Розділи 1-2

Пр. 1-9 слугує вступом до цілої Книги Приповістей. Мудрість представлена тут як об’явлення Бога і джерело життя. Мудрість дає нам розуміння, що вивільняє нас від смерти і веде до життя. Найважливішими темами в пролозі є такі:

  • Мудрість та страх Господній (Пр. 1:7,20-23; 2; 3:1-12; 4:8-9);
  • Жінка-Чужинка (Інша) (Пр. 5-7);
  • Поєднання обох тем (Пр. 2:16-19; 7:1-5; 9).

Пролог об’єднує елементи традицій Книги Второзаконня та Книги Пророка Єремії. Між Пр. 2:20-7:3 та Втор. 11:18-22 існує чіткий взаємозв’язок. Книга Приповістей надає більш сучасного звучання пророчому тексту, який міститься у Втор. 4:6 та його витокам, тексту, який ми знаходимо в Єр. 31:31-34.

Книга Приповістей спростовує міти про мудрість. Мудрість не є богинею на зразок богинь плодючости зі стародавніх релігій. Мудрість – це вияв присутности YHWH, Бога життя (Пр. 3:19; 8:22). Ми навчаємося мудрости завдяки умінню розрізняти, яке набуваємо через страх Господній (1:7; 9:10). Мудрість – це слово живого Бога, Який виливає Свого Духа (1:23). Ті, хто озивається на поклик Мудрости, дійдуть до дерева життя (3:16-18) і будуть бенкетувати на месіянському бенкеті Мудрости (9:1 -6).

Назва книги та мета написання

1:1-7 – Перший вірш дає назву цілій книзі. Авторство книги приписують царю Соломону, який прославився своє мудрістю (1Цар. 5:9-14). У період після вавилонського полону цар Соломон вважався зразковим правителем і був символом володаря, який отримав мудрість від Господа, щоб об’єднати народ навколо єрусалимського Храму (2Хр. 7:11-18; Сир. 47:13-17). Вірші 1-4 – мудрі поради адресовані простодушним, недосвідченим (в. 4) та молодим. Мудрість звертається безпосередньо до них (Пр. 1:22; 8:5; 9:4), так само як це робить Дурнота (9:13-18). Вірші 5-6 ­– мудреці також отримують користь від приповістей та притч. Вони поглиблюють свої знання (21:11) і покращують власне розуміння. Мудрість приходить завдяки знанням і вдосконалюється завдяки набутим навичкам. Вірш 7 – Стародавня мудрість є духовною і такою, що передбачає практичне застосування. Саме розуміння з погляду етики стримує агресію та суперництво. В Ізраїлі таке розуміння вважається рисою, притаманною релігійній людині. Страх Господній – це її найвищий вияв (1:7; 9:10; 14:26-27; 15:33). Мудрість закликає до одностайности та згуртованости (1:20-23). У цьому вірші закладена програма цілої книги.

Мудрому протистоїть його серйозний опонент – безумний (пор. Пр. 10:8), тому що він заперечує мудрість. Далі є дурень, котрий не розуміє мудрости (26:4). Насмішник, тобто цинік, якому бракує виважености (1:22) і який ставиться до праведника з надмірною пихою (21:24). Якщо узагальнити сказане, нечестивий (лихий чоловік, грішник) протиставляється праведникові.

Секція 1:8-9:18 складається з десяти частин, які ми називаємо «десять слів мудрости».

1:8-33 – Заклик до навернення

Цей вираз показує три кроки на шляху навернення до віри. Вірші 8-19 – потрібно уникати дороги насильства. Перший крок на дорозі життя – це відкриття того, як широко розкинуті сіті насильства. Це твердження починається з традиційного звертання вчителя до учня: «мій сину». Далі ми читаємо довге напучування з двома дієсловами в наказовому способі (в. 10:« не згоджуйся» та вірш 15 «спини ногу свою від їхньої стежки») і бачимо мотивацію у вірші 19. Вірші 20-27 – найбільш значущим кроком на цьому шляху є прийняття духа, який приходить через Мудрість. У цих віршах Мудрість поводиться як пророк, що передбачає невідворотність покарання. Вона висловлює чотири звинувачення (вв. 24-25), які перегукуються з чотирма передбаченнями лиха (вв. 26-27). Вірші 28-33 – третім кроком на шляху до віри є кульмінаційний епізод цього тексту та найважливіша тема Книги Приповістей – розплата, що є плодом діяльности кожного з нас. Праведник їстиме плоди своїх добрих учинків (в. 33), а на зловмисників впаде гніт і смуток через їхні злі вчинки (тема розвивається у віршах 28-32). Навернення приводить до дерева життя (пор. 13:12).

2:1-22 – Процес звільнення

Друге «слово» демонструє динаміку процесу звільнення:

  • найперше в слові – це дар для людського серця;
  • слово – це заохочування мудрих учинків всюди;
  • слово – це фундаментальне розуміння того, що є добрим і доречним;
  • слово застерігає від стежки зла та від Чужої/Іншої (Жінки);
  • слово відкриває дорогу до праведности.

Вірші 1-4 – внутрішня природа мудрости відображає девтерономічну перспективу та бачення, викладене в Книзі пророка Єремії, де мовиться про серце як місце нового життя в союзі (Втор. 4:6; Єр. 31:31-34). Напучування написане в досить традиційній формі: звертання «сину мій» супроводжується трьома умовами «якщо» у віршах 1, 3, 4) і двома наслідками (вв. 5-8 та 9-11). Вірші 5-8 – лише сприйнятливе серце може досягти розуміння згідно з Божим словом у дусі любови. Вірші 9-11 – змістом цієї мудрости є пізнання Бога (Ос. 4:1-4) та пророчі цінності Божого союзу, такі як правда та справедливість (Ос. 2:18-20; Ам. 5:24). Вірші 12-15 – зловмисники ходять лихими путями. Мудрість звільняє нас від цих стосунків. Вірші 16-19 – розсудність – це конкретний екзистенційний акт. У цих віршах ми стикаємося з проблемою, притаманною періоду після вигнання. Чужа/Інша Жінка є небезпечною в релігійному та соціяльному аспектах (в. 18). Мудрість захищає від усього цього. Розсудність є центральною темою в Пр. 1-9, особливо в главах 5 та 7. Вірші 20-22 – глава завершується описом, що є паралельним, але прямо протилежним до шляху праведности. Праведники житимуть на землі, відновленій після вигнання (пор. 3:33-35). «Путь» – це улюблена метафора літературних творів, де мудрість є центральною темою, щоб передати ставлення до життя праведника на противагу грішникові (пор. Пс. 1).

Попередній запис

Основні інтерпретаційні контексти

Літературна структура Книга Приповістей має тривалу історію. Важко визначити точну дату виникнення тієї чи іншої приповістки. Окремі приповістки, що складаються ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 3-4

3:1-12 – Новий союз Пр. 3 містить синтез духовности Мудрости. Перша частина отримала натхнення з Втор. 4:6 та 6:5-7. Повчання ... Читати далі