Псалми 127-132

Псалом 127

У Пс. 126 було сказано, що щастя народу походить від Божого благословення; тут від Господа залежить особисте й сімейне щастя. Модель, якої дотримуються в цьому викладі, є класичною моделлю відплати, яка винагороджує праведників численним і живучим потомством. Псалом побудований на асонансі, єврейською мовою між bnh «будувати» і ben «син». Той, хто отримав від Бога сильних синів, народжених у молодечій силі, може дивитися в майбутнє спокійно, як сильний воїн, озброєний гострими стрілами. Продовжуючи цей образ, псалом говорить, що з сагайдаком, повним стріл (синів), праведник зможе позиватись із зовнішніми та внутрішніми ворогами при брамі міста. Таким чином, остання сцена, що відбувається саме біля брами, описує «шейха», якого оточує сильне й чисельне потомство і якого бояться та поважають навіть вороги.

Псалом 128

Цей короткий твір, що є повчальним продовженням теми попереднього псалма, говорить про сімейну плодовитість і спокій як знак Божого благословення. Саме з цієї причини Псалом 128 став класичним елементом шлюбних обрядів – і єврейських, і християнських. У віршах 1-3 блаженство виражене за допомогою рослинного символізму винограду й оливки. Виноградна лоза уособлює жінку, плодовиту матір, яку оточують парості оливки, тобто її діти, що, як і дерево, сповнені життєвих сил. Ця маленька картина є картиною процвітання й миру; на ній також присутній батько, що задоволений плодами своєї праці. У другій частині (вв. 4-6) після блаженства йде благословення, яке охоплює ширшу панораму майбутнього цієї сім’ї, а також долі всього Ізраїля, якому поет бажає salom «миру», дотримуючись тієї гри слів, яку ми вже зауважили у «висхідних піснях» і яка створює алюзію на Єрусалим «місто миру».

Псалом 129

Хоч і промовлений від імені «я», Пс. 129 здається народним благанням, в якому Ізраїль описано як суб’єкт поневолення «від юнацтва [мого]» (рабство у фараонів чи зруйнування Єрусалиму 596 р. до P. Xp.?). Два сільськогосподарські образи символічно описують страждання народу. Перший (в. 3) – це орання: ґрунт, який орють плугом, стає образом спини людини, яку бичували, але він також представляє спустошене місто. Другий образ (вв. 6-7) використано в прокляттях проти поневолювачів: щоб вони були, як трава на покрівлі будинків на Сході; такі дахи зроблено із втоптаної землі на каркасі з деревини й очерету. Трава на покрівлі швидко вигорає і не може дати женцеві багато сіна. Такими є й вороги Ізраїля: жменькою трави, яка зів’яне швидше, ніж виросте.

Псалом 130

De profundis, як і Miserere, є одним із найпопулярніших та найулюбленіших покаянних псалмів, особливо в християнській традиції. Лютер назвав його «псалмом Павла» з огляду на його тему; Августин застосував його до себе у своїй автобіографії; Григорій Великий розважав про нього у своїй праці In septem Psalmos poenitentiales expositio; такі письменники, як Оскар Вайльд і Шарль Бодлер, використовували його образно. Це благання, яке здіймається з безодні смерти й зла (вв. 1-2) і розвиває тему вини та прощення. У першій строфі (вв. 3-4) є цікавий зв’язок, який встановлено між прощенням та страхом: радше Божа доброта, а не гнів Господа має пробуджувати в нас страх образити Бога.

У другій строфі (вв. 5-6) очікування прощення переплетено з визвольним словом Божим. Тут є дуже поетичний образ «сторожі» – вартових чи священиків, що служать у Храмі і чекають на першу світанкову зорю, яка б дозволила їм втекти від їхніх нічних страхів. У третій і останній строфі (вв. 7-8) послідовність подій у житті окремого грішника поширюється на Ізраїль загалом, який має звертатися до Господа за викупом від усіх його гріхів. Хоч деякі Отці Церкви (зокрема, Іларій, Іван Золотоустий і Теодорит) вбачали в цьому народному «викупі» визволення з вавилонського вигнання, цей текст є насамперед глибоко духовним гимном. Боже прощення гріхів – це дар, який приносить з собою всі інші дари.

Псалом 131

Цей короткий псалом у кількох віршах представляє, як ідеальний образ вірного, віру в образі «дитятка»; отже, віра – це не сліпе чи підсвідоме довір’я, вона радше допускає стосунки спонтанної, але свідомої близькости. Тут є чарівний, хоч і прихований образ Бога як матері і натяк на «духовне дитинство», яке Ісус зробить Своїм (Мт. 18:1-5), як і християнські містичні традиції. Протилежністю до такого ставлення є горда людина, яка не «втихомирила і заспокоїла свою душу» (в. 2), а женеться «за речами, що більші й дивніші над мене» (в. 1), і не вірить у Бога. Фінальний антифон застосовує цей псалом до Ізраїля загалом.

Псалом 132

Цей урочистий царський і літургійний псалом важко тлумачити; в ідеалі, він посилається на перенесення ковчегу з «полів Яарських» (можливо, Кіріят-Єарім, про що йдеться в 1 Сам. 6) до нової Давидової столиці, Єрусалиму. Деякі вчені вважають, що цей псалом засновано безпосередньо на тому гимні, який співали під час цього перенесення. Текст очевидно літургійний (хор, вірні, священики), але, здається, він вписується в ритуал чи процесію, що вшановувала подію, яку мали святкувати в Храмі в Сіоні. Псалом набуває своєї структури завдяки двом клятвам.

Перша клятва (вв. 1-10) – це клятва Давида, який присягає не ввійти до свого дому в Єрусалимі і не зімкнути там очей, поки ковчег Господа не матиме постійного помешкання в цьому місті. Царська акламація, яку пізніше тлумачили як месіянську, завершує цю першу частину (в. 10). З іншого боку, другу клятву (вв. 11-18) промовляє YHWH, Який обіцяє постійність Давидовій династії в пророцтві пророка Натана, що описане в 2Сам. 7.

Однак постійність Господа має одну умову – «дотримання союзу» Давидовими нащадками. І все ж надія поширюється на все закінчення псалма. Бог освітить «месію», тобто помазаника Божого, світильником, який є знаком життя в домі. Образи «потомства», що будуть дорогими для подальших Давидових месіянських переказів (Іс. 11:1; Єр. 23:5; Зах. 3:8; 6:12), і сяйливого вінця використані для возвеличення життя, плодовитости й тривалости Давидової династії.

Попередній запис

Псалми 120-126

Пісні прочан: Псалми 120-134 Псалми 120-134 зазвичай називають «висхідними піснями». Що означає слово maalot («сходження»)? Дехто вважає, що йдеться про ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 133-139

Псалом 133 Нагадуючи нам мініатюру, як і Пс. 131, ця пісня (духовної) споріднености така дорога для християнської монашої традиції (ще ... Читати далі