Розділи 13-15

2) 13:1-15:19 – Бажання: Здійснення бажань та виховання особистости

У цьому тексті центральним образом є дерево життя. Здійснене бажання – це дерево життя (13:12), як і лагідний язик (15:4).

А. 13:1-25 – Здійснення бажань

Збірка цих приповістей показує, як людина має ставитися до власних бажань. Насичення їжею тут має символічне значення, щоб продемонструвати, чи бажання націлене на добро чи на насильство (вв. 2, 4, 19, 25). Вірші 1-4 – текст починається фразою про те, що бажання потрібно контролювати. Коли бажання негативне, воно призводить до насильства й краху грішника. Його бажання марні. Позитивна динаміка бажання приводить до добра, життя та задоволення. Вірш 1 допомагає зрозуміти, як знайти позитивне бажання. Вірші 5, 6 – правильно обраний шлях до здійснення бажання та його повноти – це справедливість. Вірші 7-11 – у цьому фрагменті йдеться про багатство. Дехто може володіти значними матеріяльними благами, але бути бідним в іншому (духовному) сенсі. Вірш 8 демонструє це: багатий вважає, що він захищений своїми статками, але насправді в його багатстві криється загроза. Бідний же не почувається загроженим. Вірші 9-10 – мова йде про щастя праведних. У даному контексті ці вірші ілюструють, що таке справжнє багатство та справжня бідність.

Вірші 12-19 – фраза «бажання, що сповнюється» утворює інклюзію у віршах 12-19. Центральні вірші ілюструють, що життя та щастя (здійснення бажання) можна досягти з мудрістю. Вірші 20-25 – стосуються життя в спільноті. Той, хто спілкується з мудрими людьми (в. 20), знайде щастя (в. 21), і навпаки. У віршах 22:24 мова йде про матеріяльну та моральну спадщину, яку отримають діти праведника й грішника. Праведним ця спадщина піде на користь, а грішних переслідуватиме нещастя (вв. 23:25).

Б. 14:1-35 – Соціялізація бажань

Ця частина присвячена темі, як мудрий і дурний ведуть своє домогосподарство (вв. 1-27), та поведінці людей (вв. 28-35). Вірші 1-3 утворюють інклюзію, де мовиться про поведінку мудрого й дурня. У цьому фрагменті ми знову бачимо жінок в образі Мудрости. У в. 2 показано богословський вимір моральних принципів, коли згадується ім’я Господа. Вірші 4-7 – в. 4 відрізняється від інших і показує житейську мудрість: щоб отримати прибуток, потрібно зробити інвестиції. Вірші 5-7 вчать, що варто судити людину, зважаючи на її надійсність, яка витікає (чи не витікає) з її слів.

Вірші 8-14 – і знову ми бачимо інклюзію («мудрий», «дурний»), яка утворює обрамлення цього фрагмента. Ці вірші навчають нас, що поверховий погляд оманливий. Ніхто не може знати, що лежить на серці в іншого (вв. 10, 13). На перший погляд, грішники живуть краще («будинки» замість «наметів»), але це враження виникає лише тоді, коли ми оцінюємо їхній статус поверхово, адже їхнє багатство гине (вв. 11, 12). Вірші 16-17 – протиставляють простодушних зухвалих дурнів і мудрих людей. В єгипетській літературі, що навчає мудрости, мудрий par excellence є стриманим і поміркованим.

Вірші 18-24 – інклюзія обрамлює цей фрагмент («вінець»). У віршах ідеться про нагороду мудрости й дурноти. Мудрого видно завдяки його етичній поведінці: він добре ставиться до вбогих, наполегливо працює, виконуючи свою роботу, виказує чуйне ставлення в розмовах із сусідом. Любов та відданість є його винагородою. Вірші 25-27 – домові нічого не загрожує, якщо його мешканці мають Божий страх, Їхня віра – це джерело життя. Вірші 26-27 розпочинають девтерономістичну секцію, що об’єднує дві частини збірки. Вірші 28-35 – постать Царя розглядається в ролі каталізатора нового соціяльного життя, якого так прагне народ (інклюзія у вв. 28, 35). Стрижень цього нового суспільства – лагідне серце, що відкидає насильство і піклується про вбогих. Останнє завдання вважалося особливим обов’язком царя стародавнього Близького Сходу. Роль, яка відводиться царю в девторономістичному вченні, буде знову розглянута в Пр. 16:10-15; 20:28; 21:1.

В. 15:1-19 – Мудрі посередники в спілкуванні

Мудрі пов’язані між собою вузами мудрости, і цей зв’язок робить їх вільними від насильства та плекає їхнє братерство. Роль мудрих у спілкуванні виражена в таких висловах.

Вірші 1-7 – язик мудрого відганяє насильство. Бог всевидющий, і бачить як добре, так і зле, тому Він виступає гарантом спілкування. Бог всюдисущий завдяки Божій Мудрости. Далі текст звертає нашу увагу на те, як спокійно і ясно промовляють вуста мудрих. Їхній язик відкидає насильство і забезпечує життя в спільноті: це – дерево життя. Життя у великій родині та дерево життя можливі лише завдяки захисту Господа, примирливим вустам і послуху.

Вірші 8-11 – текст дуже важливий із богословського погляду і може вважатися пророчим (пор. Ам. 5:21-24; Мих. 6:6-8). Бог всевидющий (в. 3), і Божий суд усе вирішує: саме Господь зважує людське серце. Жертвоприношення (й молитви) без справедливости нічого не варті в очах Господа.

Вірші 12-19 – людина приймає або відмовляється від Божої мудрости – ось два шляхи ставлення до неї. Той, хто приймає мудрість, буде всім своїм виглядом це показувати (вв. 12, 15). Два вислови з порівняннями описують, що означає справжнє процвітання, вказуючи на те, що мова не йде (лише) про багатство (вв. 16-17). Пр. 15:18 утворює інклюзію з 15:1. У в. 19 знову використано метафору «дорога, стежка», щоб показати спосіб життя: дорога лінивого немов устелена терням, крізь яке неможливо продертися.

3) 15:20-17:26 – Роль Мудрости

Мудрість – це розсудність, а її джерело – це нестяжання багатства. Цим богословським образом ми завдячуємо пророку Софонії. Нестяжання багатства – путь мудрого перед Богом.

А. 15:20-33 – Дисциплінування нестяжанням

Вірші 20-24 – у цій секції ми ще раз бачимо, як розумний син протиставляється дурному. Мудрість набувається розсудною поведінкою в спільноті, і ця поведінка веде до адекватного виконання етичних норм. Таке розуміння втримує людину на правильному шляху. Вірші 25-27 – Господь розвалить дім гордих (тих, що шукають лихварського прибутку, пор. вірш 27), але захищатиме землю, яка належить вдовиці (Пр. 22-28; 23:10-11; Втор. 19-14; Лк. 1:51-54). Господь відкривається нам як Суддя наших думок: серце справедливого приємне Господеві, бо Він не любить злих та жадібних. Вірші 29-33 – тут втретє згадується ім’я Господа, і це також утворює інклюзію між вв. 29 та 32. У цьому фрагменті мовиться про те, як Господь розцінює вчинки людей (ця тема розвивається далі в 16:1-7). Повчання, критика і виправлення допомагають формувати наші бажання та дають нам розуміння, як чинити. Мудрість описана як навчання, «здобуття розуму», а вінець її – чеснота.

Попередній запис

Розділи 10-12

Ця збірка складається з 676 Приповістей (переважно використано такий стилістичний прийом, як антитеза та паралелізм), присвячених багатьом проблемам. Вірші чи ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 16-19

Б. 16:1-33 – Роль Мудрости Мудрість направляє людську свободу в річище розсудности, що є добром, бо приводить до повноти життя. ... Читати далі