Псалми 48-52

Псалом 48

На відміну від Пс. 46, ця пісня відкрито додає назву Сіон до «міста нашого Бога» (48:2,8). Вважається, що Сіон (Єрусалим) є містом, яке «Бог укріплює повіки» (48:9). «Крайня північ» (48:3) – правдоподібно. алюзія на Цафон, мітологічну гору, де, як вважали ханаанці, живуть їхні верховні боги. У пізніші часи слово zaphon почало єврейською означати «північ», але в цьому псалмі мовець, здається, заявляє, що Сіон є справжнім «Цафоном», правдивим мешканням правдивого Великого Бога.

Храм Господа був збудований на горі Сіон, у межах укріпленого міста Єрусалиму. Башти, мури й палаци Сіону вражають і можуть символізувати присутність Бога для того, хто Йому поклоняється (48:13-15). Але ворожі царі, які в паніці розбіглись (48:5-9), не просто вражені укріпленнями Єрусалиму. Вони радше втікають від трепетної присутности Бога всередині (48:4). Псалмісти знали, що це сам Бог, а не стіни міста, охороняє їх, коли вони живуть і поклоняються Йому в цьому місці (48:4).

Псалом 49

Переважна більшість псалмів або звертається до Бога, або закликає тих, що поклоняються, прославляти Бога. У Пс. 49 Бог не промовляє, і про Нього не йдеться також. Натомість здається, що мовцем є вчитель мудрості, який закликає «всіх мешканців світу» (49:2) слухати, що «слова мудрі» мають сказати про зв’язок між життям і смертю (49:4).

Послання вчителя мудрости промовляє насамперед до тих, що побоюються багатих, або до тих, що відчувають, наче багаті мають якісь безмежні переваги, коли йдеться про питання життя і смерти. Як і Проповідник, Пс. 49 нагадує нам, що всі людські істоти, незалежно від того, наскільки багатими й могутніми чи добре освіченими вони є в цьому житті, врешті-решт помруть. І коли це станеться, вони втратять усі свої шати багатства, влади та освічености. Усі ми рівні в смерті. Жодні багатства, жодна мудрість не врятують нас від «ями» або могили. Див. Проп. 2:14-16; 3:19-20; Йов. 21:7-15; Лк. 16:25.

Незрозуміло, чи Пс. 49:16 потрібно сприймати як думку псалміста (тобто «вони зійдуть у Шеол, але я не зійду»), чи псалміст цитує те, що говорять безрозсудно хоробрі. Лише безрозсудно хоробрі думають, що вони можуть запевнити собі вічне життя.

Псалом 50

Заголовок або назва Пс. 50 пов’язує його з іншими «псалмами Асафа», Пс. 73-83 (див. вступ вище). Деколи його називають «пророчим псалмом», тому що він дарує нам слова Бога, адресовані людству (50:5,7-15,16б-23), і тому що його думка стосовно жертвоприношення тварин та лицемірного поклоніння є звичною темою в інших пророчих текстах (див. Ам. 5:21-22; Ос. 6:6; Іс. 1:11-13,16; Єр. 6:20; 7:22).

Господь з’являється посеред бурі (50:3) і закликає небеса та землю бути свідками суду, як над непевністю праведників, так і над лицемірством грішників. Цей псалом натякає, що і праведники, й грішники неправильно розуміють мету чи функцію жертвоприношення. З одного боку, праведники (ті, що вірно дотримувались умов союзу) помилково припустили, що жертви потрібно приносити ще до того, як Бог відповість на їхні заклики про допомогу. Навпаки, каже Господь, усе, що потрібно робити вірним, – це «до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую» (50:15). Усе, що Бог просить взамін, – щоб вони були вдячні (50:14,23).

З іншого боку, грішники (ті, для кого етичні умови союзу не більші за порожні слова, 50:16-17) також неправильно розуміють природу й мету жертвоприношення. Грішники помилково припустили, що принесення жертви Богові спричинить те, що Бог буде дивитися крізь пальці на їхнє ставлення до інших людей (50:18-21). У ранній Церкві 50:16-23 читали як застережне слово, прямо адресоване християнам Богом (1Clem. 35, 7-12).

Псалом 51

Псалмісти, які просять Бога допомогти їм в їхніх труднощах, часто стверджують, що вони є невинними від гріха і вільними від вини, але Пс. 51 припускає, що страждальник таки згрішив і заслуговує на покарання. У Пс. 51 вина мовця охоче визнана, хоча й не конкретизована (51:5-7).

У цьому псалмі йдеться про глибини власного гріха псалміста. Тут немає спроб звинуватити когось іншого в пануванні гріха в житті псалміста. Тому 51:7 треба розуміти як визнання, що псалміст був схильний до гріха з моменту свого зачаття. Хоч це твердження часом було причиною непорозумінь у християнських колах, у контексті цього псалма стає зрозумілим, що наголос зроблено на гріху самого мовця, а не на його матері чи акті зачаття як такому.

Особливо варто підкреслити, що цей псалміст просить не лише про прощення, а й про переміну. Одна річ – попросити Бога «стерти» або змити результати попередніх гріхів (51:3,2,4,9,2,11), а зовсім інша – попросити про переміну свого серця й духа (51:12). Цей псалміст, що кається, просить про визволення не лише від наслідків гріха, а й від усієї схильности до гріха в майбутньому. Здається, потенціял розпочати все спочатку є тим, про що йдеться в словах «зламаний дух» або «серцем зламане та упокорене» в 51:19. Прийнятною для Бога жертвою є бажання бути переміненим, прийняти нову індивідуальність, вільну від схильности до гріха.

Ставлення до жертвоприношення тварин, виражене в 51:17-19, схоже на те яке знаходимо в попередніх псалмах і паралелях пророчих текстів, але здається, що через якийсь час пізніше тлумач із часів вигнання або після нього додав постскриптум (51:20-21), що пом’якшує позицію пророків. Раннє християнське Послання Варнави (написане приблизно 130 р. Р. Хр.) використовує 51:19, щоб аргументувати, чому єврейська система жертвоприношення більше не була прийнятною для Бога.

Псалом 52

Заголовок, приєднаний до початку цього псалма, намагається пояснити гіркий та обвинувачувальний тон мовця, пов’язуючи його з випадком, про який розповідається в 1Сам. 21:1-8 і 22:6-19. Як і Пс. 19, Пс. 52 не звертається до Бога і не закликає інших звертатися до Нього. Натомість мовець не шкодує образливих слів для когось, кого схарактеризовано як лиходія, «майстра облуди» й брехуна (52:4-5). Мовець впевнено переконує, що ті, які «надіються на ласку Божу», будуть процвітати, як здорові оливні дерева (52:10), тоді як ті, що вірять у силу багатства більше, ніж у силу Бога, будуть «викорінені» (52:7-9).

Попередній запис

Псалми 42-47

Псалми 42 і 43 Псалми 42 і 43 потрібно читати разом, як дві частини одного поетичного цілого. Щодо термінів maskil ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 53-59

Псалом 53 Псалми 53:2-5 і 53:7 є майже ідентичними з Пс. 14:1-4 і 14:7. Проте мовець у Пс. 53 надає ... Читати далі