Поділ на п’ять книг

Впорядкування псалмів з іменами в надрядкових заголовках підтверджується стародавнім поділом Псалтиря на п’ять книг. Ще Єронім згадував і обговорював такий розподіл, але відкидав його, посилаючись на авторитет юдеїв та апостолів. Кумранський фрагмент (1Q 30 fr. 1) містить слово «п’ятидільний». Цей фрагмент, однак, не підтверджує, що поділ Псалтиря на п’ять книг був відомий у Кумрані, тому що слово «п’ятидільний», якщо воно й має стосунок до «написаного», могло означати П’ятикнижжя.

Поділ Псалтиря на п’ять книг пов’язують із доксологіями в Пс. 41:14; 72:18-19; 89:53 і 106:48, які позначають місця зупинки в послідовності псалмів, оскільки самі собою є окремими текстовими одиницями, незалежними від псалмів, що їх вони завершують. Доксології – це насправді своєрідні підписи. Перша й остання доксології дуже подібні і є інклюзіями. Друга доксологія (Пс. 72:18-19) містить широко розвинуті сотеріологічні й креаціоністичні мотиви. Після Пс. 150 немає доксології, подібної до інших, але Псалтир як єдине ціле, здається, впорядкований у напрямку до заключного Галлелу (Пс. 146-150). Це повноголосе закінчення звертається до мотивів зі вступу до Псалтиря (Пс. 1-2): правителів та суддів з усієї землі закликають служити YНWН. Служіння YНWН полягає в Його прославі. Якщо народи, царі й правителі не відгукнуться на цей заклик, їх буде знищено і вони не встоять на суді (пор. Пс. 148:11 із 2:10; 149:7 з 2:1; 149:8 з 2:8; 149:9 з 1:5). Отже, «відкрите» закінчення Псалтиря знову веде до його початку. У такий спосіб воно запрошує читача до повторного прочитання. Поділ Псалтиря на книги такий:

Вступ: Пс. 1-2

  1. Пс. 3-41, заключна доксологія в 41:13
  2. Пс. 42-72, заключна доксологія в 72:18-19
  3. Пс. 73-89, заключна доксологія в 89:52
  4. Пс. 90-106, заключна доксологія в 106:48
  5. Пс. 107-145

Фінальний Галлел всього Псалтиря: Пс. 146-150

Друга й третя книги Псалтиря (42-89), як і перша, містять псалми Давида. Хоч доксологія в Пс. 72:18-19 досить розвинута богословськи і, таким чином, вказує на виразну цезуру, упорядкування псалмів згідно з їхнім авторством і відчутне тяжіння до заміни імени Бога YНWН загальним іменником «Бог» (elohim), створює тісний зв’язок між книгами 2 і 3 («елогістичний Псалтир»), Четверта книга псалмів є «Мойсеєвою» книгою. Мойсей з’являється на початку (Пс. 90:1), у середині (Пс. 99:6; 103:7) і в кінці (Пс. 106:16,23,32). Псалми 90-106 оспівують те, що Бог зробив для Ізраїля через Мойсея.

Розподіл Псалтиря на п’ять книг, щодо якого серед євреїв та християн від самого початку не було розбіжностей, був здійснений за аналогією до п’яти книг Мойсея. Вступ до Книги Псалмів, відомий нам під іменем Іполита, недвозначно підтверджує цю аналогію, а мідраш на Пс. 1 формулює її так: «Як Мойсей дав ізраїльтянам п’ять книг Тори (torah), так і Давид дав їм п’ять книг Псалмів».

Попередній запис

Нумерація псалмів

Книга Псалмів набула тієї форми, в якій вона відома нам сьогодні, у II ст. до Р. Хр. Псалми фігурують тут ... Читати далі

Наступний запис

Основні жанри

Критики форм і жанрів не бачать жодного впорядкування внутрішнього змісту в Псалтирі; здається, там відсутня чітка структура. У цій книзі ... Читати далі