Псалми 90-95

Псалом 90

Четверта книга починається з повчального міркування, проте воно також містить елемент благання через швидкоплинність людського існування. Контраст між людським часом і Божою вічністю, між людською тлінністю й Божою довершеністю підкреслено за допомогою двох сюжетів псалма: повчальна елегія віршів 1-10 і благання у віршах 11-17. Твердження у вірші 4 підсумовує всю першу частину: «Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна». За Божим велінням, люди повертаються в порох, із якого їх було створено (в. 3; див. Бут. 2:7; 3:19; Пс. 104:29; Проп. 3:20; 12:7).

Людину зметено, наче бурею; життя – це лише сон, який зникає вранці; людське життя має нетривкість трави, яка під вечір висихає (вв. 5-6; див. Йов. 14:1-2; Іс. 40:6-8). Усе життя тривалістю в сімдесят чи вісімдесят років – це «страждання й марнота» (в. 10). Тема Пс. 90 дорога для літератури будь-якої епохи (згадаймо лише грецького поета Мімнерма або філософа Паскаля чи Данте, який використав алюзію на цей псалом у своїй «Божественній комедії. Чистилище» (XI, 115-117)), як і для аскетичної традиції. Однак цей псалом також веде нас до надії: через Свою благодать Бог може дати стійкість, цінність і силу, а дням людини – радість (вв. 15-17).

Псалом 91

Пс. 91, що його сатана цитує під час спокушання Ісуса (вв. 11-12 у Мт. 4:6 і Лк. 4:10-11), це повчальна проповідь, темою якої є віра в Бога і яку запечатано завершальним пророцтвом, промовленим Богом (вв. 14-16). Тому контекст може бути культовим, на що вказують використані псалмістом символи: прибіжище, твердиня, щит, забороло та насамперед – тінь і крила Всевишнього (вв. 1-4); останні є чітким посиланням на херувима на ковчегу, а отже, на захист, який надає Храм на Сіоні.

Зовні нічні страхи лютують проти псалміста, як і злі духи, монстри-символи зла (леви, гади, дракони), чума, вогненні стріли сонця чи зарази й вороги. Усе це класична типологія зла, що його долає YHWH, провадячи вірних Богові в прибіжище Храму (див. Мр. 16:18; Лк. 10:19). Повторимо запитання Бернарда Клервоського: «З усіх псалмів чи є ще якийсь, що так надавався б для заохочення наляканих, наставляння недбальців та повчання тих, хто далекий від досконалости віри?» (Sermon 12:3).

Псалом 92

Як указує заголовок («Пісня на день суботній»), за єврейською традицією, цей псалом був закріплений за шабатом. Це гимн Божому правосуддю, яке винагороджує праведників і карає грішників згідно з традиційними нормами, що викладені в тезі про відплату, яку відкидатиме Йов. Після згадки про веселощі, що походять від прославляння Бога (вв. 2-5), гимн продовжує оспівувати правосуддя Господа, Який «на висоті повік-віку» (вв. 6-13), і закінчується оспівуванням праведників за допомогою певних повчальних образів із рослинного світу – пальми й кедру, що вкорінені в землю Храму. Останній є символом єдности з Богом, Який забезпечує довге життя, як у Патріярхів (вв. 14-16).

Грецька християнська традиція використала подвійне значення грецького слова phoinix, яке означає і «пальму», і «фенікса» (птах безсмертя), щоб перетворити псалом у пісню про безсмертя праведників. Але Мішна вже вказала, що «на день суботній співається пісня суботнього дня [тобто, Пс. 92], духовна пісня прийдешніх часів, дня, який увесь буде шабатом і спочиватиме у вічному житті» (m. Tamid). Власне, на цьому етапі псалом є запевненням про благословення праведників і прокляття грішників, які «ростуть, як трава» без твердости (в. 8), на відміну від твердости пальми й кедра, що символізують вірних.

Псалом 93

Після Пс. 47 і перед серією псалмів 96-99 цей псалом є гимном Ягве-володарю, як видно зі вступної акламації YHWH malak. «Господь царює!». Ця формула є типовою для цих творів, що їх багато вчених пов’язують із літургією в Єрусалимі до вигнання (ритуальна процесія з кивотом у Храмі?). Але Пс. 96-98 чітко показують, що вони походять із періоду після вигнання. Концепція Божого «правління» є динамічною: вона виражає дію Господа, Який має намір втілювати Божий план у межах сотворення та історії.

Центральний момент цього короткого псалма передається за допомогою образу «великих вод» (mayim rabbim), або «потоків», або непокірливих морських хвиль. У біблійній космології землю розглядають як платформу, що встановлена на первісному океані, який символізує хаос і небуття, які загрожують усьому сотвореному. Намарно «могутні води» океану кидають виклик Богові: небесний цар могутніший за їхні шум і гуркіт (вв. 3-4). Із трансцендентного Божого престолу во вишніх Бог перемагає всі темні та руйнівні сили й підтримує міць та твердість світу (вв. 1-2, 5).

Псалом 94

Ламентація народу і пророчий протест з юридичними елементами, подяка й повчальні розважання змішані в цьому псалмі, який волає про суд від «Бога відплати… судді землі» (вв. 1-2) перед лицем скандального успіху грішників, спотворення та корупції земних судів і приниження бідних. Пісня має два заклики, що впорядковані як inclusio (вв. 1-2 і 22-23), дві ламентації (вв. 3-7 і 16-21), які є протестом проти грішників, що гноблять слабких і богохулять, і два сапієнціяльних повчання, спрямованих проти грішників (вв. 8-11) та благословення для праведників (вв. 12-15).

Цей псалом дорогий для Павла, який цитує його і прямо, і за допомогою алюзії (1Кор. 3:20 для вірша 11 і Рим. 11:1-2 для вірша 14; див. 2Сол. 4:6 для вірша 2 і 2 Кор. 1:5 для вірша 19). Його домінуюча нота – надія на Бога-«месника», тобто захисника справедливости на користь жертв влади і обману: «Бог відплати – Господь, Він напевно заплатить» (Єр. 51:56). Відповідно, будучи вираженням довіри, Пс. 94 є також “вибаченням» за очевидне мовчання Бога, яке грішники вважають доказом Божої байдужости та безсилля в ході історії.

Псалом 95

Перед Ізраїлем «сьогодні» у літургії (в. 7) представлено великий вибір, який чає зробити народ між вірністю і невірністю, коли пригадує сумні події Масси і Меріви в пустині (Вих. 17:1-7; Чис. 20:2-13). Тому псалом передбачає літургійний контекст і починається з двох урочистих текстів-гимнів (вв. 1-5 і 6-7в), кожен з яких базується на визнанні віри («Господь – Бог великий», вірш 3; «Він наш Бог», вірш 7а) і на оспівуванні діяльности Бога у всесвіті (вв. 4-5) та в історії в. 7бв).

Після цих мінігимнів слідує культове пророцтво (вв. 7в-11), яке закликає тих, що поклоняються, не бути «твердими серцем» (в. 8) і не «блукати серцем» (в. 10), як покоління в пустині. Через цей заклик і через літургійне місце дії Пс. 95 став однією з молитов юдаїзму для «входу» в шабат. З іншого боку, Послання до євреїв (глави 3-4) подає есхатологічне тлумачення цієї пісні: вхід – вже не в Обіцяну Землю та її «спочинок», але у «вічний спочинок» у небесній країні й храмі, з якого ми мусимо не виключити себе через невірність.

Попередній запис

Четверта книга Псалтиря: Псалми 90-106

Четверта книга Псалтиря не містить багато псалмів, але має значну поетичну та богословську вартість. Збірка, для якої характерне використання Божого ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 96-101

Псалом 96 Цей псалом починає коротку серію псалмів про царювання YHWH (але див. також Пс. 47 і 93). Типова акламація ... Читати далі