Псалми 96-101

Псалом 96

Цей псалом починає коротку серію псалмів про царювання YHWH (але див. також Пс. 47 і 93). Типова акламація «Царює Господь!» з’являється у вірші 10 і домінує в цьому псалмі-антології, наповненому посиланнями на інші псалми та на Девтеро- і Тріто-Ісаю (Іс. 40-66), які показують, що він точно є пізнім твором (IV ст. до Р. Хр.?). Ця «нова пісня» («нова» в біблійному сенсі – «довершена» та есхатологічна) складається з двох основних актів: у першому (вв. 1-9) псалміст визнає першу заповідь, яка забороняє ідолопоклонство (вв. 4-6); у другому (вв. 10-13) – прославляє Боже владарювання.

Це владарювання виражене в єврейському слові яке означає «правити й судити»: YHWH «приходить, щоб судити/правити на землі. Він буде судити/ правити всесвіт по справедливості, а народи – по Своїй вірності» (в. 13). При цьому вході Божого владарювання в історію світ здіймає вселенський спів і танець, які включають три вертикальних елементи (небо, земля, море-Шеол) і два горизонтальних, тобто дві сфери, дотичні до діяльности людини: оброблена рілля й дикі ліси. Цей псалом є гимном торжества, яке постає з усього, що стосується Творця, Правителя та верховного Судді. Псалом 96 цитується, із деякими незначними змінами, у 1Хр. 16:23-33.

Псалом 97

Вступний вигук YHWH malak «Царює Господь!» відразу розкриває жанр цього псалма, який можна порівняти з попереднім і двома наступними псалмами. Посилання на інші псалми і на Девтеро-Ісаю, а також вселенська перспектива («острови» у вірші 1 позначає віддалені кінці землі) дозволяють віднести цей твір до пізнього періоду після вигнання. Пісня є лінійною за своєю структурою.

Текст починається з теофанії (вв. 1-6), в якій великий цар з’являється зі своїм «супроводом» – і космічним (хмари, темрява, вогонь, блискавки), й історичним (правда, справедливість, слава). Теофанія виявляє дві реакції: ідолопоклонників та їхніх бовванів (вв. 7-9), що вклоняються в богобоязному поклонінні, і радісну й світлу реакцію вірних (вв. 10-12).

Псалом 98

Чудовий приклад псалмів про Господнє царювання, ця «нова пісня», що, як і два попередніх псалми, є антологією з періоду після вигнання, наголошує на зв’язку між теперішньою дією Бога в історії (вв. 1-3) і Божою рішучою й довершеною, тобто есхатологічною, дією (в. 9), вираженою, як і раніше, за допомогою дієслова spt «судити/правити». На цей безперечний зв’язок спільнота вірних відповідає найпалкішою хвалою (вв. 4-8), брати участь в якій закликано весь космос.

Значну увагу приділено використанню символізму числа сім, яке означає довершеність. Ім’я Бога згадується сім разів (YHWH – шість разів та ‘elohenu «наш Бог» – один раз, у в. 3); є сім Божих дій (учинив, дали перемогу, явив, явив, згадав, іде судити, судитиме); сім Божих атрибутів (перемога, спасення, справедливість, милість, вірність, правота, чуда); сім дієслів хвали (співайте, ликуйте, радійте, веселіться, псалми співайте, нехай у долоні плещуть, ликують). Таким чином, гармонія серед усього, що існує під Божим правлінням, виражена навіть на лексичному рівні.

Псалом 99

Псалом 99, який розпочинається зі слів, типових для цього літературного жанру: YHWH malak «Царює Господь!» – є останнім у серії пісень, присвячених Божому правлінню. Ця серія почалася з Пс. 47, включала Пс. 93 та продовжилась у Пс. 96-98. На відміну від попередніх трьох псалмів, цей не є антологічним і може походити з періоду до вигнання (тут відсутні цитати з чи алюзії на Девтеро-Ісаю). Пісня ділиться на частини за допомогою трьох врочистих визнань святости, тобто трансцендентности Бога: qadosh hu, «святий – Він», у віршах 3, 5 і 9.

У віршах 1-4 описано, що Господь править на Сіоні, в Якові та над усіма народами і має сім атрибутів (великий, високий, великий, страшний, святий, сильний, справедливий). У віршах 5-9 ідеться про союз між Господом та Ізраїлем, посередниками в якому були Мойсей-законодавець, Аарон-священик та Самуїл-пророк. Проте в центрі є врочиста постать Святого, Царя, Який з’являється над «підніжжям його стіп» (в. 5), тобто над віком ковчегу, kapporet, місця Божої присутности в Храмі.

Псалом 100

Псалом 100, який названо «Вдячний псалом» (todah), тобто на подяку Господу, є коротким гимном хвали (ликуйте, служіте, увійдіть, знайте, увійдіть із подякою, благословіте). Августин коментував: «Нехай хвала стане твоєю поживою. Хвалячи, отримаєш нову силу, а той, кого ти хвалиш, стане милішим тобі» (РL 37. 1281). У центрі гимну є визнання віри в Господа. YHWH є Богом, нашим творцем, який уклав союз з Ізраїлем («Його ми народ»). Милість Господня – повіки, Божа вірність – з роду в рід (вв. 3, 5).

Псалом 101

Цей псалом традиційно називали «дзеркалом князів», і в минулому він був близьким для «християнських» царів. Атанасій описував його як іспит совісти для праведника. У першій частині псалом окреслює дари, що пов’язані з особистим моральним життям чи «дорогою досконалою» (вв. 1-4): праведна політична фігура має бути віддаленою від всякого ідолопоклонства й гріха. Далі йдуть суспільні чесноти (вв. 5-8): відкидання обмовлянь, доносів, лжесвідчень, пихатости; захист вірних, відповідний вибір придворних, радників та міністрів.

Укінці (в. 8) мовець обіцяє радикальне викорінення всіх лиходіїв, але робить це за допомогою таких невблаганних слів, що в християнських читачів виникає певне розгублення, так що навіть Августин відносив цей вірш до Божого судного дня. Власне, строга мова призначена дише для підкреслення твердого й радикального зобов’язання царя позбутися зла та несправедливости, що зачаїлися в суспільстві.

Попередній запис

Псалми 90-95

Псалом 90 Четверта книга починається з повчального міркування, проте воно також містить елемент благання через швидкоплинність людського існування. Контраст між ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 102-106

Псалом 102 Цей псалом належить до серії псалмів, знаної в християнській традиції як «покаянні псалми» (разом з Пс. 6; 32; ... Читати далі