Псалми 1-2

Коментар до окремих псалмів зосередиться спочатку на встановленні зв’язків між псалмами в межах їхньої канонічної послідовности (контекст), а потім – на структурі кожного псалма.

Порядок першої книги Псалтиря: Пс. 1 і 2 є програмною передмовою до цілої книги. З Пс. 3 починається серія Давидових псалмів (усі, крім Пс. 10 та 33, містять слово «Давид» у заголовку). Перша книга Псалтиря (Пс. 3-41) демонструє внутрішню впорядкованість, включаючи такі групи: Пс. 3-14; 15-24; 25-34; 35-41. Два літургійні псалми «входу в Храм» – Пс. 15 і 24, а також алфавітні псалми 35 і 40 позначають цезури в послідовності псалмів. Псалми 35 і 40 мають паралель у відповідних частинах, містячи фрагменти про презирство та глузування, якими вороги закидають того, хто молиться (Пс. 35:25-26 // Пс. 40:14-16). Проте цезури в тексті не переривають послідовности псалмів. Завжди існує зв’язок із псалмами, що слідують відразу ж перед і після: наприклад, межа між Пс. 14 і 15 є «проникною». У цій окремій точці в першій книзі Псалтиря контекст дуже явно виходить за означені межі індивідуальних псалмів.

Першу книгу завершує доксологія в Пс. 41:13, але такий фінал відповідає фіналові другої книги не лише через схожу доксологію в Пс. 72:18-19. Схожості між кінцевими частинами перших двох книг Псалтиря ще більші: ламентації й благанню в Пс. 69 передує Пс. 40 – оповідь про порятунок від утоплення в болоті (Пс. 40:2 // Пс. 69:2,15). Мало того, Пс. 40:13-17 знову з’являється як окремий Пс. 70. Перші дві книги Псалтиря завершуються схожими за звучанням фінальними акордами.

Псалом 1

Контекст. Цей псалом є незалежним об’єктом, що водночас тісно пов’язаний із наступним псалмом. Ці два тексти, взяті разом, становлять програмну передмову до Псалтиря. Тема «Закону Господнього» (в. 2) знову продовжується в Пс. 19:7 і 119:1, де вона розвинута детально.

Ключові слова: «блаженний» (1:1; 2:12 // 40:5; 41:2), «закон (torah)» (1:2 // 40:9; пор. 37:31), «замилування/бажання» (1:2 // 40:7,9,15; 41:12), «остоятись/ підніматись» (1:5 //40:3; 41:9,11) – створюють зв’язки між початком та кінцем першої книги Псалтиря.

Структура. Псалом складається з двох частин (вв. 1-3 та 4-5). Вірш 6 є висновком. Тематичні слова віршів 5 і 6 впорядковано у вигляді хіазму: Бог знає путь праведників. Бог звертається до праведників. Путь безбожників пропаде, тобто безбожники самі спричиняють свою погибель. Дві частини псалма пов’язані у вигляді хіазму як твердження/образ (вв. 1-2 і 3) та образ/твердження (вв. 4 і 5).

Блаженство, проголошене в Пс. 1, стосується тих осіб, які протистоять багатьом безбожникам, грішникам і блюзнірам (в. 1-3). Таке ревне служіння особи законові Господа означає звершене життя (вв. 3,6а). Людині, радість якої полягає в Законі Господньому, протиставлено багато безбожників (вв. 4-5, 6б). Незважаючи на їхні, без сумніву, успішні життя, єдиним судженням про їхнє існування може бути те, що путь безбожників призводить до руїни. Роздуми про життя безбожників приносять упевненість, що люди, які серйозно живуть релігійним життям згідно з законом Господнім, неодинокі: спільнота праведників є реальністю (вв. 5б, 6а).

Псалом 2

Контекст. Цей псалом пов’язаний із попереднім за допомогою низки ключових слів і фраз: замилуванню в Законі Господа в 1:2 протиставлено марні й пустопорожні задуми в 2:1б. Псалом 2, як і Пс. 1, закінчується словами «загинути» й «дорога». Повсталі царі та князі землі загинуть у дорозі (2:12; пор. 1:6). Благословення однієї людини в 1:1 має важливий відповідний термін у 2:12, де одна людина стає багатьма. Структурно ці два псалми віддзеркалюють один одного: Пс. 1 розпочинається з особи, яка протистоїть силі більшости (вв. 1-3), а тоді говорить про багатьох безбожників (вв. 4-5, 6). Пс. 2 представляє багатьох людей і народів та їхніх правителів, які позиціонують себе проти Бога та Його Помазаника. Більшість повстає проти окремих людей. Спочатку говорять народи й царі (в. 3); відтак говорить Бог (в. 6) і Помазаник Божий (вв. 7-9, 10-12). Прямі промови роблять цей короткий текст схожим на драму. На драматичному характері наголошено за допомогою питання, яке відкриває цей псалом (в. 1). Так опис ситуації стає частиною промови, хоч і незрозуміло, хто саме говорить.

Заключний Галлел Псалтиря (Пс. 146-150) закликає «царів землі», «народів», «князів» та «всіх земних суддів» хвалити Бога (Пс. 148:11). Таким чином, фінал Псалтиря повертається до його вступу в Пс. 1-2 (пор. Пс. 2:2,10 // 149:7-8, а також «залізний жезл» у Пс. 2:9 // 149:8 та «суд» у Пс. 1:5//149:9).

Структура. Тут виразно виокремлюються три частини: 1) сум’яття й задуми народів та їхніх правителів супроти Бога й Помазаника Божого у віршах 1-3; 2) реакція і промова Бога у віршах 4-6; і 3) промова Помазаника у віршах 7-9. Заклик до царів та князів землі змінити протистояння Богові та Його Помазаникові на служіння Богові (вв. 10-12) можна легко зрозуміти як промову месіянського царя. Висновок (вв. 10-12) звертається до ключових слів з вірша 2 («царі», «земля») та вірша 5 («гнів»). Щодо відповідности між віршами 3 та 11, пор. Єр. 2:20.

Обидва ці початкові псалми в Псалтирі запрошують читача до вибору на користь Бога, яке веде до успішного людського життя. Пс. 1 робить це в раціональний та сухий спосіб, тоді як Пс. 2 показує нам драму. Пс. 1 спрямовує увагу на народ Ізраїля, тоді як Пс. 2 звертається до тих, що наділені відповідальністю за інші народи. Особливої ваги надає запрошенню дотримуватися закону YHWH та служити YHWH той факт, що той, хто промовляє це запрошення, є Помазаником YHWH (тобто Давид), який представляє себе як особу, цілковито віддану Божим законам.

Ці два псалми не піддаються жодній категоризації за жанром, хоч окремі елементи в них наслідують певний тип тексту, – наприклад, макаризми (блаженства) в обох псалмах і ритуал царського коронування в Пс. 2. Ці псалми не є молитвами в строгому сенсі. Жоден із них не містить прямого звернення до Бога, яке є ознакою мови молитви.

Попередній запис

Основні жанри

Критики форм і жанрів не бачать жодного впорядкування внутрішнього змісту в Псалтирі; здається, там відсутня чітка структура. У цій книзі ... Читати далі

Наступний запис

Псалми 3-5

Псалом 3 Це перший псалом, який приписано Давидові. Контекст. Помазаник, якого було настановлено на святій горі (2:6), отримує відповідь від ... Читати далі