Псалми 102-106

Псалом 102

Цей псалом належить до серії псалмів, знаної в християнській традиції як «покаянні псалми» (разом з Пс. 6; 32; 38; 51; 130; 143); через його інтригуючий заголовок («Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою») Августин тлумачив його як молитву стражденного Христа. Цей псалом є ламентацією, яка переходить від особистого благання до благання народу, і навпаки. Особисте благання (у віршах 2-12 і 24-29) використовує сильні образи, щоб описати плесне виснаження й самотність людини, яка молиться: крики пелікана й пугача, руїни, темрява, спів самотньої пташки, стіл із гіркими стравами, попіл жалоби, сльози як напій.

Тоді псалом переходить від зображення занепаду тіла людини, що молиться, до міста в руїнах – Єрусалима (вв. 13-23), який, незважаючи ні на що, являє ствердження любові: «Раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили» (в. 15). На тлі зруйнованого Сіону (псалом походить із періоду після вигнання) псалміст співає пісню надії та воскресення народу, довіряючи її письмовому пророцтву (вв. 19-23), щоб усі бачили.

Псалом 103

Цей псалом вважають однією з перлин Псалтиря, а для християнських читачів він є прелюдією до слів «Бог є любов» (Ів. 4:8); цей гимн є благословенням хвали і вдячности, хоч містить також і повчальні елементи. Він розвиває два сюжети. У першому (вв. 1-9) любов і прощення Бога звеличені за допомогою низки дієслів (Бог є той, хто прощає, зцілює, визволяє, вінчає, насичує), різних іменників (добродійства, суд, вчинки, ласка, доброта, милість) і тверджень про прощальну Божу ласку.

У другому сюжеті (вв. 10-18) вічна Божа любов іде поряд із людською тлінністю. Вертикальні й горизонтальні виміри простору та психологічний вимір глибини Батькової любови порівняно з Божим «милосердям»: тут використано слово rhm, яке означає материнське лоно, хоч порівняння стосується батька. Таким чином, у представленні Бога змішано чоловічі й жіночі елементи. З іншого боку, людську слабкість описано в класичному образі глини, що їй надає форми гончар (Бут. 2:7; Єр. 18:1-12), і в образі квітки та трави, який ми вже бачили в Пс. 90:5-6. Поет закликає нас покладатися на Бога у вірі, відходити від нашої швидкоплинности й брати участь у Його вічності.

Псалом 104

Ця дивовижна «духовна пісня створінь» є, безперечно, одним із шедеврів Псалтиря. Французький письменник Франсуа Огюст Рене де Шатобріян вважав його кращим за вірші Горація та Піндара. Екзегети багато дискутують стосовно двох питань. Перше стосується зв’язку між Пс. 104 і текстами про сотворення в Книзі Буття 1-2, іншими біблійними гимнами Творцеві й передусім єгипетським гимном богові Атону. Власне, ми знаємо, що в XIV ст. до Р. Хр. фараон Аменхотеп IV Ехнатон здійснив «монотеїстичну» релігійну реформу, яка була зосереджена на Атонові, сонячному дискові й божестві, оспіваному в чудовому гимні. Важко розплутати цю павутину зв’язків: стосовно гимну Атонові, який, здається, проступає то там то там у псалмі, ми можемо припустити ханаанське посередництво чи непрямі впливи, оскільки псалміст твердий у своєму переконанні, що сонце – це лише дивовижне створіння, а не божественна істота.

Друге питання стосується літературної структури гимну, яку визначають по-різному. На мою думку, ми можемо означити низку з семи концентричних строф; тут я просто окреслю їхні теми й дозволю читачеві самому відчути на смак живі образи, що містяться в кожному описі. Перша строфа (вв. 1-4) описує Божу теофанію Творця; у другій (вв. 5-9) сотворення описано як Божу перемогу над водами хаосу, а третю строфу (вв. 10-18) надихнуло життя на землі та його джерела, дерева, плоди й звірі. У четвертій строфі (вв. 19-24) встановлюється ритм часу та щоденного життя за допомогою сонця й місяця; п’ята (вв. 25-26) – описує море, кораблі та створіння в ньому. Шоста строфа (вв. 27-30) має богословський характер і розповідає, як усі створіння залежать від Творця їхнього життя; остання строфа (вв. 31-35) знову описує космічну теофанію, коли всі створіння співають свою пісню Творцеві і зло усунуте.

Псалми 105 і 106

Ці два історичні псалми потрібно читати як контрастну пару: перший сповнений світла й Божої ласки, а другий – темний та позначений гріхом. У Пс. 105 вперше в Псалтирі з’являється літургійна акламація hallelujah «хваліте Господа». Він є частиною розважання у формі гимну про історію спасення (див. Пс. 78): союз із Патріярхами (вв. 8-15); історія Йосипа (вв. 16-22); «кари» Єгипту (вв. 23-26), що налічують вісім покарань порівняно з десятьма в історії Виходу й сімома в Пс. 78:44-51; Вихід із Єгипту (вв. 37-43); нарешті, прихід в Обіцяну Землю (вв. 44-45). Тут обрано аспект спасительних дій Господа, «чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його» (в. 5). Також зауважте, що вірші 1-15 цього псалма процитовано в 1Хр. 8:22, а Пс. 106:11,47-48 з’являється в 1Хр. 16:34-36.

У Пс. 106 ця ж історія наново прочитана в аспекті невірности народу. Вона починається з бунту, коли народ ще був над Червоним морем (вв. 6-12; див. Вих. 14:10-12); відтак переходить до пустині, скарги про голод і подальшого Божого дару манни й перепілок (вв. 13-15), бунту Датана та Авірона (вв. 16-18; пор. Чис. 16) й поклоніння золотому бичку біля Хориву (вв. 19-23). Далі описано «ремствування» Ізраїля, яке підсумовує всю невірність протягом часу в пустині (вв. 24-27), але особливо наголошено на ідолопоклонстві у святині біля Ваал-Пеору (вв. 28-31; див. Чис. 25). Нестача віри біля вод Меріви (вв. 32-33) та ідолопоклонство в Обіцяній Землі (вв. 34-36) увінчують цю історію людських гріхів та Божого покарання, яке потім перетворюється в заклик до навернення задля досягнення прощення.

Вірш 48 містить благословення, яке редактори додали як доксологію, що позначає кінець четвертої книги Псалтиря, сімнадцять псалмів якої ми вже прочитали. Далі – п’ята і остання книга Псалтиря.

Попередній запис

Псалми 96-101

Псалом 96 Цей псалом починає коротку серію псалмів про царювання YHWH (але див. також Пс. 47 і 93). Типова акламація ... Читати далі

Наступний запис

П’ята книга Псалтиря: Псалми 107-150

П'ята книга є найбільшою серед книг, на які традиційно ділиться Псалтир. Деякі групи в межах книги визначити легко, оскільки вони ... Читати далі