезпечить достойне прожиття. Це замальовка з життя людей, що займались сільським господарством в Юдеї в VIII ст. до Р. Хр. Опис дуже близький до опису тогочасного суспільства, який викладено в інших біблійних текстах, датованих цим періодом, і де показано, що відбувається, якщо селянин не піклується про своє господарство (див. Іс. 5:8-24; Мих. 2:1-3).

Попередній запис

Розділ 25

Головними темами цієї збірки є справедливий суд (Пр. 25-27) та нестяжання багатства (Пр. 28-29). Глави 25-27 почали творитися в період ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 28

Другу частина цієї збірки (Пр. 28-29) зредаговано в період після вигнання. Це стане зрозуміло, коли ми проаналізуємо певні маркери, наявні ... Читати далі