Псалми 120-126

Пісні прочан: Псалми 120-134

Псалми 120-134 зазвичай називають «висхідними піснями». Що означає слово maalot («сходження»)? Дехто вважає, що йдеться про суто літературний засіб: повторюючи певні слова, ці п’ятнадцять псалмів творять ніби крещендо, яке здіймається до своєї кульмінації. На думку інших (Септуагінта та Єронім), це псалмами, які треба було співати на п’ятнадцяти сходинках, що вели до Храму (звідси й назва в деяких перекладах «пісні ступенів»). На думку третіх, це були пісні, що їх співали репатріянти з Вавилону, коли повернулися до Сіону, а четверті вказують на символічну цінність молитов, які «здіймаються» від спільноти до небес. Нарешті, ймовірним є те, що таку назву отримала низка пісень, які використовувались під час «паломництва» до Сіону на три свята – Пасху, П’ятдесятницю і Кучок; термін «висхідний» використовувався, бо люди буквально сходили до Єрусалиму (святе місто було на висоті 800 м над рівнем моря) і водночас духовно піднімалися до Бога.

Псалом 120

Перша з «висхідних пісень» це сповнений віри плач, який починається з еl YHWHДо Господа»), У першій строфі (вв. 1-4) псалміст протестує проти брехливого язика, що метає стріли й палить вугілля, тобто брехливі слова, які є небезпечними, особливо в усній культурі, якою була семітська. Друга строфа (вв. 5-7) описує стан війни, в який відчуває себе втягнутим той, хто молиться, так наче він опинився посеред варварів (Мешех, плем’я поблизу Каспійського моря, і Кедар, арабське плем’я). Вкінці, у фразі аni-salom, «Я за мир» (у пер. І. Хоменка «Я – ввесь за мир»), присутня алюзія на «Єрусалим», значення якого часто тлумачили як «місто миру».

Псалом 121

Ця чарівна пісня про Божу «сторожу» (дієслово smr «стерегти» чуємо шість разів) є паломницьким гимном на честь «того, що Ізраїля пильнує». Бог є прохолодою, яка захищає від пустельного сонця, захисником, що стоїть праворуч від того, кого опікує, захистом вночі від місячного сяйва, що, як вважалося, могло викликати сліпоту або божевілля. «Гори» у вірші 1 є або символом Сіону, «звідки прийде допомога», або «пагорбами», на яких були встановлені ідолопоклонницькі святині, з яких допомога надійти не могла.

Псалом 122

У першій строфі (вв. 1-2) автор цієї ревної пісні Сіону зводить докупи теперішній момент, коли він переступає поріг святого міста, і день, тепер віддалений, коли він сказав усьому селу про своє рішення «йти в дім Господній». У другій строфі (вв. 3-5) він прославляє Сіон, збудований «як те місто, що злучене разом», центр єдности для дванадцятьох колін Ізраїля, єдиного місця легітимного поклоніння (Втор. 12:13-14; 16:16), місця перебування Давидової династії та «престолів для суду», тобто найвищого суду.

Пісню завершує третя строфа (вв. 6-9) побажанням, що базується на єврейському привітанні salоm «мир» у зв’язку з популярною етимологією назви Єрусалим «місто миру» (Пс. 120:7). Від ревного бажання «миру й добра» у віршах 7-9 походить таке саме привітання францисканців. В Єроніма, а особливо в Августина цей псалом стає гимном небесному Єрусалиму: «Камені цього міста було вирубано з гір руками проповідників правди; вони їх обтесали, аби використати у вічній святій конструкції» (РL 37:1619).

Псалом 123

Молитва особистого (вв. 1-2а) та спільного (вв. 2б-4) прохання, позначена надзвичайною простотою й ніжністю, – цей псалом наскрізно обігрує слово «очі». Власне, головний символ цього короткого тексту характерний для світу східних дворів: очі слуг, які уважно стежать за руками своїх господарів, щоб уловити навіть найменший знак їхнього бажання й милости. Цей образ застосовано щодо надії бідної людини, в якої очі «постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої» (Пс. 25:15; див. 69:4).

Очікування є напруженим, бо життя людини, що молиться, насичене нехтуванням і зневагою «гордих». Єврейською цей останній термін (ligeonim) можна також поділити на два (lige yonim), що означатиме «горді греки» і, таким чином, він стане алюзією на поневолення сиро-еліністичною династією Селевкідів (II ст. до Р. Хр.).

Псалом 124

Спільна подяка на літургійному тлі (на що натякає інтерполяція «нехай но Ізраїль повість») – цей псалом говорить про нічні жахіття, які мучили народ Ізраїля і від яких Господь його звільнив. Образи чудовиськ, що проковтують, вод, які затоплюють, сильця, яке стискає шию жертви, належать до репертуару образів, що використовуються в проханнях і гимнах подяки для означення небезпеки, якої вдалося уникнути. Тому важко визначити історичні координати небезпеки та визволення, які пережив Ізраїль і на які посилається цей псалом.

Псалом 125

Віра в тривалість Ізраїля, яка, у свою чергу, залежить від незнищенности Храму (вв. 1-2), може зазнати великих випробувань, які єврейському народові приносить серйозна небезпека – зовнішня чи внутрішня. Вірш 3 посилається на «берло нечестя» (Антіох IV Епіфан, сиро-еліністичний поневолювач Ізраїля в II ст. до Р. Хр.?), але також і на небезпеку, щоб «праведні не простягли своїх рук до неправди» (див. також в. 5). Проте надія, єдина надія – це доброта Господа, який захищає «добрих, людей щирого серця» (в. 4) та засуджує як «беззаконників», так і тих, що звертають із дороги справедливости й приєднуються до них.

Псалом 126

Багато хто вважає цей псалом гимном тих, що повернулися з вавилонського вигнання (пригадайте тексти Девтеро-Ісаї), який чудово поєднує радісну подяку й благання про майбутнє, горизонт якого ще не повністю позбавлений від страхів. Проте вірші 1 і 4 можна розуміти не лише як хвалу Бога, що «повернув сіонських бранців», але також як хвалу Бога, що «повернув Сіону долю». Тоді пісня стає більш загальним оспівуванням відродження Єрусалиму.

Сільськогосподарський образ вкінці (вв. 5-6) досить сильний: сіяння – це період очікування; сухі потоки пустині Негев символізують спрагу; снопи врожаю означають процвітання й радість; повноводі джерела дозволяють степові буяти. Таким чином, ці образи представляють дві стадії гноблення й визволення; патриотична традиція розглядала їх як зображення педагогіки Господа, Який очищує за допомогою покарання, а тоді пропонує ще більший дар.

Попередній запис

Псалми 115-119

Псалом 115 Зазначений псалом, який містить критику ідолопоклонства (див. Іс. 44; Муд. 13-15), можна розглядати як літургійний, що складається з ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 127-132

Псалом 127 У Пс. 126 було сказано, що щастя народу походить від Божого благословення; тут від Господа залежить особисте й ... Читати далі