Псалом 25

Псалми 25-34 – Вступ

Алфавітні псалми 25 і 34 обрамлюють наступний комплекс псалмів. Із характером цих двох псалмів як алфавітних акростихів прямо пов’язані деякі додаткові спільні риси: в обох псалмах немає рядка для літери waw. Обидва, використовуючи єврейський алфавіт (окрім waw), у кінці містять рядок ре. Рядки mem, ayin і ре в кожному випадку мають схожі початки. Поза цими дуже формальними спільними ознаками існують тематичні зв’язки між двома псалмами, в яких слово «добрий» відіграє особливо важливу роль. Його знаходимо в обох псалмах, як твердження про Бога (25:8 // 34:9). Водночас Пс. 34 оголошує тему «чинити добро», до якої будуть звертатися в псалмах 35-41 (34:10,13,15; 35:12; 36:4,5; 37:3,16,27; 38:21; 39:3).

Тема Божого «милосердя» також важлива для розмежування частини, що охоплює псалми від 25 до 34. Після визнання: «Твоє милосердя … і Твою милість, вона бо споконвіку» (25:6) – йде відповідне твердження в Пс. 33,5: «Господньої милости повна земля». Між цими фундаментальними твердженнями про Боже милосердя наведені приклади «ласки» чи «милосердя»: 25:7,10; 26:3; 31:8,17,22; 32:10; 33:18,22. Хоча Пс. 25 містить надлишок богословських понять, такі важливі іменники, як «благословення» й «правда» із Пс. 24:5 сюди не включено. Здається, таке опущення знову ж таки наголошує на функції Пс. 25 як нового початку в межах послідовности псалмів.

Псалом 25

Контекст. Цей псалом пов’язаний із попереднім за допомогою дуже незвичного виразу: «підношу мою душу» (24:4 // 25:1). Точно такий же вираз, як у 25:1, знаходимо в Пс. 86:4 і 143:8. Дієслово «підносити» відіграє важливу роль в обох псалмах (24:4,5,7,9 // 25:1,18). Іншими з’єднувальними елементами в Пс. 24 і 25 є питання «хто» у 24:8 (пор. вірші 3,10) і 25:12 та вираз «Бог спасення» (24:5 // 25:5). На питання доступу до святині дано відповідь у Пс. 24 за допомогою посилання за особисту відданість людини YHWH. Псалом 25 у різноманітних благаннях запитує про спосіб життя згідно з Божими шляхами.

Псалом 25 вводить до Псалтиря нову лексику, яка, у свою чергу, творить нові зв’язки. Новим для Псалтиря на цей момент є дієслово «надіятися», також перекладене як «чекати на» (Пс. 25:3,5,21). До цього слова звертаються знову в Пс. 27:14, і воно з’являється в межах першої книги Псалтиря в 37:34; 39:8; 40:2 (та пізніше в Пс. 52:9; 69:21; 130:5). Новим для Псалтиря на цей момент є також парування слів «дорога» й «стежка» 25:4), яке використано знову в Пс. 27:11. Те саме стосується й дієслова «навчати» в Пс. 25:8,12 і Пс. 27:11. Уперше в Псалтирі цей псалом говорить про «завіт» (25:10,14) і «милосердя» (25:6); останнє має паралель із Божою «милістю». Саме слово «милість» (25:6,7) іде за іменникам «правда» або «праведність» (25:5); обидва утворюють пару в 25:10; таке саме парування наявне і в 26:3. Зв’язок між «милістю й правдою», з одного боку, і «ласкою» – з іншого, також знаходимо в Пс. 40:11-12, де (у віршах 10-11) він розширюється за допомогою теми «справедливости». У Пс. 33:5 «справедливість і право» тісно пов’язані з «ласкою». Нотки, які вперше прозвучали в Пс. 25, об’єднуються в Пс. 40:10-12, щоб створити завершальний акорд першої книги псалмів.

Структура. Незважаючи на формальні обмеження акростиха, ми можемо зауважити логічну послідовність і наперед сплановану структуру псалма. Схематично ця структура виглядає так:

  • А. Молитва: впевненість, надія, сором, вороги: вв. 1-3 (// вв. 19-21)
  • Б. Молитва: шляхи Бога, прощення гріха: вв. 4-7 (//вв. 16-18)
  • В. Про Бога: Бог добрий і Божа путь добра, завіт: вв. 8-10 (// вв. 12-15)
  • Г. Молитва: прощення гріхів (в. 11)
  • В’. Про Бога: Бог знає дорогу і виводить зі скорботи, завіт: вв. 12-15 (// вв. 8-10)
  • Б’. Молитва: порятунок і прощення гріхів: вв. 16-18 (//вв. 4-7)
  • А’. Молитва: вороги, сором, надія: вв. 19-21 (//вв. 1-3)
  • Ґ. Молитва: за визволення Ізраїля (в. 22)

Молитовну мову спостерігаємо дуже чітко у віршах 1-7,11,16-22. У віршах 8-10 і 12-15 псалміст говорить про Бога. Повторення слів вказують на додатковий поділ. Частини впорядковано за темами. Найочевиднішим є обрамлення спочатку і в кінці псалма: мотиви «надії», «сорому» й «ворогів», а також мова молитви обрамлюють частини у віршах 1-3 і 19-21. Вірші 4-7 та 16-18 також сформульовані як молитви і демонструють тематичну зосередженість на темі Божого милосердя й прощення гріхів. Вірш 11 добре поєднується з ними і формує центр псалма в цілому. Два відповідні уривки, в яких ідеться про Бога (вв. 8-10 // 12-15), ставлять акцент на важливих темах «Божої дороги», «Божого навчання» і «Божого завіту». Окремі частини, хоча й добре розмежовані, все-таки пов’язані одна з одною. Це особливо стосується основної частини у віршах 4-18. Тема «Божої дороги» вводиться в молитві (вв. 4-5) і розвивається в роздумах про Бога (вв. 8-10,12-15). Тема «гріха», опрацьована в молитві (вв. 7, 11, 18), залишається присутньою також у частині, представленій віршами 8-10 (в. 8). Повторення дієслова «виводити» у віршах 15 і 17 чітко вказує, що тему «бути виведеним на Божу дорогу» не полишено в частині молитви у віршах 16-18. Крім того, перша особа однини, що характерна для віршів 1-7,11,16-21, також з’являється у вірші 15; це ще одна вказівка на зв’язки між частинами псалма. Навіть останній вірш псалма (в. 22), який трансформує індивідуальну молитву в прохання від імени Ізраїля (і був, очевидно, доданий у пізніший період), зберігає зв’язок із текстом у цілому, повторюючи слово «скорботи» з вірша 17. Слово «визволити» у вірші 22 вказує на Пс. 26:11 і 31:6, а особливо – на 34:23. Вражаючим тут є звертання «Боже» на противагу «Боже мій» у вірші 2, а особливо – «Господи» у віршах 1, 4, 6, 7 і 11.

На початку і в кінці псалма є прохання про порятунок від ворожих переслідувань. Ці благання, підсилені твердженнями про впевненість у Богові, є характерними для ламентацій особи. Проте до основної частини псалма цей жанр не підходить, і там немає жодних вказівок на літургійні дії. Цей псалом є розвинутим богословським твором і походить, мабуть, із часу пізнього періоду після вигнання. Він вводить сапієнціяльні мотиви («дороги й стежки») та поєднує їх із багатьма вчинками й характеристиками Бога, що зображені в Книзі Виходу. Цей псалом є духовною вправою для псалміста, який згадує про свою дорогу й дорогу Божу та апелює до Бога, Який про все пам’ятає. Бог є Богом спасення, оскільки пам’ятає про Свої вчинки милосердя і благодать. Бог добрий, а Божими дорогами є милість і правда. Бог навчає, тобто Бог дає Свій Закон (вв. 8, 12), і повідомляє Божий завіт (в. 14). Важливо, щоб люди дотримуватися завіту (в. 10). Бог прощає людські гріхи (вв. 11, 18). Псалом – це насамперед молитва людини, що зображує себе як самотню й нещасну, але точка зору розширюється від однієї людини, що боїться Бога (в. 12), до всіх тих, що бояться Бога (в. 14); від окремої нещасної людини (в. 16) до групи нещасних (в. 9). Через універсалізм Пс. 24:6, де ті, що шукають Бога, прирівняні до тих, що шукають Якова, та завдяки зв’язкам ключових слів між Пс. 24:4 і 25:1, Пс. 25 здобуває ще один елемент поза межами значення, встановленого у вірші 22 (молитва за Ізраїль): тобто Пс. 25 є молитвою народів, які навертаються до YHWH і визнають Його як Бога.

Попередній запис

Псалми 23-24

Псалом 23 Контекст. Цей псалом має численні зв’язки з оточуючим його контекстом. Насамперед у загальній структурі псалмів 15-24 він є ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 26-27

Псалом 26 Контекст. Цей псалом пов’язаний із Пс. 25 за допомогою таких елементів: «правда»/«обстанути» (25:9 // 26:1), «правота» (25:21 // ... Читати далі