Псалми 68-72

Псалом 68

Цей псалом виглядає як композиція, що складається з дев’яти коротших пісень або фрагментів пісень, зосереджених навколо богослов’я Господнього царювання. Теоретично, цар на стародавньому Близькому Сході мав захищати, боронити й забезпечувати добробут кожного, над ким він владарював (див. коментар на Пс. 72). За аналогією очікувалося, що Бог, як цар, мав би діяти в схожий спосіб. Таким чином, три частини цього псалма стосуються Бога, Який розсіює всіх зовнішніх ворогів, що загрожують безпеці Божого народу (68:2-4,12-15,29-32). Інші три частини композиції (68:5-7,8-11,20-14) закликають спільноту вірних називати й оспівувати способи, якими їхній Цар діє в спільноті, щоб забезпечувати добробут усіх своїх підданців. Бог, як Цар Ізраїля, боронить маргіналізованих, звільняє поневолених, забезпечує домівкою бездомних (68:5-7) і подає «щедрий дощ» тим, хто його потребує (68:8-11). Крім того, як Цар, Бог тягарі «щоденно нам носить» (68:20) і спасає нас (68:21), приводячи нас із віддалених місць, куди нас затягнути наші вороги (68:23).

Три останні фрагменти пісні (68:16-19,25-28,33-36) показують, як царювання Бога оспівували літургійно в межах спільноти Ізраїля. У 68:16-19 співець згадує будівництво Храму Господа на горі Сіон, уявляючи собі 1) заздрість, яку інші високі гори, мабуть, відчували, коли Господь вирішив перебувати на іншій горі, і 2) як би могла виглядати сцена, коли б Господь насправді йшов процесією від Сінаю до Сіону (68:18-19). У 68:25-28 ми знаходимо більш реалістичну картину спільноти в поклонінні, коли вона оспівує царювання Господа в урочистій процесії; 68:33-36 закликає царства землі прославляти Бога Ізраїля, що царює в небі.

Псалом 69

Ми можемо сказати, що мовець у цьому псалмі – «по горло в проблемах». Води й болото використано в 69:2-3 і 69:14-16 як яскраві образи, що позначають небезпечну ситуацію, що загрожує призвести прохача до смерти. Хоча цю молитву можна читати як ламентацію окремої особи, існують підстави думати, що вжита тут перша особа однини є своєрідною стилістичною фігурою. Як і стражденний Слуга Господній у Книзі пророка Ісаї 53, цей слуга Господа в Пс. 69:18 може уособлювати решту вірних праведників серед спільноти Ізраїля у вигнанні

Ті, що були невинними від гріха, який спричинив занепад Юди, все-таки постраждали схоплені під час вавилонського вигнання. Хоч вони були праведниками, їх «ранили» й «били» (69:27), коли Бог дозволив вавилонянам зруйнувати Юду та Єрусалим. У цьому псалмі вони скаржаться, що доклали максимум зусиль намарно. Їхня «ревність» до Божого дому, їхнє схлипування і піст перед лицем навислого руйнування не принесли їм нічого, окрім глузування (69:8-13) від їхніх товаришів-юдеїв. Самі вони бажають бути врятованими (69:14-16), але вони також бажають, щоб винні (ті, що глузували з їхніх зусиль на користь Юди) зазнали суворого покарання (69:23-29). Проте вкінці вони є впевненими, що Господь почує їх, коли вони взиватимуть із полону (69:30-34). Вони вірно очікують на те, що Бог відбудує міста Юди і оселить там їх і їхніх дітей (69:36-37).

Псалом 69 часто цитується в НЗ. Згідно з Євангелієм від Івана, те, як Ісус очищував храм, нагадало апостолам Пс. 69:10а (Ів. 2:17). Павло посилається на другу половину цього вірша в Рим. 15:3, і на 69:23-24 – у Рим. 11:9-10. У Ів. 15:25 Ісус цитує Пс. 69:5, а в Дії 1:20 Петро описує смерть Юди як «сповнення» одного із мстивих бажань, що їх було загадано проти «ворогів» у Пс. 69:26.

Псалом 70

Чи ти почуваєшся достатньо впевнено у своїх стосунках із Богом, щоб сказати «Господи, поспішися ж на поміч мені», як це каже псалміст (двічі в 70:2 і 70:6)? Прохач почувається вільно, щоб говорити відкрито й щиро до Бога, знаючи, що Бог не покине «вбогих та бідних» (70:6) через їхнє низьке становище або через сміливість їхніх висловлювань. Псалом 70 часто вважають вступом до Пс. 71 через очевидну незавершеність псалма 70 і через схожість лексики та основної теми обох псалмів. Якщо їх читати разом, то Давидів заголовок Пс. 70 стосуватиметься також і Пс. 71.

Псалом 71

«Не кидай мене на час старости» є гіркою (і такою, що звучить дуже по-сучасному) молитвою цього псалміста (71:9). Багато з нас сьогодні живуть у суспільствах, які прирівнюють придатність і молодість. Деколи владні структури у світі діють так, наче (як і вороги псалміста) вважають старших люди покинутими Богом (71:10-11), але псалміст нагадує нам, що ті, у кого на скронях сивина, мають певні виразні переваги над молодими. Чим старшими є одержувачі Божої ласки, тим краще вони можуть свідчити про безперервну вірність і справедливість Бога (71:8,14-18,22-24).

Божа «Справедливість» є ключовою темою в цьому конкретному гимні псалміста. Коли термін «справедливість» застосовано щодо Бога в Пс. 71:2,15,16,19,24, він стосується Божої рішучости обернути несправедливість, зробити речі «правильними». Як стара людина, в якої зникає фізична сила (71:9б), цей прохач про Божий захист базує свою надію на майбутнє на своєму житті, що сповнене попередніх досвідчень спасительної Божої справедливости (71:5-8,17,20-21).

Псалом 72

Теоретично, людський цар повинен був наглядати за способами, якими «справедливість» Бога здійснювалася на землі. Таким чином, ідеальним царем мав би бути той, хто здійснював Божу волю щодо порядку й чесности в кожній частині свого царства (див. коментар на Пс. 68). Слово shalom (72:3,7) стосується благополуччя, здоров’я й цілісности землі та її народу. Це обов’язок царя приносити shalom (мир, процвітання, цілісність) своїй землі, але shalom можна досягнути лише тоді, коли до бідних і нужденних будуть ставитися чесно, зі «справедливістю» і співчуттям (72:2-4,12-14).

За царя, який не лише в теорії, але й реально виступав як посередник Божої справедливости, рівности й співчуття (72:12-14), молилися, щоб його життя і його правління тривали довго (72:5-11,15,17).

«Доксологія» в 72:18-19 та постскриптум («Скінчились молитви Давида, сина Єссея») у 72:20 підводять до кінця й другу книгу Псалтиря, і другу Давидову збірку псалмів. І постскриптум, і заголовок Пс. 72 («Соломона») підкріплюють припущення, що це молитва Давида в старості (або перед смертю) за його сина й спадкоємця Соломона. Але оскільки було зрозуміло, що жоден людський цар в історії Ізраїля ніколи не жив за цими ідеалами, рання Церква сприймала Пс. 72 як вираження месіянських очікувань. І Ориген, і Єронім вбачали в цьому псалмі посилання на Христа. Проте Теодор Мопсвестійський категорично відстоював традиційне прочитання – як вираження надій Давида на правління Соломона.

Попередній запис

Псалми 60-67

Псалом 60 Заголовок, здається, посилається на випадок, про який повідомляється в 2 Сам. 8:13-14, за винятком того, що в 2 ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 73-77

Псалом 73 Третя книга починається з другого з дванадцяти псалмів Асафа (першим був Пс. 50, решта десять – це Пс. ... Читати далі