Розділи 3-4

3:1-12 – Новий союз

Пр. 3 містить синтез духовности Мудрости. Перша частина отримала натхнення з Втор. 4:6 та 6:5-7. Повчання починається закликом дотримуватися заповідей; обіцянка отримати процвітання (вв. 1-2) є важливим мотивом. Далі слідують п’ять закликів залишатися вірним Господеві (вв. 3, 5-6а, 7, 9, 11), кожен із яких вмотивований обіцянкою (вв. 4, 6, 8, 10, 12). Вірші 1-4 – коли Боже Слово торкається сердець, тоді виникає любов (hesed) та вірність (еmеt) – риси, притаманні Живому й Милосердному Господеві (Вих. 34:6; Втор. 7:9). Вірші 5-6 – Божий дар дає полегшення та зміцнює слабке людське серце. Дух смирення приносить полегшення та співчуття і вирівнює стежку до повноти життя. Вірші 7-8 – життя в мудрості – це ухиляння від зла, відмова від самовпевнености, страх перед Богом та прославлення Господа всім своїм єством. Вірші 9-12 – Господь благословляє нас щедрими дарами, але найперше – Він дає нам дар життя. Прославлення Господа – це подяка Йому за життя. Вираз «початку всіх плодів» у вірші 9 – це єдине покликання на обряди в Книзі Приповістей. Бог картає тих, кого любить, але Він робить це для того, щоб допомогти їм зростати в мудрості.

3:13-35 – Дерево життя

Друга частина Пр. 3 – це гимн похвали трансцендентній Мудрости. Вірші 13-20 – найважливіша частина гимну похвали. Багато інтерпретаторів вбачають у цьому фрагменті вплив єгипетського культу богині Маат та богині плодючости. Автори, безперечно, були обізнані з культом цих богинь, але вони чітко показують Мудрість як дар Бога. Пр. 3:16 та 8:22-31 можуть стосуватися єгипетської богині Маат, яка вважалася уособленням космічного порядку і відповідала за правду та справедливість на людському рівні. Маат була улюбленою донькою бога сонця Ра. Вона допомагала Птаху та Хнуму у створенні світу (пор. Пр. 8:22). В єгипетській іконографії її завжди зображали з символом життя (Анкх) в одній руці та скіпетром (символом багатства й шани) у другій (пор. Пр. 3:16).

У стародавній мітології богині плодючости вважалися джерелом життя (див. Ос. 14:9-10, де йдеться про демітологізацію ханаанських богинь, написано в стилі сапієнціяльної літератури). У Пр. 3 Мудрість представлена як жінка, що є символом життя. Змальована в образі жінки, Мудрість розкривається як месіянський дар. Вона символізує Божий дар у створенні світу та історії (вв. 19-20, ця думка розвивається далі в Пр. 8). Вона і є деревом життя: Божим даром, що робить справедливість можливою та захищає її (пор. Бут. 2:9; 3:24). Увесь фрагмент (вв. 13-35) – це запрошення до життя згідно з Мудрістю, щоб іти дорогою anawim, «покори» (в. 34) Господеві. Вірші 21-35 мають таку структуру: після заклику дотримуватись мудрости (в. 21) наведено чотири мотиви робити правильні вчинки (вв. 22, 23, 24, 25-26). За ними слідують п’ять заборон (вв. 27-31) у формі приповістей, які наполягають на альтруїстичному ставленні до ближнього. В останній частині викладене вчення про воздаяння у вигляді чотирьох антитез.

4:1-9 – Як здобути честь

Ми здобуваємо честь завдяки Мудрости. Вірші 1-4 – батько і матір навчають нас мудрости по-різному: вони дають нам поради, знання і промовляють слова, що торкаються наших сердець. Вірші 5-7 – щоб досягти мудрости, потрібно самому зробити зусилля. Слово, що вживається в Бут. 4:1 та Пр. 8:22 і означає процес створення, чітко пояснює цю дію (у вв. 5 та 7 це передається словом «здобути»). Здобуття Мудрости порівнюється зі «здобуттям» подружжя. Для мудреців – це найголовніше правило життя (пор. Пр. 23:23, де те ж саме єврейське слово перекладається як «придбати»). Вірші 8-9 – розсудність діє, проникаючи у все єство людини; вона дає змогу реалізувати себе через поняття чесноти. Чеснота означає тотожність та повну інтегрованість людини в спільноту, як ми це можемо бачити в Книзі Йова (Йов. 19:9; 29:20; 31:36).

4:10-27 – Два шляхи

Мудрість показує суттєву різницю між двома шляхами через їхні екзистенційні аспекти (у літературних творах, присвячених навчанню мудрости, метафора «путь, шлях, стежка» досить часто вживається у формі дієслів та іменників). Вірші 10-13 – Мудрість визначає наш спосіб життя. Мудрість – це життя тих, які здобули та опанували її. Вірші 14-17 – Мудрість допомагає нам триматися осторонь від шляху зловмисників та вина насильства. Це і є основним аспектом розсудности. У багатьох місцях тема вживання їжі та вина використовується для позначення прагнення любови (пор. Пр. 13:12). У в. 17 хліб та вино символізують людське бажання обирати між насильством та життям (пор. Пр. 9:5). Вірші 18-19 – та сама тема розкривається за допомогою антитези світло (символ життя) і темрява (смерть). Вірші 20-27 – у заклику слухати (вв. 20-21) ми вбачаємо тему «серця». Серце – вмістилище знання та почуттів, це також місце par excellence, де має оселитися мудрість. Згадуючи ці частини тіла, повчання розвивається далі, щоб показати мудрі (чи нерозумні) дії.

Попередній запис

Розділи 1-2

Пр. 1-9 слугує вступом до цілої Книги Приповістей. Мудрість представлена тут як об’явлення Бога і джерело життя. Мудрість дає нам ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 5-7

5:1-6:19 – Конфлікт неминучий Ці вірші взято з єдиної глави, що відображає проблеми, які виникли в період після вигнання. Як ... Читати далі