Розділ 25

Головними темами цієї збірки є справедливий суд (Пр. 25-27) та нестяжання багатства (Пр. 28-29). Глави 25-27 почали творитися в період правління царя Єзекії. Ця збірка складається з повчань (як позитивних, так і негативних) із використанням порівнянь у вигляді каламбурів (а саме: асонації, алітерації, римування, гри слів, включаючи повторення слів). У центрі діяльности суспільства, що розглядається як об’єкт судочинства, на думку царя та його оточення, перебуває концепт честі: Господа, царя та праведника. Главу 25 можна вважати незалежною літературною одиницею в стилі єгипетської сапієнціяльної літератури.

1) 25:1-3 – Бог і цар

Текст починається з антитези, що є основоположною в суспільстві: взаємодія між Господом та царем. Господь – це абсолютний володар, який реалізує власний Божий план творення в історії (Іс. 29:14). Саме царю та мудрецям відводиться роль тих, хто буде роз’яснювати народу Божі плани (Іс. 5:20-21; 31:1-3). Вірш 3 – Може видаватися, що цар є таким же недосяжним, як небеса, але його роль – це розслідування, а відтак пояснення своїх рішень і дій. Протилежне бачення Бога та царя торує шлях до девтерономістичного богослов’я (Втор. 17:18,20).

2) 25:4-8 – Справедливість і трон

Спершу в тексті викладено вимоги поперемінно з поясненнями. Ці повчання та заборони націлені на коригування людської поведінки. Вірші 4-5 – ювелір може працювати зі сріблом, що не містить ніяких домішок. Політики мусять дотримуватися цього принципу ремісника. Справедливість є джерелом натхнення для суспільства. Цар мусить очистити свій двір від усякого лукавства. Цей принцип є основою стабільности уряду. Вірші 6-7 – в основі цих віршів лежить дуже древнє прислів’я, яке застерігає від того, щоб величатися в присутності царя чи займати місця, призначені для можновладців. У своїй сучасній формі це висловлювання подібне до того, яке промовив Ісус у Лк. 14:7-11: Якщо ти займеш останнє місце на бенкеті, тебе запросять сісти ближче до господаря! Вірш 8 – так само не роби нічого поспіхом і не базікай про чиїсь вади, бо сам будеш присоромлений.

3) 25:9-15 – Мудре спілкування

У цьому тексті викладено п’ять принципів спілкування. Вірші 9-10 – Правильне спілкування будується на справедливости. Ми маємо відстоювати свою точку зору, не зраджуючи довіри інших людей. Зрада – це кінець спілкування. Вірші 11-12 – перший вірш підкреслює силу слова: слово, сказане до речі, – це золота оправа. У в. 12 цей образ розвивається в повчання. Вірші 13-14 – про надійних посланців; в обох вживається метафора, пов’язана з погодними явищами. Вірш 13 – у монархічному суспільстві того часу багаті землевласники відправляли посланців до селян, що обробляли їхні землі. Знайти відданого посланця вважалося успіхом (більшість тлумачів вважають, що метафора «снігова прохолода» означає льодяний холодний напій). Вірш 14 – хвалькуватість – ще одна перешкода для спілкування. Вірш 15 – цей фрагмент завершується улюбленою для мудреців темою. Довготерпеливість та лагідний язик переконують правителя і мають силу ломити тверду кістку (найтвердішу субстанцію людського тіла).

4) 25:16-22 – Любіть своїх ворогів

Ця частина містить найяскравіші повчання про стосунки з сусідом. Вірші 16-17 – тут наведено два широко відомі прислів’я, що мають паралельні ознаки. Їсти небагато меду та не вчащати до дому друга свого – це опис збалансованої ситуації. З’їси занадто багато меду – захворієш, набридатимеш сусідові своїми відвідинами – захворіє він! Вірші 18-20 – тут ми бачимо три порівняння. Три непотрібні, чи небезпечні види стосунків асоціюються з трьома негативними ситуаціями. Вірші 21-22 – для мудреців ці вірші є серцевиною морального вчинку, який дійсно показує, що означає заповідь про любов. Любов змінює стосунки, вона приємна Господеві. Апостол Павло цитує цей уривок у Рим. 12:10. Також ми знаходимо покликання на цей фрагмент у Мт. 5:44.

5) 25:23-28 – Опір праведника

Праведник прагнутиме здобути таку славу, завдяки якій його життя в суспільстві буде прийнятним. Вірші 23-24 – змальовують два негативні образи того, як розмови погано впливають на спільноту. Вірш 23 важко зрозуміти, бо дощ у Палестину не приходить із півночі. Тому окремі дослідники вважають, що це прислів’я могло виникнути в Єгипті, хоча, можливо, не варто надавати великого значення змалюванню погодних умов, адже це може бути лише метафора: холодний дощ (дощ із півночі) символізує «холодний» вираз обличчя як результат підлих вчинків людини. Вірш 24 – див. Пр. 21:9. Вірші 25-26 – спільною темою цих приповістей є життєдайна волога. Вірш 25 перегукується із віршем 13. Не зовсім зрозуміло, про яку далеку країну йде мова, можливо, мається на увазі щось «неочікуване». Вірш 26 – доповнення до вірша 25, але з негативною конотацією: «праведний, що схиляється», – це також неочікуване та неприємне явище. Вірші 27-28 – показують, як людина, що не контролює свої вчинки, руйнується як особистість. Повторення сюжету про мед бачимо у вірші 16. У єврейському тексті цей вірш має досить неясне закінчення «дослідження чести приносить честь». Вірш 28 містить твердження про те, що людина, яка себе не контролює, – подібна до міста, чиї мури зруйновані і воно беззахисне (пор. Іс. 1:7).

Попередній запис

Розділи 22:17-24

22:17-24:34 – Повчання мудреців Ця збірка складається з трьох частин: перша частина – це настанови, які можна позганяти з єгипетськими ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 26-27

Мудреці розглядають суспільство в ракурсі трьох різних моделей. У жодній із цих моделей немає поняття пошани, яка є важливою для ... Читати далі