Псалми 28-29

Псалом 28

Контекст. Цей псалом поєднується з його попередником за допомогою таких слів: «взивати» (27:7 // 28:1), «скеля» (27:5 // 28:1), «почути» (27:7 // 28:2,6), «уповати» (27:3 // 28:7), «моє серце» (27:3,8 // 28:7), «моя поміч»/«допомоги зазнав я» (27:9 // 28:7), «співати»/«пісня» (27:6 // 28:7), «твердиня»/«рятівна твердиня» (27:1 // 27:8), «спасення» (27:1,9 // 28:8,9). Псалом починається (у вигляді хіазму) подібно до Пс. 27:7: послідовність «почути» і «обізватись» у Пс. 27:7 впорядкована у вигляді хіазму із «не одвертатись мовчки» і «почути» у 28:1-2. Прохання, щоб Бог не ховав обличчя від того, хто молиться (27:9), структурно відповідає проханню, щоб Бог не відвертався мовчки (28:1). Обидва псалми говорять про Храм (28:2 // 27:4; пор. 26:6,8). Формулювання в Пс. 28:2 є незвичним і більше ніде не трапляється в Псалтирі. Тут зіставлено тих, хто живе на землі (27:13), і тих, що сходять у могилу (28:1).

Структура. Враховуючи зміни між звертанням до Бога та промовою про Бога можемо виокремити такі частини псалма:

  1. Прохання бути почутим (звертання до Бога): вв. 1-2
  2. Прохання щодо грішників (звертання до Бога): вв. 3-4
  3. Обґрунтування прохань (дискурс про Бога): в. 5
  4. Упевненість у тому, що мовця було почуто (дискурс про Бога): вв. 6-7
  5. Визнання Господа як сили для народу та для Його помазаника (дискурс про Бога): в. 8
  6. Молитва за Господній народ (звертання до Бога): в. 9

Цей псалом є ламентацією особи, в якій сильно розбудовано елемент прохання, типовий для цього жанру. «Опис нещастя», характерний для ламентації, включений у прохання і підпорядкований їм. Благання у віршах 1-4 поділено на прохання, які має почути Бог (вв. 1-2), і на ті, що стосуються грішників (вв. 3-4). Причина для прохань (в. 5) полягає саме в останніх (пор. вірш 4). Хоча у формулюванні цієї причини опущено звертання до Бога; ключове слово «вчинки» створює зв’язок між віршами 3-5. Упевненість у тому, що мовця було почуто (вв. 6-7), відразу продовжує прохання бути почутим (в. 6 // вірш 2): Бог почув, і той, хто молиться, отримає допомогу. Серце прохача зраділо, і тепер він готовий дякувати Богові в пісні. Впевненість у тому, що мовця було почуто, з’являється в обіцянці подяки. Вона завершує ламентацію особи. Розширення молитви, яке охопило народ і царя у вірші 8, повторює твердження про Господа з вірша 7: сила того, хто молиться (в. 7), є також силою для народу й рятівною твердинею для царя («помазаник»: вірш 8). Заключне прохання знову спрямоване до Господа і стосується всього народу (в. 9). Образ Бога як пастиря, виражений у дієсловах «пасти» й «носити» (пор. Іс. 40:11), наголошує на підпорядкованість людського царя (месії) YHWH.

Ситуацію, яку припускає ламентація особи, не можна визначити чітко. Небезпека смерті, яку спричинила хвороба (вв. 1б, 3а), могла бути підставою так само, як і переслідування людьми, що приховують свої лихі наміри за приязними словами.

Псалом 29

Контекст. Важливі лексеми «сила» (28:7,8 // 29:1,11), «народ» (28:8,9 // 29:11) і «благословити» (28:9 // 29:11), а також «святий» (28:2 // 29:2) і «мир» (28:3 // 29:11) пов’язують Пс. 29 із Пс. 28. «Голос мого благання» (28:2,6) відповідає «голосу Господньому» (29:3,4,5,7,8,9). У кінці псалма 28 йшлося про Господнього помазаника, людського царя в Ізраїлі (28:8). У Пс. 29 царем є Господь (29:10). Слово «повіки» (28:9; 29:10) також з’єднує два псалми докупи: в обох воно посилається на Господа як царя. Господа, царського пастиря, просять пасти й нести овець (28:9). Як царя, що правитиме повіки, Господа просять дати силу народові та благословити його миром (29:10,11). Обидва псалми говорять, хоча й за допомогою різних слів, про святиню (28:2 // 29:9).

Структура. Псалом набуває свого особливого характеру завдяки численним повторенням слів. Найчастіше повторюваними є Боже ім’я (18 разів) і слово «голос» (7 разів). Ці два слова також переконливо свідчать про структуру псалма, в якому можна розрізнити три частини:

  1. «Господеві»: вв. 1-2
  2. «Голос Господній»: вв. 3-9
  3. «Господь»: вв. 10-11

Перша частина є закликом воздавати «Господеві», друга говорить про «голос Господній», а в третій «Господь» є прямим суб’єктом дії. YHWH, або «голос Господній», є суб’єктом дії також у другій частині (вв. 3б, 5б, 8б). Існує цікавий зв’язок між використанням Божого імени YHWH: чотири рази «Господеві» (вв. 1-2), сім разів «голос Господній» (вв. 3а, 4аб, 5а, 7, 8а, 9а) і сім разів «Господь» (вв. 3б, 5б, 8б, 10аб, 11аб). Характерним для структури псалма є те, що слова «слава» й «сила» у заклику хвалити YHWH (в. 1) оголошують про зміст основної частини псалма, яка буде йти далі. «Слава» обрамлює частину, яка говорить про «голос Господній» (вв. 3б, 9), тоді як «сила» з вірша 1 повертається у вірші 11 і таким чином засновує тему третьої частини псалма.

Стилістично (через кульмінаційний паралелізм у віршах 1-2) і у своїх мотивах (бог «Ель» та Божі істоти навколо Ель, «слава» і «святість» у вв. 1-2; царство бога Ваала у вв. 3-10) цей псалом має паралелі в угаритських текстах. У ньому використано позабіблійні релігійні уявлення щодо YHWH і визнано Його як Бога, який об’єднує царства Ель та Ваала. Псалом зі своєю зосередженістю на славі, святості та царстві YHWH, що виражені у відгомоні природних явищ, є прикладом хвали Господньої в Храмі періоду до вигнання. Богословськи і термінологічно він є близьким до Іс. 6:1-14. Трансцендентного Бога можна досвідчити в природі, де Він є володарем над силами природи. Від цього Бога народ може очікувати на силу, благословення й мир.

Слова «слава» (вв. 1, 2, 3, 9) і «мир» (в. 11) є базовими елементами ангельського гимну в Євангелії від Луки, коли ангели відповідають на сповіщення пастирям про народження Христа (Лк. 2:14).

Попередній запис

Псалми 26-27

Псалом 26 Контекст. Цей псалом пов’язаний із Пс. 25 за допомогою таких елементів: «правда»/«обстанути» (25:9 // 26:1), «правота» (25:21 // ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 30-31

Псалом 30 Контекст. Слова «потуга» (в. 8) й «хвала» (в. 13) пов’язують Пс. 30 із Пс. 29 («сила»: 29:1,11; «слава»: ... Читати далі