Псалми 17-18

Псалом 17

Контекст. Псалом 17 є ламентацією особи. Він має виразні лексичні зв’язки з попереднім псалмом: «серце» (17:3 // 16:9), «ніч» (17:3 // 16:7), «триматися твердо» (17:5 // 16:5), «не спіткнутись» (17:5 // 16:8), «Бог» (17,6// 16:1), «прибігати» (17:7 // 16:1), «десниця» (17:7 // 16:8,11), «хоронити/берегти» (17:8 // 16:1), «моя душа» (17:13 // 16:10), «доля» (17:14// 16:11), «наповнити» (17:14:15 // 16:11), «Твоє [Боже] лице» (17:15 // 16:11). Але оскільки мотиви довіри, що зазвичай присутні в ламентаціях особи (вв. 7, 8, 15), підпорядковуються визначальним частинам, таким як «прохання» і «запевнення про невинність», – цей псалом, незважаючи на численні словесні відголоски, має зовсім інший настрій, аніж той, який знаходимо в іншій пісні довіри в Пс. 16.

Слово «людський» (17:4) з’єднує Пс. 17 з циклом псалмів 8:11-14. Порівняння грішників із левами (17:12) створює зв’язок із Пс. 7:3; 10:9; 22:14, тоді як проголошення невинности в 17:3-5 свідчить про подібність із Пс. 5:5-8; 7:4-6.

Структура. Деякі місця Пс. 17 важко перекласти (вв. 3-5, 10а, 11, 14), але ми все одно можемо розпізнати структуру цього псалма в цілому. Три виразно побудовані серії прохань формують загальну структуру: це вірші 1-2, 6-8, 13-14. Утворені таким чином три частини можна схарактеризувати так: прохання й проголошення власної невинности (вв. 1-5), прохання й опис страждань, спричинених грішниками і ворогами (вв. 6-12), та прохання й проголошення довіри й невинности (вв. 13-15). Хоча всі три частини псалма поєднані (вв. 1 і 6), між першою та третьою частинами існує тісніший зв’язок (Боже ім’я, справедливість, бачити, ніч/прокидання). Нещастя того, хто молиться, не можна визначити точно. Вони спричинені людьми, що стали ворогами того, хто молиться, і оточують його. Досвідчення інших людей як своїх ворогів – те, про що часто згадується в цьому псалмі – не повинно відштовхувати. Такий тип молитви супроти ворогів є реалістичним і просьби до Бога про порятунок від ворога зменшують гнів і прагнення жорстокости в тому, хто молиться. У віршах 8 і 15 можуть бути посилання на Храм. Можливо, що своїми початками псалом сягає періоду перед вигнанням.

Псалом 18

Контекст. Псалом 18 має дуже точну паралель у 2Сам. 22:1-51. У Другій книзі Самуїла «пісня» завершує перекази про Давида. Псалом 18 є (після псалмів 119 і 78) третім за довжиною текстом у цілому Псалтирі. Ця всеохопна молитва включає такі жанри, як пісня подяки, гимн, опис теофанії й повчання, та майстерно поєднує їх в єдину цілість. Її приписували Давидові, до якого застосовано почесні титули «Слуга Господній» (заголовок), [Господній] «цар» і [Господній] «помазаник» (в. 51). Давида представлено як зразок псалміста. Пісня подяки Давида, слуги YHWH, є прекрасною паралеллю Давидової ламентації в Пс. 17. Характерні слова з ламентації повторюються в пісні подяки: «ворог» (17:9 // 18:1,4,18,38,41,49), «врятувати» (17:13 // 18:3,44,49), «прибігати» (17:7 // 18:3,31), «вставати» (17:7,13 // 18:39,40,49), «протистояти» (17:13 // 18:6,19), «Бог чує» (17:1 // 18:7), «схилити» (17:13 // 18:40), «правда» (17:1,15 // 18:21,26), «вивідати/навідатися/випробувати» (17:3 // 18:31; пор. Пс. 12:7). Прохання, виражені в Пс. 17 («почути», вірші 1:6; «врятувати», вірш 13: «повалити», вірш 13), було виконано в Пс. 18 (в. 7; вірші 3:44,49; вірш 40). Таку саму відповідність між проханням і заповіддю знаходимо щодо слова «предивна милість» (17:7 і 18:51). Спільний словник вказує на спільні теми двох псалмів: проблему ворогів, спасення завдяки Господу й правду того, хто молиться. Те, до чого зверталися в класичній скороченій формі в ламентації (Пс. 17), тепер вбране із майже бароковою пишнотою з’являється в пісні подяки. Зв’язки між Пс. 18 і 19 підкреслює використання слова «досконалий» або «бездоганний» (18:14,26,31,33 // 19,8,14). Уся послідовність псалмів 17-21 показує, як слуга YHWH, помазаний цар, просить (Пс. 7) і дякує (Пс. 18), визнаючи Бога як творця і дозволяючи собі формуватися під впливом Тори YHWH (Пс. 19). Народ молиться (Пс. 20) і дякує (Пс. 21) за такого царя, який повністю віддав себе в руки Богові.

Структура. Хоч у цьому псалмі напрямок думки часто змінюється – від звертання до Бога до промови про Бога, а відтак знову до звертання, і хоч у ньому використано розмаїття форм, через що він справляє дещо суперечливе враження, його структуру можна побачити в повторенні певних влучних слів і виразів. Розширений надрядковий заголовок відповідає такому ж детальному завершенню (в. 51). Разом узяті вони подають повний титул Давида: він є слугою YHWH, царем і помазаником. Вступний рядок у вірші 2 відповідає завершальному рядку у вірші 50. Низка врочистих Божих титулів у вірші 3 відповідає переліку звань із присвійним особовим займенником у віршах 47-49 («моя Скеля», «Бог, мій Спаситель», «мій визвольник»). Проте вірші 47-49 виконують подальшу функцію: вони становлять висновок до частини, яка включає вірші 31-49. Початок цієї частини (вв. 31, 32) також кореспондує з віршем 3 («щит», «прибігати», «скеля»). Основна частина псалма складається з двох оповідей про визволення (вв. 4-20 і 31-49). Середина (вв. 21-30) пов’язана з першою оповіддю про визволення (вв. 28-29 // вв. 4,12,13), а також із другою (вв. 24,26 // вв. 31,33 і вв. 28 // в. 49). Вона розвиває заключне твердження першої оповіді про визволення: Бог визволив, тому що Йому приємний той, хто молиться (в. 20б). Бог любить людей праведних і чистих. Правда й чистота означають відданість дорогам і заповідям YHWH.

Перша оповідь про порятунок, розширена за допомогою опису теофанії (вв. 8-15), поєднана з другою завдяки словам «визволити»,«вороги» й «ненависники» (в. 18 // вірші 38,41,49) та завдяки ідеї, що Бог вивів псалміста «на простір» (в. 20 // вірш 37). У ній ідеться про нещастя, яке напосідає на псалміста. Ворогами цієї людини є смерть і шеол (вв. 4-6,17). Ягве вивів цю людину з безвихідної ситуації на простір (вв. 7,20). Друга оповідь про порятунок майже не говорить про нещастя прямо. Ворогів (вв. 38,41,49) і тих, що повстали проти того, хто молиться (вв. 40,49), видано царському псалмістові завдяки допомозі Бога (вв. 31,36).

У теперішній структурі, яку складно інтерпретувати за допомогою літературознавчих засобів, ми все-таки можемо виокремити кілька частин, використовуючи метод історії традицій. Колись, мабуть, існувала якась царська пісня подяки Богові за повноту влади над ворогами, яку цар здобув з Божою допомогою у війні (вв. 31-49). Цю пісню було поєднано з піснею подяки, яка значно більше наголошувала на ситуації нещастя (вв. 4-20). Середина псалма (вв. 21-30) формулює повчання, що Бог спасає праведників. У цьому ж повчанні особливо акцентовано на тому, що Бог рятує покірних і принижує очі гордих (в. 28). На якусь мить фокус переходить від царя до народу, що визнає Господа як одного і єдиного Бога (в. 32). Царська пісня перемоги й подяки може належати до раннього періоду до вигнання. Індивідуальна пісня подяки (вв. 4-20), яку не обов’язково промовляв лише цар, згадує Храм (в. 7) і, таким чином, також може датуватися епохою до вигнання. У цілому ж твір потрібно, мабуть, відносити до періоду після вигнання. Богослов’я бідних у центрі повчання (в. 28 у рамках віршів 21-30) і визнання віри спільноти в єдиного Бога (в. 32) вказують на цей пізніший період.

Попередній запис

Псалми 15-16

Псалом 15 Контекст. Псалом 14:7 очікує на спасення Ізраїля, яке прийде з Сіону. У Пс. 15:1 йдеться про «святу гору», ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 19-20

Псалом 19 Контекст. Цей псалом не ділиться на два незв’язаних послідовних тексти – стародавній ханаанський гимн про сотворення (вв. 2-7) ... Читати далі