Псалми 107-114

Псалом 107

Цей місткий гимн подяки, який починається з літургійного заклику до прославляння Бога (вв. 1-3), розвивається в описі чотирьох ситуацій, що вимагають складання дарів згідно з обітницею. Перша (вв. 4-9) описує розпорошення та порятунок каравану в пустині. Друга (вв. 10-16) описує в’язнів, яких звільнив Господь, а третя (вв. 17-22) – показує хворих людей, яких було звільнено від страждання й гріха. Фінальна сцена найбільш мальовнича, вона відображає досвід моряків, яких було врятовано з жахливої бурі (вв. 23-32). Освальд Лоретц навіть припускав, що ця сцена на морі змодельована на основі старої пісні подяки Ваалові, яку співали фінікійські моряки.

Кожна з чотирьох сцен дотримується чіткого зразка й залучає всі збори до подячної хвали. Вкінці хоровий гимн (вв. 33-43) пригадує Вихід і, здається, застосовує попередню пісню до всього Ізраїля, оскільки народ засвоює з неї урок щодо життя, сповненого вірности Богові (в. 43). Григорій Ниський у розділі 8 свого першого трактату про псалми тлумачив цей гимн як духовну біографію вірного, якого звільнено від усіх життєвих злигоднів. З погляду змісту цей псалом постає як поєднання двох частин інших псалмів (57:8-12; 60:7-14), до яких я відсилаю читача. Важко визначити цінність цього колажу; проте він показує, як Ізраїль наново тлумачив свій літературний та релігійний спадок і наново використовував його в нових і відмінних контекстах. Мабуть, наміром створення було застосувати стародавню обіцянку щодо нової та небезпечної ситуації. Хвала-гимн першого фрагменту тоді завершуватиметься в Божому пророцтві, де YHWH декларує володіння над усією Обіцяною Землею, яку, мабуть, у той час завойовували, і це відкриває Ізраїлеві світло й надію (другий фрагмент). Цікаво, що в XVI ст. кардинал Роберто Беларміно висунув гіпотезу, що Пс. 108 був створений виключно для того, щоб загальна кількість псалмів становила сто п’ятдесят!

Псалом 108

Як і Пс. 58, це par excellence «злоречивий» псалом. Прокляття виголошує невинний вірний, якого обмовляли і який, мабуть, вважає свої слова скаргою, складеною перед верховним судом Бога. Гіперболи, що їх використано в двадцяти прокляттях псалма, відображають формули літератури Близького Сходу та Сходу, однак вони також виражають палку реакцію того, хто молиться, на порушення правосуддя, відновлення якого ввірено Богові, справедливому судді.

Псалом 109

Псалом є свідченням способу, яким слово Боже «втілене» в особливостях культури, епохи та людських почуттів. Цей псалом можна розуміти та інтерпретувати як молитву про справедливість, молитву, позначену презирством до корупції й нелегітимного використання влади (див. Мт. 25). Проте справедливість може бути відновлено лише завдяки втручанню Бога, Який засуджує й карає людську несправедливість.

Псалом 110

Цей царський гимн містить лише 63 єврейських слова (включаючи частки), але він має величезну бібліографію й надалі не перестає бути об’єктом значної уваги, особливо в християнстві, де його наново прочитують як месіянський та христологічний гимн. НЗ постійно цитує вірші 1 і 4 (за Септуагінтою): в. 1 у Мр. 12:6, паралель: Дії 2:34-35; 1Кор. 15:22-23; Еф. 1:20-23; Євр. 1:13; 10:12-13 (тут наведено лише найважливіші посилання); в. 4 відіграє важливу роль у Посланні до євреїв, особливо в главі 7. Не існує порозуміння щодо датування псалма, який міг первісно стосуватися Давидової монархії і був наново інтерпретований після вигнання як месіянська пісня. (Розв’язання проблеми датування також залежить від зв’язку з переказом про Мелхіседека з Бут. 14).

У першій частині псалма (вв. 1-3) Господь адресує пророцтво «Владиці» псалміста, тобто цареві, проголошуючи його інтронізацію «праворуч Мене» (алюзія до звичаю передавання царської влади біля Божого ковчегу? Чи до розміщення царського палацу біля Храму? Чи символічне ствердження ролі єврейського царя як представника Бога?). У єврейському тексті вірш 3 неясний і, здається, посилається на військовий парад на честь царя з участю «роси твоєї молодості», тобто цвіту народу та війська. Проте Септуагінта й Вульгата надають цьому віршеві вільного прочитання разом із рядками Пс. 2:7 і роблять його ствердженням Божого синівства Давидового монарха: «З тобою володарство, відколи ти народився у святій оздобі; перед зорею Я зродив тебе, неначе росу».

Друга частина (вв. 4-7) містить ще одне Боже пророцтво, яке запевняє, що гідність Давидового царя є також і священицькою; воно посилається на стародавнього священика-царя Салиму (Єрусалиму) Мелхиседека (Бут. 14), якого зустрів Авраам. Можливо, у цьому пророцтві зроблено спробу знайти спосіб дарувати цареві священицьку гідність, відмінну від священства нащадків Леві, Аарона чи Цадока. Після такої «інвеститури» цар здійснює переможний тріюмфальний марш, у дорозі набираючись сили з потоку (в. 7); останнє, мабуть, є посиланням на священне джерело Гіхон в Єрусалимі (1Цар. 1:32-40) або символічно – на Боже благословення. Проте й досі фундаментальним є месіянське тлумачення (відоме в Кумрані), а також христологічне тлумачення, яке превалювало в історії християнської традиції, особливо акцентуючи на священстві Христа, як це викладено в Посланні до євреїв (що також покликається на Пс. 2:7).

Псалми 111-112

Обидва псалми є акростихами/алфавітними псалмами (як і Пс. 25; 34; 37; 119) та «алилуйними псалмами»; їх вважають «близнятами» (Вальтер Ціммерлі). У першому головною фігурою виступає Господь і Його «діла» в історії спасення; тут ми знаходимо цілий словник союзу (правосудця, правда, правий, правота, відкуплення, милосердя, ласка, пам’ять, великі діла, союз). Як пізніше напише Єронім, коментуючи в. 9, Бог явлений як «святий святим, страшний для грішників», добрий до праведників, безжалісний до бунтівників.

З іншого боку, у другому псалмі головними фігурами є праведники та грішники, однак, очевидно, їм виділено не порівну місця: дев’ять віршів для правих, один – для грішників. Найшанованішою чеснотою є «суспільна» щедрість до бідних (вв. 5 і 9).

Псалом 113

Псалми 113-118 є збіркою «алилуйних псалмів», що відомі як «пасхальний Галлел», або «єгипетський Галлел»: і через тему Виходу (Пс. 114), і через їхнє використання в єврейському пасхальному богослуженні (але також під час інших торжеств і святкувань). Перший із цих псалмів був названий Magnificat Псалтиря через використання віршів 7-8 у духовній пісні Марії. У трьох строфах надзвичайної тематичної ясности цей псалом оспівує трансцендентність Бога Ізраїля (вв. 1-3 і 4-6), а також активну присутність Бога в історії, де Він підтримує бідних і злиденних (вв. 7-8).

Псалом 114

Цей псалом дорогий як для єврейської традиції, так і для християн (Данте у своїй «Божественній комедії» робить його піснею тих, хто в чистилищі: «Чистилище» (II, 46-48)); його кілька разів ставили на музику (Мендельсон, Брукнер, Кодай, у спіричуелах (негритянських духовних гимнах) тощо). Септуагінта й Вульгата помилково поєднують його з Пс. 115 (роблячи з них Пс. 113). Псалом у дуже живий спосіб представляє подію Виходу, залучаючи до участи в ньому природу. Море побачило й кинулось тікати, щоб Ізраїль міг пройти; під час теофанії на Сінаї гори рухалися, немов барани, що скачуть; Йордан повернувся назад, щоб зробити прохід для Ізраїля; земля здригалася наче жінка, що народжує (в. 7). У подиві людина, що молиться, запитує, чому все це відбувається, і Бог відповідає, посилаючись на жест Виходу, коли Він перетворив скелю у водяне джерело (в. 8) як знак любові до свого народу, в якому мешкає Божа присутність (в. 2). Ця пісня, очевидно, є поетичною пасхальною медитацією.

Попередній запис

П’ята книга Псалтиря: Псалми 107-150

П'ята книга є найбільшою серед книг, на які традиційно ділиться Псалтир. Деякі групи в межах книги визначити легко, оскільки вони ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 115-119

Псалом 115 Зазначений псалом, який містить критику ідолопоклонства (див. Іс. 44; Муд. 13-15), можна розглядати як літургійний, що складається з ... Читати далі