Розділи 32-37

32-37 – Елігу

Майже всі читачі дивуються, коли їх знайомлять із новим персонажем на цьому етапі. Дискусія, а також остаточне слово і виклик Йова створили певну напругу. Якщо Бог і відповість колись, то це має статися зараз. Натомість з’являється новачок – сердитий молодий чоловік, як його неодноразово описано, який обурюється на Йовові твердження і нездатність приятелів спростувати їх. Щоб розставити все на свої місця, він виголошує чотири промови: глави 32-33; 34; 35; 36-37. Вони відображають пильну увагу до перебігу діялогу, але їхній зміст залишає бажати кращого. Здається, Елігу повторює, а деколи підсилює аргументи друзів. З цієї причини, багато хто вважає ці глави пізнішою вставкою, однак нам не варто затримуватися на цій гіпотезі.

Читач буде дещо спантеличений тим, як представлено Елігу. Його гнів є незвичайним; про нього загадано чотири рази. Його промова в 32:6-22 досить пишномовна. Він мовчав, бо за звичаєм мудрість мають показувати літа. Але ні, значення має дух, «Всемогутнього подих» (в. 8), а не вік. Зараз його терпіння вичерпалося: «Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!» (в. 19). Навіть звертаючись до Йова в главі 33, він є багатослівним, пред’являє права на «Дух Божий», «Всемогутнього подих» (33:4) та вимагає від Йова, щоб той його спростував. Він атакує невинність, про яку заявляє Йов (це правда, що автор, який стоїть за Елігу, має глибокі знання цього діялогу). Елігу стверджує, що Бог таки відповідає на вимоги, що їх висувають люди. У снах вночі їм дається застереження, щоб навернути грішників від злих шляхів. Хоч це спричинює страждання, близьке до смерті, вихід все одно існує. Якщо вони мають «ангела», який би міг заступитися, їх буде викуплено з «гробу» і відновлено (вв. 23-28). Усюди пануватиме свіжість і світло; грішник (Йову варто засвоїти цей урок) визнає свою гріховність і вознесе подяку Богові за визволення. Таким чином, через реакцію Бога на визнання гріхів людиною визволення з гробу стає можливим.

Друга промова починається зі звертання до «мудрих» (вв. 2,10,34) відразу ж після того, як Елігу виголосив застереження Йовові (33:31-33). Він практично цитує Йова супроти нього самого (34:5 і 27:2), що Бог позбавив його права. Цей чоловік, Йов, звинувачує він, твердить про невинність, а сам знається з грішниками. Зі свого боку, Елігу твердить про праведність Бога Творця (див. вв. 14-15). Бог є неупередженим до всіх, і ніхто не може уникнути божественного погляду (вв. 21-22), особливо лиходії й вельможі. Але Бог чує плач нужденних. Елігу спонукає Йова визнати свої переступи; рішення за ним.

У третій промові Елігу порушує питання поведінки Йова перед Богом – праведної чи гріховної. У будь-якому випадку Йов у програші: його гріховність впливає на людей; його чеснота для Бога – ніщо (35:1-8). Коли люди взивають до Бога, їхні благання не залишаються непоміченими, але їм потрібно підходити до Бога з тремтінням (вв. 9-16). Із надзвичайним вихвалянням і впевненістю Елігу починає свою четверту промову (36:1-4), представляючись як «безвадний в знанні». Його повчання залишається незмінним. Бог реагує на людей так, як вони цього заслуговують, але (в. 10) виправляє і напучує їх; тепер вибір за ними, на щастя чи на біду. Бідні можуть бути визволені їхньою ж бідою; це є божественний спосіб повчання (в. 15). Найбільш вражаючим уривком із чотирьох промов Елігу є 36:22-37:24, що його майже повністю перенесено з опису Божих «дивних діл», про які Йова запрошено роздумувати (37:14). Він формує певну прелюдію до промов Господа, що розпочинаються в главі 38. Бог повчає через сотворення. Елігу вказує на дощ і хмари, блискавку й грім, буревій, холод, сніг і мороз – усе це під Божим контролем, який його захоплює (37:1). Він дорікає Йовові (37:14) через його неуцтво й безсилля перед лицем вияву такої сили. Останні вірші виражають суть промови Елігу: «Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він» (37:23-24). До останнього вірша існує майстерна іронія, тому що Йов вже незабаром побачить Господа у величному богоявленні.

Попередній запис

Розділи 28-31

28 – Похвала мудрості Глава 28 є відомою з кількох причин. У ній присутнє уособлення мудрости, що нагадує інші подібні ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 38-41

38-41 – Господь Для будь-якого читача добре було б переглянути власні очікування, наближаючись до промов Господа. Можна спокійно сказати, що ... Читати далі