Загальні інтерпретаційні контексти

Первісний історичний контекст

Здебільшого псалмісти використовують поетично яскраву, проте історично не окреслену мову, описуючи свої радощі й смутки, надії й вагання, страхи, віру та розпач. Релігійна форма, яку вживають псалмісти, звертаючись до Бога, дозволяє наступним поколінням використовувати ці псалми як свої власні молитви. Але та ж релігійна форма унеможливлює точну історичну реконструкцію псалмів. Лише кілька з них можна прямо пов’язати із загальновідомими періодами чи подіями в історії Ізраїля.

Хоч деякі з «Давидових» псалмів у другій книзі мають заголовки, які пов’язують їх зі специфічними подіями в житті Давида, існує вагома причина вважати, що ці заголовки були додані набагато пізніше дати створення самих псалмів. Жалкування Давида через чужоложство з Вірсавією пов’язують із покаянною мовою Пс. 51; вважається, що переслідування, якого Давид зазнав від Саула, забезпечило підстави для псалмів 52; 56; 57 і 59; військова кампанія Давида проти Едома згадується в заголовку до Пс. 60; вважається, що його втеча від Авесалома забезпечила місце дії для Пс. 63. Проте уважний погляд на зміст самих псалмів часто вказує на високий ступінь невідповідности між ситуаціями, які описані в них, і тим, що зазначено в заголовках. Найбезпечніше буде сказати, що заголовки кажуть нам більше про те, як ці псалми розуміли й використовували в поклонінні пізніші спільноти, а не про час, коли вони були створені.

Поодинокі посилання на географію, політику й традиції Північного царства Ізраїлю надають ваги тому припущенню, що деякі елогістичні псалми походять із півночі, з прилеглих до святині в Дані територій (див. коментар на Пс. 42). До того ж, крім надання переваги Божому імені Елогім, Кореєві та Асафові псалми, здається, цікавляться подіями Північного царства, а Пс. 77; 80 і 81 згадують Йосипа (чиї сини, як вважається, були предками головних північних племен Єфрема та Манассії).

Деякі з псалмів, що містять інформацію про події в Північному царстві, могли бути принесені до Єрусалиму в часи Єзекії, після захоплення Ізраїлю Асирією (див. 2Хр. 30:10). Псалми, які колись асоціювалися з культовим центром у Дані, тоді могли бути прийняті та адаптовані й стати частиною єрусалимського Псалтиря. Але коли вони були інкорпоровані в південну традицію, то поступово втратили більшість, якщо не всі свої (гіпотетичні) північні аспекти.

Менші підрозділи в другій і третій книгах

Псалми синів Кореєвих

У другій і третій книгах наявні 11 псалмів, які згадують «синів Корея» у своїх заголовках: 42-49 (за винятком 43) та 84-88 за винятком 86). Псалом 43 багато в чому схожий на Пс. 42, і колись його могли вважати дванадцятим псалмом синів Корея. З історичних оповідях Корей є одним із нащадків Леві через сина Леві Кегата (Вих. 6:16-24). Згідно з Чис. 16, Корей був одним із очільників бунту проти Мойсея та Аарона в період скитання пустелею. Мабуть, Корей загинув унаслідок його спроби домогтися священицької рівности з нащадками Аарона (Чис. 16:31-35), але «сини Корея», очевидно, вижили (Чис. 26:11). Хронікар описує співи синів Кореєвих як ключовий елемент ведення військ Ізраїлю до перемоги в набагато пізніший період (2Хр. 20:18-22). Геман (якого згадано в заголовку до Пс. 88) також вважається сином Корея в 1Хр. 6:33.

Псалми Асафа

Загалом, у Псалтирі існує 12 псалмів, які згадують Асафа у своїх заголовках. Перший псалом Асафа знаходимо в другій книзі (Пс. 50), а решта 11 псалмів Асафа – у третій (Пс. 73-83). За 1Хр. 6:33-47, Асаф походив від сина Леві Гершома. У 1Хр. 15:6-22; 16:4-6 Асафа описано як музиканта-левита, який відігравав головну культову роль у часи Давида. Ездр. 3:10 зазначає, що нащадки Асафа продовжили музичні функції свого предка, а Ездр. 2:41 (Неем. 7:44) – поіменно перераховує нащадків Асафа як єдиних співців-левитів, що повернулись із вавилонського вигнання.

Елогістична Давидова збірка

Псалми 51-70, за винятком 66 і 67, містять у своїх заголовках ім’я Давида. До того ж здається, що псалми 71 і 72 також потрібно включати в цю Давидову збірку, хоча й заголовки в них не згадують його ім’я конкретно. Псалом 71 часто розуміють як завершення молитви, що почалася в Пс. 70, а Пс. 72 (який має в заголовку «Соломона») зазвичай сприймається як промова, яку Давид адресує Соломонові. В кінці Пс. 72 після доксології, яка позначає кінець другої книги, йде рядок «Скінчились молитви Давида, сина Єссея», який посилює аргумент щодо включення всіх псалмів від 51 по 72 до цієї елогістичної Давидової збірки.

Канонічний контекст

Автори НЗ використовували цитування з цих псалмів у різний спосіб. Деколи вони вважали що Ісус Христос промовляє окремі фрази з цих псалмів (Пс. 69:10 // Ів. 2:17; Рим. 15:3). Інші вирази з псалмів, які первісно стосувалися Бога чи царя ізраїльтян, було розглянуто очима віри й описово застосовано до Христа (Євр. 1:8-9 // Пс. 45:7-8). Окремі фрази в псалмах сприймалися як передбачення подій у часи НЗ (див., н. п., Дії 1:20 // Пс. 69:26 чи Мт. 13:35 // Пс. 78:2). Деколи новозавітна спільнота ототожнювала страждання невинних у псалмах зі своїм власним стражданням (Рим. 8:36 // Пс. 44:23), а деколи вони прирівнювали «ворогів» псалміста до тих своїх сучасників, що відмовлялися прийняти Євангеліє (Рим. 11:9-10 // Пс. 69:23-24). Згідно з Ів. 10:34-36, Ісус використав Пс. 82:6 як аргумент на користь того, що, називаючи себе Сином Божим, Він не богохульствує.

Попередній запис

Друга та третя книги Псалмів

Традиційний поділ Псалтиря на п’ять «книг» є дещо штучним. Ці частини можуть відображати існування низки більш ранніх менших збірок, які ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 42-47

Псалми 42 і 43 Псалми 42 і 43 потрібно читати разом, як дві частини одного поетичного цілого. Щодо термінів maskil ... Читати далі