Псалми 115-119

Псалом 115

Зазначений псалом, який містить критику ідолопоклонства (див. Іс. 44; Муд. 13-15), можна розглядати як літургійний, що складається з двох актів. Перший дає молитовній спільноті повчання про правдивого Бога (вв. 1-3), який є Творцем і Спасителем Ізраїля, і про ідолів (вв. 4-8) з їхніми непотрібними органами (уста, очі, вуха, ніс, руки, ноги, горло), що є нічим іншим як знаком смерти й безпорадности. Другий літургійний акт – це заклик і благословення, адресоване «домові Ізраїля», тобто народові, «домові Аарона», тобто священикам, і тим, «що Бояться Господа», тобто прозелітам (якщо цю фразу розуміти в особливому значенні, з яким її використовували в період після вигнання) або, у ширшому сенсі, ще щиріші вірні Ізраїля (вв. 9-18). Із Божим благословенням асоціюється благословення (тобто хвала) вірних, які визнавали свою віру в правдивого «Бога Авраама, Бога Ісаака і Бога Якова! Бога – не мертвих, але живих!» (Мт. 22:32).

Псалом 116

Це гимн подяки (вв. 2, 7, 8, 12), в який вплетено благання (вв. 1, 2, 4, 10-11) і врочисте визнання віри (вв. 5, 10). Цей псалом розвиває два сюжети. Перший (вв. 1-13) в кілька етапів розповідає історію серйозного страждання в справжній смертельній пастці. Але Бог втрутився, і у внутрішньому монолозі (вв. 7-13) той, хто молиться, описує своє визволення за допомогою інтенсивних сентиментальних фраз та образів. Другий сюжет (вв. 14-19) описує літургійну подяку (todah), під час якої той, хто молиться, робить три заяви: Бог не байдужий до смерті Своїх вірних (ще значення в. 15, який згодом прочитували в контексті перспективи безсмертя); праведні є членами Божої родини («я Твій раб, син Твоєї невільниці», в. 16аб); Господь розковує кайдани смерти (в. 16в).

Таким чином, цей псалом є піснею глибокої віри у владу Бога над фізичною смертю і злом. Через в. 13 («Я чашу спасіння прийму») ця пісня стала частиною єврейського пасхального богослуження у зв’язку зі звичаєм третьої чаші вина. Павло цитує в. 10 (за Септуагінтою) у 2Кор. 4:13: «Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо». Апостол також цитує в. 11: «Кожна людина неправдива» – у Рим. 3:4.

Псалом 117

Цей найкоротший із псалмів є неначе коротким благанням. Його поклав на інструментальну музику Моцарт у своєму творі Vesperае Solennes de Confessore (KV 339). Це короткий гимн, який оспівує союз YHWH з Ізраїлем, пригадуючи дві Божі прикмети, що позначають цей союз: hesed (милосердя) і emet (вірність повіки).

Псалом 118

«Пасхальний Галлел» (Пс. 113-118) єврейської літургії завершується цим важким, але вражаючим псалмом. Проте, на думку багатьох, ця пісня первісно була пов’язана зі святом Кучок. Дозвольте мені зробити спробу літургійної інтерпретації, яка дозволить нам проаналізувати його дуже складну структуру, яку по-різному реконструювали та пояснювали. Урочистий заклик до прослави (вв. 1-4) представляє три категорії учасників культу, яких ми зустрічали раніше в Пс. 115: Ізраїль, «дім Ааронів», тобто священики, і «ті, хто боїться Господа», тобто, мабуть, прозеліти або більш вірні євреї. Далі починається перший подячний гимн (вв. 5-18), який співають «в наметах між праведників», тобто в місті Єрусалимі, де процесія йде слідом за солістом (вв. 5-7, 10-13, 14, 17-18) і хором (вв. 8-9, 15-16), які чергуються між собою. Тема зрозуміла: у нещасті ми мусимо мати живу віру в Бога, Який приводить нас до повної та тріюмфальної перемоги.

Коли процесія доходить до «воріт правди», тобто Храму, починається другий гимн подяки (вв. 19-29), що містить кілька обрядових елементів. Відбувається діялог між священиками й вірними, коли останні просять дозволу увійти в Храм (вв. 19-20; див. Пс. 15 і 24); схвальна акламація, яку адресовано непохитному «каменю» Храму, що символізує YHWH, камінь порятунку (вв. 21-25); священицьке благословення (вв. 26-27); священний танець і процесія навколо жертовника з гілками (це нагадує єврейський обряд під час свята Кучок); фінальний гимн для соліста й хору (вв. 28-29). Ми можемо пригадати, що вірші 22-23, які стосуються каменю Храму, були запозичені Євангеліями, починаючи з притчі про виноградарів-убивць (Мт. 21:42), і застосовані щодо Христа (див. також Дії 4:11 і 1Пет. 2:7), тоді як вірші 25-26 було застосовано щодо тріюмфального входу Христа в Єрусалим (Мт. 21:9); також вигук hoshiana («О, спаси нас!») набув форми «осанна» в християнській традиції.

Псалом 119

Цей повчальний псалом, що складається з 1064 єврейських слів і є найдовшим у Псалтирі, Блез Паскаль промовляв щодня. Він структурований як складний акростих, або алфавітний вірш, і як складна лексична система. Відповідні літери єврейського алфавіту починають перше слово у восьми віршах двадцяти двох строф по вісім рядків кожна, які складають псалом; наприклад, перша строфа починається з aleph, першої літери єврейського алфавіту, і так само перше слово кожного з восьми віршів цієї строфи. Крім того, майже кожен вірш містить один із восьми термінів, за допомогою яких описано й прославлено Закон – слово Боже: Закон (torah), слово (dabar), свідчення (edut), знання (mispat), кажучи (imrah), установа (hoq), заповідь (piqqudim) і веління (miswah).

Тора, яку оспівує цей псалом, є не лише біблійним законом, але Словом Божим: це слово – «світильник, то світло для стежки моєї» (в. 105); це їжа, солодша за мед (в. 103), скарб, щиріший за золото (в. 127), невичерпне джерело радости й світла (вв. 47, 130, 135). Ця пісня є правдивим путівником віддання себе Богові, дзеркалом для вірних, заохотою до невпинної Його прослави. Вона нагадує близькосхідну мелодію, в якій резонуючі фрази закручуються в спіраль, і хоч вірші рухаються паралельними колами, вони також відкривають нові перспективи. Повторення приводить до асиміляції та глибшого розуміння. Дітріх Бонгофер правильно зауважив, що «Псалом 119 є, без сумніву, обтяжливим з причини його довжини і монотонності, але нам справді потрібно рухатися від слова до слова, від фрази до фрази, дуже повільно, спокійно, терпеливо. Тоді ми зрозуміємо, що те, що здається повторами, є насправді новими аспектами однієї й тієї ж реальності: любови до Божого слова».

Попередній запис

Псалми 107-114

Псалом 107 Цей місткий гимн подяки, який починається з літургійного заклику до прославляння Бога (вв. 1-3), розвивається в описі чотирьох ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 120-126

Пісні прочан: Псалми 120-134 Псалми 120-134 зазвичай називають «висхідними піснями». Що означає слово maalot («сходження»)? Дехто вважає, що йдеться про ... Читати далі