Розділи 19-21

19 – Йов

У цій главі Йов жодного разу не промовляє до Бога (уперше), проте глава містить (в. 25) акт віри, який став відомим завдяки ораторії Генделя «Месія» («Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху…»). Йов промовляє прямо до своїх друзів, звинувачуючи їх у несправедливих докорах, оскільки винним у його становищі є Бог. Тоді він описує Божий напад як битву з Божою армією, що осіла навколо його намету. Мало того, він є вигнанцем для всіх – друзів, родичів та слуг – навіть для своєї дружини (у цьому типовому описі є певне перебільшення; автора не цікавить історична інформація про дружину Йова). Перед лицем такого протистояння Йов закликає змилуватися, «бо Божа рука доторкнулась мене» (пор. 12:9), і благає, щоб його слова стали постійною письмовою згадкою, навічно вибитою на скелі: «Я знаю – Захисник мій живе…».

На жаль, текст 19:25-27 дуже незрозумілий, можливо спотворений. Але кілька моментів прописані тут досить чітко. Це акт віри в ґо’ел-а (захисника, не «викупителя»), а саме того, хто прийде йому на допомогу. Ґо’ел – це людина, близький родич, що сповнює певні обов’язки перед менш щасливим родичем: фінансова допомога, викуп із рабства (як Господь «викупив» Ізраїль в єгиптян, Вих. 6:6) тощо. Хто є «захисником»? Йов уже зазначив у віршах 13-19, що він не має нікого, на кого міг би покластися. Перед цим він прагнув мати арбітра чи медіятора (9:30; 16:19), але не ідентифікував цю особу. Традиційно дослідники ототожнювали ґо’ел-а у в. 25 із Богом. Таке розв’язання не є однозначним. Йов виступав проти Бога як свого ворога протягом усієї книги, тому досить сміливим є припущення, що тут він має на увазі Бога. Чітко вказано лише те, що він побачить цю особу. Це наголошено за допомогою потрійного повторення слова «бачити» (Бога?) у віршах 26-27. Коли і як це має статися? У цьому фрагменті текст не повний. Не можна бути впевненим, чи це буде до, чи після смерті (і чи тут передбачається об’явлення Господа в главах 38-42?) У 42:5 є значний наголос на тому, що Йов побачить Бога на власні очі. Потрібно визнати, що текст 19:26-27 страшенно двозначний у питанні часу та способу. Традиційний переклад, на який помітно вплинула Вульгата, переклад святого Єроніма, підтримував ідею воскресення для Йова. Це, однак, малоймовірно. Єврейський текст, як ми зазначили, є досить незрозумілим, і мало того, становище Йова було б геть іншим, якби він насправді поділяв вірування у воскресення. Заяви про Шеол та смерть протягом усієї книги (н. п., 14:7-22) виключають такі очікування з боку Йова. Однак цей уривок (вв. 25-27) – чітке підтвердження віри в захисника, ґо’ел-а (якого, можливо, потрібно ототожнювати з Богом), якого Йов обов’язково побачить на власні очі (пор. 7:7-8, очі Бога). До цього моменту діялог містить віру у визволителя. Ця глава закінчується застереженням друзям про те, що їхні звинувачення на адресу Йова змусять їх боятися судження-меча.

20 – Цофар

Вступні слова Цофара наводять на думку, що він вважає останні зауваження Йова невтішними та енергійно продовжує звичну лекцію про долю грішників. Тріюмф грішників недовговічний; вони зникнуть, і Цофар говорить про це (вв. 4-11) кількома способами (наче сон; питатиметься: Де він?). Хоч такі люди багатітимуть, їхнє процвітання не буде тривати вічно (вв. 12-22). Бог вестиме війну проти них аж до цілковитого знищення (вв. 23-29). Тут небагато нового: друзі Йова вже описували долю грішників багато разів до того (5:12-16; 15:17-35; 18:5-12).

21 – Йов

Йов зосереджується на друзях. Якби тільки вони слухали його, це б його «розрадило» (21:2). Вони могли б дізнатися про щось, просто обмірковуючи його становище (вв. 2-6). Тепер Йов розповість їм, якою насправді є доля грішників (вв. 7-24). Заможне та гарне життя, яке за традиційним переконанням мало б справедливо належати праведникам, насправді є долею грішників, незважаючи на те що вони відкидають Бога (вв. 15-16). Йов хоче, щоб Божий гнів зійшов на них, а не на їхніх дітей (як це подавала традиція). Як примирити спокій у житті для одного та страждання для іншого? Обидва потраплять у Шеол, і це не правосуддя. Друзі є наївними; будь-хто може спростувати їхні аргументи, вказавши, що грішники сходять до Шеолу в мирі (в. 33, «Скиби долини солодкі йому», тобто те місце, де вони поховані).

Попередній запис

Розділи 15-18

15 – Еліфаз Друга промова Еліфаза кардинально протилежна до першої. Він відразу ж атакує Йова, порівнюючи його промову з гарячим ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 22-27

22 – Еліфаз Промова Еліфаза зазвичай вважається вступною до т. зв. третього циклу, який більшість біблістів вважають дещо спотвореним, оскільки ... Читати далі