Псалом 9/10

Починаючи з цього псалма, нумерація в єврейській та грецькій/латинській Бібліях відрізняється, оскільки єврейська Біблія читає цей псалом як два окремих тексти, тоді як грецький (і латинський) переклади правильно вважають його одним псалом.

Контекст. Після оспівування Божого імени в Пс. 8 цей псалом знову звертається до обіцянки складати подяку й хвалу, що виражена в Пс. 7:18. Про Боже ім’я тут ідеться у віршах 3 і 11. Псалом 9/10 має спільну з Пс. 7 (пор. 7:7-9) тему ролі Бога як судді, що виражена доволі виразно в 9:5,8,9: Бог є захисником конкретної людини (9:5) і судить народи (9:9). Порівняння переслідувача (чи злочинця) з левом – інша риса, що є спільною для обох псалмів (Пс. 7:3 і 10:9). Псалми 7 і 9 описують саморуйнівні дії грішників: вони падають в яму, яку самі ж вирили (7:16-17 // 9:16-17). Ключовий богословський термін «смертний» на позначення людської істоти в Пс. 8:5 переймають Пс. 9:20,21 і 10:18. Вирази «супостат» і «ворог» з Пс. 8:3 знову з’являються в Пс. 10:5 (пор. Пс. 6:8; 7:5) і Пс. 9:4:7 (пор. Пс. 3:8; 6:11; 7:6).

Структура. Псалом упорядковано за алфавітом, тобто початкові літери кожного другого вірша слідують у послідовності єврейського алфавіту (алфавітний акростих). Проте такий спосіб побудови помітний лише частково. Незважаючи на цю формальну структуру, текст має стійку будову. Він ділиться на дві основні частини: перша – Пс. 9:2-15 – набуває форми завдяки оповіді від першої особи того, хто молиться. До другої частини належить фрагмент 9:16-10:18. В обох основних частинах можна розгледіти подальші поділи: у першому підпункті першої частини той, хто молиться, закликає сам себе до віддання хвали Богові, визнання віри й радости, тому що його вороги відступають (9:2-4). У наступному підпункті (9:5-11) той, хто молиться, проголошує, що Бог учинив правосуддя щодо нього (в. 5), засудив народи та знищив нечестивців (вв. 6-7). Цей підпункт завершується хвалою Богові як справедливому судді (вв. 8-9). Бог не покинув тих, що Його шукають (в. 11). Це є причиною надії на те, що Бог буде твердинею для пригноблених (в. 10), і ті, що знають ім’я Бога, можуть уповати на Нього (в. 11). Третій підпункт (9:12-15: обрамлений «Сіоном») закликає до співання хвали Богові, Якого названо тим, «що сидить на Сіоні». Божий суд над тим що проливає кров і його прихильність до вбогих (в. 13 ) спонукає до хвали Богові. Псалміст благає, щоб його порятували від загрози, що чигає на його життя, щоб він міг розповідати про великі діла Божі, як він це чинив з самого початку (вв. 14-15). Настрій тексту можна схематично зобразити як низхідну криву: спочатку – велика впевненість, але ближче до кінця молитва стає дедалі тривожнішою. Вона завершується благанням особистого порятунку від «брам смерти».

У другій основній частині псалма (9:16-10:18) персональна промова припиняється. Цей уривок відрізняється від інших відсутністю мовлення людини від першої особи. Він обрамлений фрагментами 9:15-21 і 10:12-18. Запевнення в 9:19, що Бог не забуде вбогих, відповідає молитві в 10:12. Перша частина обрамлення запевняє, що народи й безбожники будуть знищені за їхні власні вчинки (9:16-17). Незважаючи на це, таке переконання завершується наполегливим благанням про те, щоби безбожники і народи, які є забувають про Бога, не отримали переваги (9:18-21). В останній частині обрамлення також є молитви (10:12,15,17), які переривають визнання, що Бог побачив (10:14) і почув (10:17а) і що Він є поміччю сироті (10:14б). Обидві частини обрамлення містять заклик: «Устань, Господи!» (9:20; 10:12; пор. Пс. 3:8; 7:7). Центральний параграф (10:1-11) складається з опису вчинків грішників (10:2,3,4). Їхня зарозуміла мова зображена детально (10:1-7) – як слова, звернені до самого себе (10:1-6), чи промова до інших (10:7). Тоді описано їхні жорстокі вчинки (10:8-10). Опис закінчується викладом змісту думок в їхніх серцях (10:11), таким чином повертаючись до початку і наголошуючи на безбожності, яка є суттю й джерелом вчинків грішників, що знищують своїх ближніх (10:3б,4 // 10:11).

Псалом починається з формальних елементів, що притаманні для подячного псалма особи (9:2-5); відтак у ньому застосовано характерні форми гимну (9:6-9, 12-13). У кінці першої основної частини присутнє благання, сформульоване особисто, характерне для індивідуальних ламентацій. Інші елементи цих ламентацій особи розкидані по всій другій основній частині псалма: благання (9:20-21; 10:12,15), питання-скарги (10:1,13) й описи нещастя бідних, спричинене мовою й діями грішників (10:1-11). Псалом закінчується гимном Богові як цареві. Бог-цар допомагає бідним, пригніченим і сиротам домогтися правосуддя (10:16-18). Псалом розвиває богослов’я Божого царювання. Він розпочинається з визнання Бога як справедливого судді, і тому призводить до визнання вічного Божого царювання (9:5,9,20; 10:18; пор. 9:8). Бог, цар і справедливий суддя, є пристановищем для пригноблених (9:10). Рідкісне слово «пригноблені» з’являється на початку та в кінці термінології щодо бідних, ужитої в цілому псалмі (9:10 і 10:18). Вирази для семантичного поля «бідний» знаходимо в 9:13, (14), 19; 10:2,8,9,10,12,14,17,18. Богослов’я бідних з’являється тут у Псалтирі вперше. Боже зобов’язання щодо вбогих протиставлене тій енергії, з якою грішники чинять із ними жорстоко. Грішники грішать супроти невинних і бідних (10:2,8,9,10). Очевидно, що ми маємо тут богословську антропологію, у межах якої брутальні, нелюдські вчинки грішників супроти бідних пояснені тим фактом, що вони відступили від Бога (10:3б,4,11; пор. 10:13).

Попередній запис

Псалми 6-8

Псалом 6 Контекст. Псалом пов’язаний із попередніми псалмами кількома способами: «помилуй» (6:3) вказує на таку ж фразу в 4:2; «вирятуй» ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 11-12

Псалом 11 Контекст. Цей псалом має лексичні зв’язки з Пс. 7 і 5: «Я надіюсь» (11:1а // 7:2а), Бог випробовує ... Читати далі