Псалми 84-89

Псалом 84

Друга низка псалмів синів Коревих починається тут (перша низка – це Пс. 42-49). Псалміст у цьому псалмі, як і мовець у Пс. 42, «прагне» перебувати в присутності «живого Бога» (пор. 42:2-3 з 84:5) й сподівається на сопричастя з Богом у святині, яку вважає «любим шатром» Господа сил (84:2).

У 84:6-8 зображена сцена паломництва, і це дає змогу припустити, що людина, яка жадає присутности Бога, є паломником на шляху до Єрусалиму, щоб святкувати одне з трьох щорічних паломницьких свят. Тут зображено паломників, які благословляють неродючі місця своєю присутністю, коли проходять через висохлі долини на шляху до того, коли «побачать» Бога на Сіоні (84:8). Прибувши до Храму, вони підносять молитви за себе (84:9) і за помазаника-царя (84:10).

Ті, кому доводиться пройти далеку відстань, щоб зустріти Господа «вдома» в Храмі, можуть заздрити і пташкам, які виють собі гнізда просто на території Храму (84:4-5), і «синам Кореєвим», яких вважають спадковими воротарями Храму (див. 1Хр. 9:19; 26:1,19). Як підтверджує цей псалом, охорона дверей Господнього помешкання є справою, вартою поваги, і радше честю, аніж тягарем (84:11).

Псалом 85

Знову ми бачимо, як культова спільнота базує свої надії на спасення (85:5-10) на пригадуванні того, що Бог зробив у минулому (85:2-4). Молитва цієї громади містить гру слів. Один єврейський горінь слова використано в різних формах; він означає «обернути, обновити» 85:2,5), «спинити, повернутися» (85:4,9) та «знову» (85:7). Цей же єврейський корінь (swb або shubh), основне значення якого – «вертати» або «повертати», можна використати, щоб викликати смислові асоціяції покаяння (відвернення від гріха), а також відновлення. Таким чином, псалміст визнає, що «обернення» долі Ізраїля (з поразки на перемогу, 85:5а) залежить від «відвернення» Бога (з гніву на милість, 85:5б), а відвернення гніву Бога залежить від відвернення Ізраїля від гріха (85:9). Остання строфа (85:11-14) зображує, як би все було, якби на землі було справжнє покаяння/відновлення.

Псалом 86

Людина, яка хоче молитися про допомогу в нещасті, матиме успіх, якщо використає цей псалом як модель. Скарги й благання в 86:1-4,6-7,14,16-17 урізноманітнено й підтримано визнаннями віри в 86:5,8-13,15. Віра в Боже «милосердя» (86:5,13,15) дає прохачеві надію і спонукає вже дякувати Богові за порятунок від смерти (86:12-13). Псалміст заявляє, що є «вірним» Богові, «слугою», який покладається на Бога (86:2,4,16). Як грішник, який розкаюється і який говорив у Пс. 51, цей псалміст також молиться про перетворення, просячи про «ціле серце», яким він буде поклонятися Господу (див. Як. 4:8).

Псалом 87

Ця пісня оспівує славу Сіону, міста Божого (87:3). Сіон звеличується як духовне місце народження всіх тих, що «знають» Господа. Чужі народи, перераховані в 87:4, включають багато місць, де оселилися переміщені ізраїльтяни після руйнування Храму. «Рагав» у 87:4 в інших місцях Біблії використовується на позначення Єгипту (Іс. 30:7). Слово, перекладене як «Куш», може позначати або регіони навколо південної частини Нілу, або гірські регіони на схід від Вавилону (як у Бут. 2:13 і 10:8). Таким чином, псалміст запевняє євреїв діяспори, що навіть ті, які народилися у вигнанні, можуть вважати «місто Боже» своїм правдивим місцем походження. Рання Церква сприймала ці перекази про Сіон як застосовні до «небесного Єрусалиму» (Євр. 12:22) і зробила висновок, що справжнє «громадянство» для народу Божого є в небі (Фил. 3:20).

Псалом 88

У сучасному розмінні, людина, яка промовляє в цьому псалмі, мабуть, потерпає від «клінічної депресії». Смертельно хворий, на межі життя і смерти, псалміст скаржиться, що до нього ставляться, як до вже померлого (88:5-6). Ще гіршим за фізичний біль є душевні муки, від яких страждає мовець, адже він відчуває, що друзі, товариші й Бог (88:9,14-15,19) відкинули чи відцуралися від нього. Псалміст припускає, що і хворобу, і біль відкинутости спричинив Бог (вв. 7-9,16-19), і все ж людина віри таки звертається до Господа «Боже спасіння мого» (88:2).

Ламентаційні псалми зазвичай виражають як скарги, так і сподівання на позитивну відповідь Бога, проте Пс. 88 розпочинається, розвивається й закінчується в темряві та розпуці. Найповніше зміст цього псалма висловлено в останньому вірші: «Знайомі мої як та темрява». Дилема псалміста не має розв’язання. Бог не говорить і не відповідає в тексті цього псалма. Але мовчання Бога не втихомирює псалміста. Він продовжує взивати до Нього щодня (88:10,14), навіть коли в морок, в який занурений страждальник, не проникає жодне слово надії чи запевнення у визволенні.

Ті, хто створювали, редагували й передавали нам псалми, залишили цей псалом таким, яким він є, – довершеним без щасливого кінця. Присутність цього псалма в каноні нагадує нам, що не кожна криза в людському житті може бути негайного усунена. Навіть вірні можуть загрузнути в глибинах розпуки чи потрапити в той стан, який містики називали «темною ніччю душі».

Псалом 89

Фінальний псалом третьої книги, як і останній псалом другої книги (Пс. 72), стосується переходу влади по Давидовій лінії царів. Проте в Пс. 72 йдеться про правління першого спадкоємця Давида (Соломона), тоді як у Пс. 89 ідеться про кінець правління дому Давида в царстві Юди. Обіцянка, яку дано Давидові в Другій книзі Самуїла 7 (89:4,20-38), створює підстави для плачу й нарікань псалміста про руйнування, яке охопило царство Юди в його часи (89:39-46). Гіркий вигук: «Доки, Господи, будеш ховатись?» (89:47) – звертає увагу на цілковитий контраст між спогадом псалміста про обіцянки Бога союзу (89:4-5,20-38) й теперішньою реальністю, в якій він живе (89:39-46). Псалміст не вважає, що Бог не здатен дотримуватися цих обіцянок. Зрештою, він знає, що Господь є наймогутнішим серед усіх богів (89:7-9); саме Господь розтоптав сили хаосу в процесі сотворення небес і землі (89:10-12). Таким чином, псалміст сміливо закликає Бога пояснити те, що здається недотриманням обіцянок, даних Давидові (89:50-52а).

Коментатор Марвін Тейт припускає, що псалми 73-74 та 88-89 функціонують як своєрідні «книжкові підпорки», які обрамлюють решту псалмів у третій книзі Псалтиря. «Спочатку і в кінці третьої книги є псалом, що має справу з богословським лихоліттям окремої людини, після якого слідує псалом, який виражає нещастя в масштабі народу. Власне, третя книга, здається, знову й знову говорить про труднощі вірних, які борються з невідповідністю між обіцянкою та реальністю» (Tate, Psalms 51-100, 429).

Мовець у Пс. 89 не знаходить задовільного способу нести відповідальність за очевидну розбіжність між розумінням Давидового союзу спільнотою Ізраїля та реальністю вавилонського вигнання. НЗ-спільнота побудувала для себе місток над цією прогалиною, проголосивши Ісуса потомком Давида, в якому сповнилася обіцянка Бога (див. Дії 13:23).

Сама доксологія в 89:52б не є частиною псалма, але позначає традиційний кінець третьої книги Псалтиря.

Попередній запис

Псалми 78-83

Псалом 78 Цей псалом починається як вказівка мудрости, схожа на ті, що їх знаходимо в Пр. 1-9. Мета учителя мудрости ... Читати далі

Наступний запис

Четверта книга Псалтиря: Псалми 90-106

Четверта книга Псалтиря не містить багато псалмів, але має значну поетичну та богословську вартість. Збірка, для якої характерне використання Божого ... Читати далі