Псалми 19-20

Псалом 19

Контекст. Цей псалом не ділиться на два незв’язаних послідовних тексти – стародавній ханаанський гимн про сотворення (вв. 2-7) і новіший псалом періоду після вигнання про Закон (вв. 8-15); також цей псалом як єдине ціле не перебуває в ізоляції в межах серії псалмів 18-21. Зв’язки між Пс. 18:21-33 і Пс. 19:8-14 особливо вражаюють: «досконалий» (18:24,26,31,33 // 19:8), «бути бездоганним» (18:26 // 19:14), «чистота» і «чистий» (18:21,25,27 // 19:9б-10), «просвічувати» (18:29 // 19:9), «суди» (18:23 // 19:10), «правда» й «справедливий» (18:21,25 // 19:10), «берегти/зберігати» (18:24 // 19:12). Зв’язок між двома псалмами стає ще тіснішим завдяки таким словам: «слуга» (18, заголовок (1) // 19:12,14), «скеля» (18:3,32,47 // 19:15), «небеса» (18:10,14 // 19:2,7), «Бог» (18:3,31,33,48 // 19:2), «голос» (18:14 // 19:4), «земля» (18:16 // 19:5), «бігти» (18:30 // 19:6). Бога, що метає блискавки, звісно ж, потрібно розуміти як воїна (18:15). Побожна досконала людина (18:26) кидається на вали й перескакує через мури (18:30), доводячи таким чином, що є досвідченим воїном (18:35). Сонце порівняно і з женихом, і з воїном (19:6). Псалом 18 закінчується дієприслівниками гимну «Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві [= Месія]». Дієслово «учинити» відразу ж перейнято в Пс. 19:2 як іменник «діло рук». Псалом завершується обіцянкою співати в ім’я YHWH (18:50); оспівування Бога продовжується в Пс. 19. Там пісню починають небеса і твердь небесна, день і ніч.

Структура. У псалмі можна виокремити такі частини:

  • Слава Божа: вірші 2-7
  • Оповідь небес: вірші 2-5аб
  • Поява сонця: вірші 5в-7в
  • Досконалість Господніх заповідей і псалміста: вірші 8-15
  • Досконалість Господніх заповідей: вірші 8-11
  • Досконалість псалміста: вірші 12-15

Псалом 19 є цілістю, але його частини так чітко позначені – і стилістично, і тематично – що часто його сприймають, як два окремі псалми. Перша частина (вв. 2-7) ретельно поділена на дві менші частини (вв. 2-5а і 5б-7). Перша з них представляє небеса і твердь небесну, день і ніч як провісників Божої слави. Вони самі собою є ділом рук Божих і безсловесно говорять до цілого всесвіту про силу Бога Творця і красу всього сотвореного. У вірші 5а текст підходить до паузи: «небеса» на початку (в. 2) і «земля» (в. 5а) становлять цілість. Частина, що починається з вірша 5б, присвячена сонцю. У словах «сонце» (в. 5б) і «небеса» (вв. 2, 7) єврейською мовою відчутна алітерація. Як псалом почався із «небес», так знову іменник «небо» стоїть у кінці першої частини. Сонце, порівняне з женихом і воїном, – універсальний вісник Божої слави. Хоча ночі також можуть проголошувати одна одній про силу Бога (в. 3б), друга частинка віддає першість звістці про Бога, яку проголошує день (вв. 3а, 5б, 7).

Темою другої частина псалма (вв. 8-15) є закон YHWH. Як і перша частина, вона складається з двох ретельно сформованих і тісно пов’язаних частинок: вірші 8-11 і 12-15. Ці частини диференційовано завдяки зміні в звертанні. Вірші 8-11 говорять про Бога, тоді як вірші 12-15 звертаються до Бога. Характерним для цілої цієї частини є семиразове називання Божого імени YHWH. У першому фрагменті (вв. 8-11) воно пов’язане з двома групами по три означення в родовому відмінку в кожній. Ці групи по три в кожній приписують Божому імені два іменники жіночого роду в однині та один іменник чоловічого роду в множині (вв. 8-9а і 9б-10). Сьоме використання Божого імени знаходимо в наголошеній прикінцевій позиції в кличному відмінку (в. 15). Семикратне використання Божого імени, цілком відсутнє в першій частині псалма, вказує, що таке впорядкування тексту було зумисним. Так само використання слова «досконалий» або «бездоганний» (вв. 8, 14) вказує на свідоме впорядкування псалма. Перша частинка оспівує виражену волю YHWH. Закон YHWH усталює життя людської істоти. Кульмінацією прославляння Господніх заповідей є порівняння: золото не є таким бажаним, як слушні заповіді YHWH, і мед не солодший за них (в. 11). Другий фрагмент похвали має особистий характер. Той, хто молиться, особисто досвідчив благотворний вплив Божого Закону (в. 12), та все ж таки навіть Господній Закон відступає на задній план: псалміст молиться безпосередньо до YHWH про невинність і здатність стійко триматися перед зверхністю грішників (вв. 13-14).

Крім низки унікальних стилістичних характеристик, на внутрішній зв’язок між двома частинами псалма особливо вказує: Закон, який у гимні (в. 8-11) напряму пов’язано з «Мудрістю», представлено як наречену, що їй присвячено всю людську прихильність (пор. П.п. 6:9-10). Це породжує подібність до віршів 2-7, де сонце порівняно з женихом.

Псалом 20

Контекст. Цей псалом має дуже мало зв’язків із попереднім. Тема «дня» виявляє контраст між ними двома. Псалом 20 говорить про «день недолі» (в. 2) та «день нашого кликання» (в. 10). Вони не є тими ж днями, про які в Пс. 19 сказано як про глашатаїв Божої слави (в. 3). З іншого боку, твердження у Пс. 19:9 та Пс. 20:5 («серце») є взаємодоповнюючими. «Небо» знаходимо в Пс. 20:7 та 19:2,7. «Потуга» в Пс. 20:7 пов’язана з «велетнем», що з ним було порівняно сонце.

Наявні численні зв’язки з псалмом 18: «день» (20:2,10 // 18, заголовок (1). 19), «відповісти» (20:2,7,10 // 18:42), «ім’я [Бога]» (20:2,6,8 // 18:50), «посилати [допомогу]» (20:3 // 18:17), «підтримувати» (20:3 // 18:36), «давати» (20:5 // 18:14,33,36,41,48), «спасення»/«спасати» (20:6,7,10 // 18:3,4,28,36,42,47,51), «помазаник» (20:7 // 18:51), «небо» (20:7 // 18:10,14), «десниця Бога» (20:7 // 18:36), «впасти» (20:9 //18:40), «встати» (20:9 // 18:39,40,49) і «цар» (20:10 //18:51).

Структура. Структуру псалма окреслюють два явища, а саме зміна напрямку звертання й повторення тих самих слів.

1) Стосовно зміни напрямку звертання, псалом ділиться на дві частини: вірші 2-5 і 6-10. У віршах 2-5 ми знаходимо послідовне дотримання такої форми, коли про Бога говориться в третій особі. Прохання до Бога виражено від імени особи, до якої прямо звертається псалміст. Може, псалміст був священиком (пор. напр. Чис. 6:24-26). Вірші 6-10 відображають мову групи. Ця частина маркована «ми»-виразами (вв. 6а,8,9,10б). У вірші 6 група все ще звертається до суб’єкта з попередньої частини. Звертання до однієї особи тоді припиняється і знову з’являється лише у вірші 10а, але там прямо звертаються до YHWH. «Я» перебиває промову групи у вірші 7. Воно говорить про минулі й теперішні/майбутні дії YHWH щодо його помазаника.

2) Поділ псалма, зумовлений зміною напрямку звертання, підтверджується повторенням слів, що є важливими для псалмів. «Перемога» формує включення навколо віршів 6-10, а також з’являється двічі у вірші 7. Інші повторювані послідовності слів, як-от «відповісти» (вв. 2,7,10) та «ім’я Бога Якова», «ймення нашого Бога», «ім’я Господа, Бога нашого» (вв. 2, 6,8) – підтримують єдність псалма. Пор. також корінь «згадати» у віршах 4 і 8.

Схематично структуру псалма можна представити так:

  1. Молитва (священика) за царя: вірші 2-5
  2. Визнання віри й молитва спільноти: вірші 6-10
    • Визнання віри групи («ми»): вірш 6а
    • Молитва за царя: вірш 6б
    • Визнання віри «Я»: вірш 7
    • Визнання віри групи («ми»): вірші 8-9
    • Молитва за царя і за групу: вірш 10

Голоси, які ми чуємо в псалмі, вказують на літургійну дію, але ми не можемо визначити її точніше, скажімо, що це служба під час сходження царя на престол. Щодо ідентичности особи, за яку моляться в першій частині псалма і до якої постійно звертаються на початку, ясности немає. Зміст молитви натякає, що цей «ти» не абихто. Лише в кінці псалма з’являється слово «цар» (в. 10), однак ми не можемо з певністю сказати, виходячи зі словесного формулювання, чи воно позначає людського чи Бога царя. За молитвою священика йде молитва групи (вв. 6, 8-10). Її перебиває визнання в першій особі однини, яке найдоцільніше розуміти як слова самого помазаника, тобто царя. Повторювані уривки у вв. 6-10 включають зміну значення (земній святині Сіону у в. 3 протиставлено небесну святиню у в. 7; пор. Пс. 11:4), але це не виправдовує жодних літературно-критичних поділів псалма. Також у різних фазах самої молитви можна помітити зміни акцентів. У священицькій молитві активним суб’єктом є Бог, але вигоди від Божих дій має виключно цар. Молитва наголошує на винятковому становищі царя. Коли починає говорити група (в. 6а), вона підтверджує перемогу царя як причину для радости й звертається до священицької молитви, але водночас, вона посилається на “ймення Бога». В ім’я Боже ця група підносить свій стяг; вона відмовляється від будь-якого возвеличення царя. Не завдяки військовій владі, а завдяки імені Бога ця група знаходить безпеку (вв. 8-9,10). Цар у своєму власному визнанні (в. 8) вказує на його залежність від рятівної сили Бога. Вираз «Його помазаник» описує і гідність царя, і обмеженість його влади. Якщо він не звернеться до YHWH, він – ніщо, бо лише YHWH перемагав (в. 7). Псалом як молитва за царя демонструє повну відданість цареві, який знає, що залежить від YHWH, і визнає таку залежність. Водночас у псалмі постає проблема царської влади. Існує потрійна напруга між Богом, царем та народом, яку потрібно привести в стан рівноваги. Полюси названо на початку та в кінці: нехай Бог вислухає царя (в. 2а) і нехай Бог вислухає народ (в. 10б).

Попередній запис

Псалми 17-18

Псалом 17 Контекст. Псалом 17 є ламентацією особи. Він має виразні лексичні зв’язки з попереднім псалмом: «серце» (17:3 // 16:9), ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 21-22

Псалом 21 Контекст. Цей псалом починається тим, чим закінчився Пс. 20: «цар» і «спасти/спасення» є найближчими просторовими з’єднувачами (20:10 і ... Читати далі