Розділи 20-22:16

5) 20:5-22:16 – Як відрізнити справедливість від несправедливости

А. 20:5-21:31 – Справедливість та несправедливість

20:5-21:31 – Чеснота

Вірші 6, 7, 9, 11 – проблеми, яких торкаються вірші 6, 9, піддають сумніву важливість чесноти. Вірші 7, 11 є більш обнадійливими: чесноти можна побачити в поведінці людини. Вірші 8, 10, 12 – правитель (в ідеалі) та Господь чітко диференціюють справедливе та несправедливе; люди, що мають здатність бачити й чути, також повинні вміти це робити.

20:13-21 – Моральні характеристики

Ці приповістки не згруповані відповідно до даної теми, але в них описані позитивні якості характеру: наполегливість (в. 13), розумна мова (вв. 15:18 – містять антитезу до в. 19), а особливо негативні якості: обман (в. 14), взяття застави (в. 16), шахрайство (в. 17), підлість (в. 20) та жадібність (в. 21).

20:22-21:3 – Господь і правитель мають владу чинити правосуддя

У цьому фрагменті йдеться про двох надзвичайних суддів: Господа (20:20-25, 27; 21:2-3) та царя (20:26, 28-30) чи про них обох (21:1). 20:22-24 – Господь Ягве гарантує справедливість, коли мова йде про відплату, торгівлю і про життя в цілому. Вірш 25 – див. Проп. 5:4-5,20,27 та 21:2-3: повчають, що Господь читає думки людей. «Дух» у 20:27 – це життєдайна сила (Бут. 2:7). Жертвоприношення в 21:3 – це акт, пов’язаний із зовнішньою стороною, але Господь бачить наміри людини. 20:26, 28-30 – Мудрий цар буде відстежувати неправедні вчинки й карати нечестивих (пор. 20:8, вживання метафори див. в Єр. 28:27-28). Чим більше цар дотримується духу союзу (любови та відданости), тим у більшій безпеці буде його країна й престол. У молодості царі мають владу, а в старості вони стають досвідченими. Пр. 21:1 знову звертається до теми в 16:1-5: серце царя в руках Божих, і Господь керує ним.

21:4-8 – Ознаки несправедливости

Вірш 4 описує принцип: світильник – натхнення, а для злих людей – гординя. Вірші 5-8 показують результат.

21:9-21 – Sedaqa: справедливість

Вірші 9 та 19 – утворюють інклюзію. У центральній частині ми знаходимо приповістки, які торкаються різноманітних тем. Однак вірші 10-21 мають певну структуру, тому що тут вживається слово sadiq (справедливий) та sedaqa (справедливість) у кожному третьому вірші (21:12 15,18,21). Тут ми маємо групи приповістей, кожна з яких складається з трьох компонентів: дві приповістки, що містять антитези (вв. 10 та 11; 13 та 14, 19 та 20) чи передають однакові погляди (вв. 16 та 17), а далі йде висновок про sadiq/sedaqa.

Вірш 10 – проста й неосвічена людина може навчатися; цинік не піддається навчанню. Вірш 14, можливо, закликає до боротьби з корупцією. У контексті (вв. 11-15) говорять про благочинність. Вірш 18 – див. 11:8.

21:20-22 – Плоди справедливости

Вірші 20-22 – описують переваги надбання Мудрости. Мудрість – це більше, ніж інтелект. Переваги (дорогоцінні скарби, олива, завоювання міста) потрібно розглядати (також) у переносному значенні, як приклади «повноти життя». Це найважливіша тема всієї п’ятої секції. Тут ми знову бачимо, як протиставляються шляхи праведного і неправедного. Мудрий знаходить повноту життя. Несправедливого чекає погибель, тому що він не приймає мудрости Господа Ягве.

21:23-29 – Риси, притаманні несправедливому

Так само, як у 21:4-8, ми знову зустрічаємо тут опис несправедливої людини, що утворює інклюзію, обрамлюючи вірші 9-21 та 20-22, де мовиться про праведність. Вірші 23-24 – порівнюють ставлення пихатого зі скромними словами праведного. Вірші 25-26 – порівнюють праведного з ледащим. На перший погляд, це протиставлення може здатися нам недоречним. Проте контекст містить повчання, що ледар нічого не може досягнути лише одними бажаннями, тоді як праведник завжди має чим поділитися. Вірш 27 – див. 15:8. Вірші 28-29 – ці вірші містять попередження щодо брехливого свідка («самовпевнений вигляд» свідчить про те, що людина бреше не змигнувши оком).

Б. 22:1-16 – Приповістки заключної частини: багатство та бідність

22:1-5 – Краще добре ім’я

Вірш 1 – слугує вступом до всього фрагменту. Вірші 2-5 – містять дві паралельні пари приповістей: багатство та бідність (в. 2: А та вірш 4: А’); обачність мудрого (в. 3, Б та вірш 5 Б’). Головною думкою цього фрагмента є така: кожна людина залежить від обставин та від Господа.

22:6-16 – Приповістки заключної частини

Вірш 6 та 15 торкаються теми освіти, і вірші 7 та 16 – теми багатства та бідности; разом вони утворюють інклюзію. Вірші 8-9 – «сіяти кривду» в цьому контексті означає кривдити вбогих. «Доброзичливий» у в. 9 (буквально: «той, хто має добрий погляд» на противагу тому, «хто має злий погляд», джерело зла). Вірші 10-12 – знання у вірші 12 означає Мудрість, і Господь опікується нею. Насмішникові (в. 10) бракує мудрости, а чисте серце (в. 11) сповнене мудрости. Вірш 13 – іронізує над типовим ледарем. Вірш 14 – див. 2:16.

Попередній запис

Розділи 16-19

Б. 16:1-33 – Роль Мудрости Мудрість направляє людську свободу в річище розсудности, що є добром, бо приводить до повноти життя. ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 22:17-24

22:17-24:34 – Повчання мудреців Ця збірка складається з трьох частин: перша частина – це настанови, які можна позганяти з єгипетськими ... Читати далі