Псалми 32-33

Псалом 32

Контекст. Псалом 32 – другий (після Пс. 6) із семи церковних покаянних псалмів (разом із Пс. 38; 51; 102; 130 та 143). Він має багато подібностей із Пс. 31: «люди, людські сини» (32:2 // 31:20), «провина» (32:2,5 // 31:11), «дух» (32:2 // 31:6), «мої кості» (32:3 // 31:11), «рука» (32:4 // 31:6,16), «я мовив» (32:5 // 31:15,23), «всяк побожний» (32:6 // 31:24), «час» (32:6 // 31:16), «великий»/«багато» (32:6,10 // 31:14,20), «захист»/«сховок» (32:7 // 31:21), «скрута»/«горе» (32:7 // 31:8,10; пор. вірш 11), «зберегти» (32:7 // 31:24), «визволити» (32:7 // 31:2), «огорнути»/«навколо» (32:7 // 31:14), «на тобі – моє око»/«відтятий я з-перед твоїх очей» (32:8 // 31:23), дієслово «бути» із порівняннями (32:9 // 31:13), «нечестиві» (32:10 // 31:18), «праведні» (32:11 // 31:19), «серце» (32:11 // 31:13,25), а також цілий комплекс слів, включаючи «уповати на Господа», «радіти», «веселитися» і «ласка» в 32:10б-11а і 31:7б-8а.

У контексті Пс. 31 було тільки побіжне посилання на зв’язок між стражданням і провиною (31:11б). Псалом 32 підвищує ці стосунки і робить їх своєю основною темою. Псалом 31:6а, 16а використовує ключову фразу «в руки твої», щоб наголосити на певних частинах у межах псалма. Ми можемо вказати на зв’язок між Пс. 31 і 32, який зберігається завдяки їхньому спільному словнику, називаючи Пс. 32 «Під рукою Господа» (32:4).

Структура. Будову цього псалма нелегко визначити. Ми можемо запропонувати таку умовну схему, яка орієнтується на зміну напрямив дискурсу:

І. Визнання віри в Бога, Який прощає гріхи й захищає: вв. 1-8

  1. Прощення гріхів: вв. 1-5 (// вв. 6-7)
  2. Захист: вв. 6-7 (// вв. 1-5)
  3. Слова Бога: в. 8

ІІ. Заклик до тих, хто поблизу: вв. 9-11

Перша частина (вв. 1-8) формується за допомогою висловлювання від першої особи (вв. 3-5, 7-8), але вона також містить висловлювання про Бога і людей (вв. 1-2); про молитви побожної людини сказано, що їх потрібно підносити «до Тебе» (в. 6). Оскільки ключові слова з віршів 1-2 повторюються у вірші 5, то у віршах 1-5 першої частини псалма виразно вимальовується окремий фрагмент. Починається він подвійним благословенням тих, чиї гріхи Бог прощає (вв. 1-2). Таке загальне твердження набуває особистого застосування через визнання власного досвіду мовця, якого було прощено. У віршах 1-5 контрасти між «мовчати» (в. 3) і «мовити» (в. 5) вирізняють підрозділ у віршах 3-5. Він містить особисте визнання боротьби з гріхом. Послідовність «безособове/загальне твердження» і «особисте зізнання» повторюється в скороченій формі у віршах 6-7. «Той» у вірші 2 відповідає «всякому побожному» у вірші 6. Після твердження про молитву побожного йде особисте визнання Господа як захисника (в. 7). Хоча він і не надто чітко представлений як Божа промова, вірш 8 легко можна вважати саме таким (пор. Пс. 25:8,12; 143:8). У такий спосіб визнання мовців отримують Божу відповідь: Бог обіцяє бути вчителем і радником тих, що моляться. Обіцянка про те, що «моє око» буде «на тобі» (в. 8б), контрастує з досвідом мовця до того, як він визнав ці гріхи і коли рука Господня тяжіла над ним (в. 4).

Друга частина псалма (вв. 9-11) адресована групі, яка спочатку є анонімною, і закликає людей у цій групі бути розумними (в. 9). Надалі таку вимогу спрямовано до праведних і тих, що праві серцем: їм потрібно радіти в Господі й ликувати, дякуючи своєму Богові (в. 11). Важливо усвідомлювати той факт, що муки нечестивих є великими, тоді як люди, що уповають на Господа, огорнуті Його ласкою (в. 10). Заклики та повчання слушно відповідають попередній, головній частині псалма, тому їх не можна відокремити від його основного корпусу.

Поки псалміст приховував свої гріхи, його фізичне й духовне існування руйнувалося, а рука Божа над ним здавалася важкою (вв. 3-4а). Але такий стан речей розчинився в іншому: у досвідченні Бога, Який прощає гріхи (в. 5б). Це натяк на близькість Бога, Який не обтяжує людей, але захищає їх від усього, що їх «оточує», і робить їх щасливими в сповненні їхнього буття (в. 7). Бог не силує людей, а дозволяє їм спочатку прийти до Нього і дає їм «радісне» існування. Око Бога на людині не є оком наглядача (пор. Йов. 7:18-20), а знаком Його присутности, яка відпускає людей, щоб вони були самі собою.

Звернення до групи праведних у віршах 9-11 витягнуто з цього досвіду і, таким чином, запрошує їх шукати Бога в радості. Воно запрошує до раціонального, значущого існування, що передбачає віру в Господа і, як наслідок, отримує життя, якому надає форми його «ласка».

На основі «оповіді» псалміста (вв. 3-5) й заклику до праведних веселитися та радіти в Господі Пс. 32 можна кваліфікувати як індивідуальну пісню подяки. Проте сапієнціяльна термінологія так сильно проникає в цей текст (вв. 1-2, 8, 9), що його можна також сприймати (відповідно до його заголовка) як «повчальну пісню». Стриманість щодо всього культового притаманна сапієнціяльним текстам. Тому мовчання про такі речі, як жертвоприношення за гріхи, та інші обряди примирення саме собою не вказує на пізній період виникнення – час вигнання або після нього; однак датування створення цього псалма видається найбільш слушним.

Псалом 33

Контекст. Псалом 33, як і Пс. 1 і 2, не має заголовка. Цим він вирізняється в межах першої книги Псалтиря (Пс. 3-41). Він починається так, як закінчується Пс. 32. Крім того, і на початку, і в кінці Пс. 33 тісно пов’язаний із Пс. 32:10-11.

У Пс. 33:1 ми знаходимо чотири елементи, що присутні в Пс. 32:11: дієслово «ликувати», групу «праведних», Боже ім’я YHWH та прикметник «праві», який також використано на позначення групи. Слово «серце» (32:11) повторюється тричі в Пс. 33 (вв. 11, 15, 21). «Наше серце» в кінці Пс. 33 є лише одним із елементів закінчення Пс. 32: крім того, ми знаходимо дієслова «веселитися» (33:21 // 32:11) й «уповати» (33:21 // 32:10) та іменник «ласка» (33:22 // 32:10). Подальші точки контакту між Пс. 33 і 32 наближають нас до центру двох псалмів: дискурс про «постанову» й «очі» в Пс. 33:11,18 посилається на Божу мову в Пс. 32:8.

Псалом 33 зосереджується на темі «ласки Господньої», яка вже розвивалася в двох попередніх псалмах. Твердження про ласку YHWH стають все універсальнішими від псалма до псалма. Псалом 31 говорить про милість зі строгою увагою до того, хто молиться: Господнє милосердя – це причина для радости псалміста (31:8); прохач закликає до милости, коли просить Бога про допомогу (31:16); Господнє милосердя для нього є чудом (31:22). У Пс. 32:10 ми знаходимо додаткове твердження, яке враховує не лише одну людину, а всіх, хто уповає на Бога (32:10). Псалом 33 заходить ще далі: земля повна Господньої ласки (33:5). Це найважливіший момент. Зазначене твердження виражає просторову необмеженість Божої милості. Воно доповнює Пс. 25:6, в якому йшлося про тривалість милости споконвіку. Також Пс. 33:5 доповнено в Пс. 36:6 твердженням, що милість Господа сягає небес. Послідовність Псалмів 25; 31; 33; 36, у кожному з яких вираз «ласка» з’являється тричі, виявляє тематичну спрямованість: у Пс. 25:6 «милість» YHWH с паралельною до Його «милосердя». Доповнююче твердження в Пс. 33:5 поєднує ласку Господню» з темою «справедливости й права», що розвинута в Пс. 36:6-8. У Пс. 33:18 ласка Господа є об’єктом уповання, а в 33:22 – молитви.

Структура. Псалом 33, який містить двадцять два вірші, що відповідають кількості літер у єврейському алфавіті, вважається зразковим прикладом розбудованого старозавітного гимну. Три частини – вступна пісня (заклик прославляти Господа), сам акт прослави (його обґрунтування) і заключна пісня – чітко помітні завдяки зміні напрямку звертання. Структура схематично виглядає так:

І. Заклик прославляти Господа, скерований до праведних: вв. 1-3 (звертання до спільноти, «ви»)

ІІ. Основна частина псалма: акт прослави (його обґрунтування): праве і вірне діло Господа: вв. 4-19 (слова про Бога: «він»)

  1. Основна передумова: слово і діло: вв. 4-5
  2. Творення неба й землі; влада Бога над народами; вибраність Ізраїля: вв. 6-12
  3. Влада Бога над людьми: вв. 13-19

ІІІ. Заключна пісня: спільнота визнає віру в Господа: вв. 20-22 (форма «ми»)

Об’єктом прослави є слово й діло Господа. Право та справедливість пов’язані з Богом. Бог бажає справедливого порядку життя всього сотвореного. Господня ласка наповнює землю, її мають наслідувати люди, чинячи право та справедливість (вв. 4-5). Гимн прославляє Божу могутність у сотворенні. Бог створив небо і землю Своїм словом та всеохопно панує над долями народів і вибирає Ізраїль «Собі у спадщину». Через таку вибраність цей народ може зватися щасливим (вв. 6-12). Усі «діти людські» також підлягають творчій владі Бога. Цареві, якому загрожує особлива небезпека переоцінити власні сили, показано його обмеження. Тим, хто боїться Бога і перебуває у великій небезпеці, нагадано про Господню турботу, що належить саме їм (вв. 13-19).

Вступна пісня створює алюзію на використання музичних інструментів та висловлення прослави Бога в спільноті. Тому, можливо, що цим псалмом молилися в Храмі в період до вигнання. З іншого боку, основна частина гимну містить надзвичайно багато богословських тем, які розвивалися в пізніший період. Це свідчить про створення тексту під час або після вигнання.

Попередній запис

Псалми 30-31

Псалом 30 Контекст. Слова «потуга» (в. 8) й «хвала» (в. 13) пов’язують Пс. 30 із Пс. 29 («сила»: 29:1,11; «слава»: ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 34-35

Псалом 34 Контекст. Цей псалом тісно пов’язаний із Пс. 33 (та з Пс. 31-32), а також із Пс. 35 і ... Читати далі