Псалми 23-24

Псалом 23

Контекст. Цей псалом має численні зв’язки з оточуючим його контекстом. Насамперед у загальній структурі псалмів 15-24 він є піснею впевненості, яка відповідає Пс. 16. Влучні слова в обох псалмах підкреслюють цей зв’язок: «мій кубок» (16:5 // 23:5); «добрість» (16:2 // 23:6). Іменник «милість» (23:6) створює зв’язок із Пс. 17:7 через Пс. 18:51 до Пс. 21:8. Словосполучення «добрість і милість» (23:6) пов’язує його з Пс. 21 (вв. 4, 8). Цей псалом також додає ще одну метафору на позначення Бога стосовно псалміста до серії таких метафор (Пс. 16:2,5; 18:2,3,47; 19:15; 22:10,11,20); цього разу – «мій пастир». До метафори пастиря в Пс. 23 додається метафора господаря. Обидві вони були представлені в Пс. 22 у зворотному порядку: 22:27 говорить про банкет для бідних, тоді як 22:29 говорить про царство YHWH. У розумінні стародавнього Сходу та в біблійному дискурсі цар є пастирем.

Благання про Божу близькість і допомогу, так наполегливо сформульоване в Пс. 22:20-21, було вислухане: пастир відновлює життя (23:3а). Псалом 23 є виконанням обіцянки сповіщати ім’я YHWH (23:36), яке було обіцяне в Пс. 22:23. Мотив довіри з псалма 22, який апелював до готовности Бога допомогти (22:10,11,20), у цих нових метафорах перейнято і розвинуто далі. Скарга на Бога (віддаленість Бога в 22:2; Бог кладе того, хто молиться, у порох смерти, 22:16б) у Пс. 23 замінено визнанням, що Бог веде до буйних пасовиськ (23:2а) і перебуває з тим, хто молиться (23:4). У Пс. 23 Бог є пастирем для «особи». Це інше використання метафори. Первинно, вона стосувалася народу Ізраїля (Пс. 80:2; Єз. 34). У Пс. 22:29 цією метафорою є царський титул, який обґрунтовує заклик до всіх народів землі до навернення й поклоніння Богові. В остаточній своїй версії Пс. 22 встановлює й подальші термінологічні зв’язки з Пс. 23: «царство» / «помазання» (22:30 // 23:5) і «праведність» (22:31 // 22:3).

Структура. Структура псалма вирізняється двома композиційними схемами, які посилюють одна одну, але також нашаровуються одна на одну, творячи свідомо сплановану напругу: впорядкування тексту згідно з метафорами «пастиря» і «господаря» не збігається з порядком, зумовленим зміною напрямку звертання.

YHWH є пастирем: вірші 1-4

  • Слова про Бога; висловлювання в 1 ос. одн.: вв. 1-3
  • Слова до Бога; висловлювання в 1 ос. одн.: в. 4

YHWH є господарем: вв. 5-6

  • Слова до Бога; висловлювання в 1 ос. одн.: в. 5
  • Слова про Бога; висловлювання в 1 ос. одн.: в. 6

Псалом починається і закінчується іменем Бога (вв. 1, 6б). Заради Божого імени (23:3) YHWH виявляє Себе як пастир і господар, гостинний до кожної побожної людини (пор. 22:23), до спільноти тих, що бояться Бога і вважають себе бідними (пор. 22:24,27), і навіть до народів, які навертаються до Господа (пор. 22:28-29). У теперішньому контексті, псалом потрібно розуміти на всіх трьох рівнях.

Турбота Бога про того, хто молиться, що виражена в обох метафорах, підкреслюється паралелями на рівні змісту: YHWH як пастир, веде до буйних пасовиськ і на тихі води, тобто Господь забезпечує їжу й пиття (в. 2); як господар, Він готує стіл і наповнює кубок (в. 5). Як пастир, YHWH підтримує жезлом і палицею (в. 4); як господар, Він дає доброту і милість (в. 6). Дві метафори взаємно підтримують одна одну: захист пастиря супроводжує стадо, що мандрує; господар піклується про гостей, щоб вони були вдоволеними й залишилися. Паралельна конструкція тексту, зорієнтована на метафори, у свою чергу, приводить до паралельних та взаємно розширюваних тверджень, перехрещується зі зміною напрямку мовлення в межах псалма. Частини з прямим звертанням (вв. 4 і 5), зорієнтовані на дві метафори, виражають однаковий спосіб мислення – до такої міри, що обидві вони говорять про небезпеку, яка загрожує тому, хто молиться: «долина темряви» (в. 4а) відповідає «перед моїми противниками» (в. 5).

Псалом 24

Контекст. Псалом починається з формулювання, що аналогічним до формулювання в Пс. 22:29. Земля належить (24:1; пор. Пс. 3:9). Ці два твердження підсилюють одне одного і посилаються одне на одного. Підсумок у формі гимну в Пс. 22 представляє тему «панування» (22:29) Й «правди» (22:32), обидві з них перейнято в Пс. 23:1,3 і розвинуто в Пс. 24. Псалом 24:3-5 розвиває тему «правди», а вірші 7-10 – тему «Царя слави». Вираз «ті, які шукають Бога» встановлює зв’язок між Пс. 22:27 і 24:6. У псалмі, що безпосередньо передує цьому, існує насамперед контраст між особою, яка живе в домі Господньому (23:6, пошкоджений текст), і тими, що живуть на землі, але також  і схожість у зображенні Храму (23:6) та гори Господньої з її святинею й брамами (24:3,7,9).

Слова «земля» і «вселенна» (24:1) та зображення «могутнього й потужного» Господа в 24:8 встановлює зв’язки з Пс. 19:6,7. Схожість структури (подвійне запитання з «хто» і відповідь) та спільний словник («гора», «святе місце», «чистий», «серце», «піднімати», «присягати», «правда») пов’язують Пс. 24:3-6 із Пс. 15. Таким чином, псалми, що схожі за жанром і мовою, розмежовують певні сегменти в безперервній послідовності псалмів. Вони вказують на пункти зупинки, а не на остаточне закінчення. Таким чином, рідкісні вирази «підносити душу» (24:4 // 25:1), вираз «Бог свого спасення» (24:5 // 25:5) та іменник «серце» (24:4 // 25:17) є ланками зв’язку між Пс. 24 і 25. Контакти між Пс. 24 і 26 ще сильніші: «безвинні руки» // «в невинності руки» (24:4 // 26:6), «чисте серце» // «випробуй серце» (24:4 // 26:2), «святе місце» // «місце перебування твоєї слави» (24:3 // 25:8), «благословення/благословляти» = хвалити (24:5 // 26:12).

Структура. Цей псалом має 4 частини:

  1. Гимн тому, хто заснував світ, кому він належить: вв. 1-2
  2. Літургія сходження на Господню гору («torah входу»): вв. 3-5
  3. Підтвердження ідентичности: в. 6
  4. Літургія входу YHWH у Храм: вв. 7-10

Ім’я Бога обрамлює псалом у цілому (вв. 1а, 10). Емфатичне представлення YHWH у віршах 1-2 має свій відповідник (вставка особового займенника у віршах 2 і 10) у літургії входу Господа в Храм. Здається, ім’я Бога позначає межі різноманітних частин псалма: літургія сходження народу на гору Господню обрамлена іменем (вв. 3а, 5а). Відповіді в літургії Господнього входу в Храм знову емфатично використовують Боже ім’я (в. 8 двічі; в. 10). Крім того, обидві літургії набувають свого характеру за допомогою подвійного запитання «хто» (вв. 3аб і вірші 8, 10) та належної відповіді (вв. 4-5 і 8,10). Спільним для обох літургій є дієслово «піднімати» (вв. 4-5,7,9). Вірш 6 у межах цього фрагменту здається ізольованим. Його функцією є встановлення ідентичности. Паралель між тими, що шукають Господа, і тими, «які шукають лице Якового Бога», є незвичною, але цей вірш не лише проводить паралель між шукачами YHWH і шукачами Якова – він їх ототожнює. Конкретно, це означає, що вірш обігрує тему паломництва народів до Сіону. Тоді як у Пс. 22 убогі, що шукають YHWH, і племена народів, які навертаються й прославляють Його, є все ще різними групами (вв. 27,28); у Пс. 24:6 їх об’єднано. Богослов’я паломництва народів пізнього періоду після вигнання показує цей вірш як пізніше тлумачення богослов’я Храму до вигнання. Спроба подати детальну реконструкцію двох літургій у цьому псалмі, з їхньою компліментарністю змісту та взаємодією, висуває до тексту, яким ми його маємо, занадто багато вимог. Псалом є радше літературним підсумком богослов’я до вигнання, аніж конкретним і сучасним підручником із назвами розділів.

YHWH представлено в гимні як господаря землі, власника й засновника. Саме Господь опанував води хаосу і таким чином став творцем Землі; YHWH оспівують як творця, оскільки Його постійно потребують і Він постійно перебуває в дії, скріплюючи світ, забезпечуючи його від вод хаосу, що намагаються ним заволодіти. Господь заснував землю і все ще її творить (вв. 1-2). Літургія сходження народу на гору Господню (24:3-5) схожа на аналогічні образи в Пс. 15 та Іс. 33:14-16, але має власні параметри. Порівняно з Пс. 15 тут на увагу заслуговує виключення з літургії певних ближніх у Пс. 24:4. Формулювання умов для входу у святе місце тут зосереджене на культовій чистоті й непохитній відданості YHWH. Ті, кого буде допущено до святині, візьмуть із неї благословення й правду – тобто повноту життя – від Господа, Бога спасення.

Хто не покладає своє життя на марноту, тобто на інших богів, – отримує повноту життя від YHWH. Сходження народів на Господню гору (вв. 3-5) відповідає входові YHWH у святиню (вв. 7-10). Господь не мешкає на Сіоні як бог, закритий у святині. Творець і власник світу приходить до святині, щоб зустрітися з людьми. Літургія визнає YHWH як Царя слави – цей вираз повторюється п’ять разів. Люди живуть завдяки їхній зустрічі з Господом, Царем слави. YHWH, як воїн проти хаосу (в. 2) і потужний у битві (в. 8), забезпечує захист від будь-якої небезпеки.

Попередній запис

Псалми 21-22

Псалом 21 Контекст. Цей псалом починається тим, чим закінчився Пс. 20: «цар» і «спасти/спасення» є найближчими просторовими з’єднувачами (20:10 і ... Читати далі

Наступний запис

Псалом 25

Псалми 25-34 – Вступ Алфавітні псалми 25 і 34 обрамлюють наступний комплекс псалмів. Із характером цих двох псалмів як алфавітних ... Читати далі