Псалми 13-14

Псалом 13

Контекст. Цей скрупульозно укладений текст посідає важливе місце в серії псалмів 9/10-12 у композиційному плані. Скарга до Бога в 13:3 посилається на слова безбожних грішників у Пс. 10:11. Безбожники стверджують, що Бог забув, сховав Своє обличчя і не бачить, що відбувається. Псалом 9/10 вже заперечував цю безбожну й невіруючу думку (9:13,19; 10:14,17), але досвідчення сили жорстоких грішників є таким великим, що не залишається нічого, крім як висловити наполегливе благання, щоб Бог не забув (10:12). Описи ворогів у Пс. 11:2-3 і 12:3-4 змальовують гнітючу картину. Безбожники, які підривають основи взаємного існування людей до тієї межі, що навіть спотворюють мову, мають виразну перевагу. Хоч Бог і обіцяє встати «ось» і спасти (Пс. 12:6), у Пс. 13 ми знаходимо драматичне волання: коли Бог нарешті згадає і встане, щоб вступитися за бідних? Вираз упевнености в 13:6 звертається до слів із 9:15 – це подальша точка зв’язку з Пс. 9/10. Є інші важливі словесні зв’язки з іншими псалмами, крім 9/10, включаючи зв’язок із 12:2,6 за допомогою кореня «спасати»/«спасення» (13:6) і з 12:9 за допомогою дієслова «встати» (13:3).

Структура. Цей псалом – класичний приклад ламентації особи. У чотириразовому питанні «доки?» псалміст оплакує Божу відсутність (в. 2), своє особисте горе (в. 3) і агресивність ворога (в. 4). Проте страждання, спричинені Богом, самим псалмістом і ворогами, не розглянуто детально. Тут немає «оповіді про страждання». У серії, яка відповідає послідовності питань-скарг, автор молиться про Божу відповідь (в. 4), припинення особистих страждань і порятунок від ворога (вв. 4, 5). Псалом завершується декларацією довіри (в. 6) та обіцянкою оспівування й подяки (в. 6б). Із цією обіцянкою прослави напрямок змінюється: той, хто молиться, зараз говорить про Бога, а не до Бога, як це було до цього моменту в псалмі.

Цей псалом є класично лаконічним і простим за формою. Тому критики жанру вважають його давнім, тобто створеним в епоху до вигнання. Такий зразковий приклад особистої ламенатації може допомогти нам побачити, як важко дослідити те конкретне нещастя, з якого постав псалом, чи те страждання, про яке йдеться і якому потрібно протистояти, оскільки скарги до Бога на власне жалюгідне життя і на ворожість інших людей окреслюють площини, в яких які можуть виникати проблеми й біди людей.

Псалом 14

Контекст. Із псалмом 14 серія псалмів 9/10-14 досягає абсолютного дна. Псалми 9-12 говорили з такої абсолютно негативної точки зору про «людських істот» (Пс. 9/10) і «людей» (Пс. 11:2; 12:1,9) – ця тема вже була запропонована в Пс. 8:5 – що чотириразового повторення питання «доки?» в Пс. 13 годі було уникнути. У Пс. 14 «сини людські» знову перебувають у центрі й під розглядом Бога (14:2). Зв’язок із попереднім Пс. 13 утворений за допомого дієслова «радіти» (Пс. 14:7 і 13:6а, 6б), яке також повертає назад до Пс. 9:15. У Пс. 9:15 та 13:6 це дієслово поєднано з іменником «спасення», який, у свою чергу, ми знаходимо також у Пс. 14:7. Таким чином, існує нитка, що з’єднує Пс. 9/10-14. Іншими елементами, що забезпечили зв’язок між Пс. 9/10 і 14, назва «Сіон» (9:12,15 // 14:7), введення внутрішнього діялогу (10:6,11,13 //14:1) і твердження «немає Бога» (10:4 // 14:1). До цього можна додати дієслова «утішитися» (9:3 // 14:7) й «шукати» (9:11,13; 10:4,13,15 // 14:2). У Пс. 14:5-6 слова «справедливий» і «убогий» повертають нас до Пс. 11:2 і 9/10 (пор. 9:13). Слово «сини людські» в 14:2 пов’язує цей вірш з 11:4, де ми знаходимо не лише схожий вираз, а й схожу ідею. Бог має Свій престол на небесах і випробовує людство. Ці влучні зв’язки дозволяють нам побачити свідомо укладену композицію в серії Псалмів 9/10-14, де 9/10 і 14 позначають початок та кінець серії відповідно. До того ж пов’язування іменників «спасення» й «народ» у 14:7 та 3:9 формують обрамлення для першої основної частини першої книги Псалтиря.

Хоч цезура в послідовности після Пс. 14 є дуже чіткою, ми не можемо говорити про абсолютно кінцеву точку в Пс. 14. Формулювання останнього вірша (14:7) не лише вказує напрямок на подальші псалми; Пс. 15 проектує контробраз серії псалмів 9/10-14. «Сіон» у Пс. 14:7 стає «святою горою» у Пс. 15:1. Для паралелізму цих двох виразів пор. Пс. 2:6. Псалом 15 переймає певні вирази з Пс. 14; введені нижче особливо вражають:

  • «каже у своїм серці» (14:1) // «правду говорить від серця» (15:2).
  • «нема нікого, хто добро чинив би» (14:1б, 36) // «хто ближньому не коїть лиха» (15:3а); «хто отак чинить» (15:5).
  • «лиходії» (14:4) // «чинить справедливість» 115:2а).

Структура. Форму Пс. 14, який має точну паралель у Пс. 53, на жаль, важко зрозуміти, тому що цей псалом (а особливо вірші 4-6) дуже погано зберігся. Та однак ми можемо виокремити в ньому такі частини:

  1. «Безумний»: вірші 1-3
  2. Питання Бога (пророка? чи псалміста?): вірш 4
  3. «Справедливі» та «вбогі»: вірші 5-6
  4. Спасення Ізраїля: вірш 7

Після надрядкового заголовка розпочинається частина, ключовими словами якої є ті, що окреслюють поняття «небуття». Вони з’являється чотири рази у віршах 1-3 (двічі у вірші 1 і двічі у вірші 3б). Цим словам протиставлено єврейське слово «існування» (буття) у вірші 2б. Хоч слова «всі» і заперечне твердження «вони Господа не призивають» зберігає зв’язки з віршами 1-3, іменник «мій народ» у вірші 4 вказує на новий напрямок. Крім того, згадка про «мій народ» у вірші 4 звужує перспективу від універсальної (вв. 1-3) до Ізраїля (в. 4). Чіткий висновок у вірші 3 вказує на те, що вірш 4 є новим початком і стоїть окремо. Таким чином, незрозуміло, хто промовляє питання і як далеко воно поширюється. Чи вираз «мій народ» (14:4а) вказує на Божу промову, чи промову пророка, чи псалміста? У вірші 4б до Бога знову звертаються від третьої особи.

У віршах 5-6 два піввірші 5а та 6а навряд чи можна тлумачити взагалі, але два речення, які розпочинаються з «бо», є зрозумілими: «бо Бог – із родом справедливих» (в. 5б) і «проте Господь – його притулок» (в. 6б). Незважаючи на те що псалом зберігся погано, значення цієї частини є, можливо, таким, що лиходії (в. 4а) дрижатимуть від страху (в. 5а) і їхній замисел супроти «вбогих» не матиме успіху (в. 6а).

Вираз «поверне долю» у вірші 7 належить до лексикону періоду вигнання й після вигнання. Цей вірш часто вважають додатком періоду вигнання до пророчого тексту, який був укладений перед вигнанням і використовувався в культі. Проте, повторюване слово «народ» створює зв’язок із віршем 4 і дає змогу говорити про оригінальний характер вірша. Під питанням, чи Пс. 14 належить до пізнього періоду перед вигнанням і чи він використовувався в культі. Оскільки в цьому псалмі присутні характерні сапієнціяльні вирази, як-от «безумний» і «розумний» (вв. 1, 2), його також можна вважати рефлексійною поемою періоду вигнання, до якого пізніше було додано вірш 7.

Попередній запис

Псалми 11-12

Псалом 11 Контекст. Цей псалом має лексичні зв’язки з Пс. 7 і 5: «Я надіюсь» (11:1а // 7:2а), Бог випробовує ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 15-16

Псалом 15 Контекст. Псалом 14:7 очікує на спасення Ізраїля, яке прийде з Сіону. У Пс. 15:1 йдеться про «святу гору», ... Читати далі