Розділи 10-12

10:1-9 – Очищення Храму та започаткування празника на честь цієї події

Опис процесу очищення та повторного освячення Храму, остання фаза циклу подій у 4:7-10:9, за лексичними засобами нагадує читачеві листи-запрошення в 1:1-9 та 1:10-2:18 (див. текст стосовно празника в 1:1-2:18). Макавей (10:1) – це прізвище Юди. 10:1 лише торкається теми повернення під контроль міста Єрусалиму разом із Храмом. Досить дивно, що про цю подію нічого не сказано в главах 8-9. У 1Мак. 4:56-59 наголошено, що Юда Макавейський та його брати започаткували празник повторного освячення Храму, але 2Мак. лише містить згадку про єврейський народ у цьому зв’язку (10:8). Вірш 10:6 робить посилання на 5:27. Деякі ознаки в 10:7, які, мабуть, мають походження від назв рослин, навіюють асоціятивні зв’язки із празником Кучок (пор. Лев. 23:40).

10:10-11:34 – Військові конфлікти та мир для євреїв протягом періоду правління Антіоха V

У 10:9-10 показано перехід влади від Антіоха IV, чиє правління закінчується в 10:9, до його сина Антіоха V. У контексті 2 Книги Макавеїв Евпатор, що є другим іменем Антіоха V, може вважатися іронічним, тому що воно означає «той, що походить від доброго батька». Антіох V був у віці близько дев’яти років, коли його батько помер. Фактично уся влада перебувала в руках Лісія, якого було призначено регентом регіону від річки Євфрат, до границь Єгипту (1Мак. 3:32; див. про друзів царя в 7:24). Птолемей, прозваний Макроном (10:11), був правителем Кипра від імени царя династії Птолемеїв, але він переметнувся у ворожий табір Селевків.

Опис подій, про які йдеться в 10:14-23, також можна знайти, частково у зв’язку з багатьма обставинами, у 1Мак. 5. Горгій (10:14) був одним із Селевків, правителем Ідумеї, регіону, розташованого на півдні Юдеї і підкореного Макавеями на кілька десятиліть пізніше. Симон (10:19) міг бути братом Юди із цим самим іменем (1Мак. 2:3), який у цьому випадку піддається критиці принаймні непрямо (10:20), бо є згадка про його корумпованих вояків. Йосиф, про якого йдеться у 10:19 може тим самим, що носив таке саме ім’я в 1Мак. 5:18, але хто такий Захарія, у цьому зв’язку залишається невідомим.

Про Тимотея (10:24) сказано в 8:30-33. Юда демонстрував скорботу дуже подібно до того, як це виконували плакальники в 3:14-21. Вірш 10:26 показує втручання Господа, як це було показано у Вих. 23:22. П’ять вершників, котрі приносять перемогу Юді від імени Господа (10:29-31), виглядають так само, як грецькі боги чи їхні посланці (пор. 3:25-26). 10:32-38 помилково описує захоплення твердині Гезери, розташованої на захід від Єрусалиму, захисники якої здалися на милість Юди та його війська (пор. 1Мак. 13:43-48). Можливо, Гезеру помилково прийняли за Язер, який був розташований на північному сході від Мертвого моря і який, отже, захопив Юда (1Мак. 5:8).

Лісій намагався відродити політику Антіоха IV, що полягала в елінізацїї (11:1-12:24; пор. 6:1-11), але його спроба не була успішною. Юда перетворив Бетсуру (11:5), розташоване за 20 миль на південь від Єрусалима, в укріплене місто (1Мак. 4:61). Розуміння, яке отримав Юда (11:13) про те, що євреї були непереможними, коли їх підтримував сам Господь, є фактично головною тезою усього переказу історичних подій у 2Мак. Про мир, який Лісій уклав з Юдою (11:13-15), свідчать чотири документи, листи (11:16-38), яких нема в 1 Книзі Макавеїв. Достовірність цих листів можна піддати сумніву. У контексті історії, викладеної в 2 Книзі Макавеїв, ці листи утворюють інтермедію, включену в нарис про перебіг визвольної війни, яку вів Юда. Цар Селевк дозволив євреям жити з дотриманням їхніх власних звичаїв і визнав завоювання Юдою храмового міста Єрусалиму (11:24-25,31). Римляни, нові правителі території в східній частині Середземного моря, підтвердили ті поступки, на які пішли Антіох V та Лісій стосовно євреїв (11:34-38). Образ римлян все ще залишається позитивним у 2 Книзі Макавеїв (також 1Мак. 8). Іоан, про якого йдеться в 11:17, міг бути братом Юди, що носив таке саме ім’я (1Мак. 2:2). Ім’я Авесалом (11:17) згадане також у 1Мак. 11:70 та 13:11. Римські посланці, яких автор називає поіменно в 11:34, невідомі, але їхні імена могли бути викривлені. Сто сорок восьмий рік ери Селевків, який згадано в 11:21,33,38, приблизно збігається з 164 р. до Р. Хр.

12:1-45 – Військові конфлікти Юди поза межами Юдеї

На жаль, декілька правителів Селевків не дотримувалися угоди про мир, яку уклали Лісій та Антіох V (11:13-38). Невідомо достеменно, чи Тимотей, про якого йдеться в 12:2, є тим самим Тимофієм, про якого ми читаємо в 8:30-33; 10:24-38 та 12:10-31 (пор. 10:37). Мешканці грецьких міст неподалік від Юдеї спричинили гнів Юди тим, що виступили проти єврейських спільнот в їхніх містах. Яффа (12:3) – портове місто; воно було розташоване неподалік від сучасного Тель-Авіва (сучасна Яффа). Рейди, які влаштовував Юда проти цих міст, означали, що він проводив військові дії поза межами території Юдеї (пор. 1Мак. 5). Ямнія (12:8) містилася близько 13 миль на південь від Яффи, ближче до узбережжя. Араби в 12:10 були, можливо, набатеями, кочовим племенем, що провадило торгівлю на схід від річки Йордан вздовж караванних шляхів. Згадка про одного із арабських царів на ім’я Арета (Арета І) у 5:8; 1Мак. 5:25 та 9:35 може свідчити про те, що набатеї прихильно ставилися до Макавеїв, але також і поставляли найманців до війська царя Селевка (1Мак. 5:39). Каспін (12-13) могло бути тим самим містом, що й Хасфо (1Мак. 5:26,36), розташоване на десять миль на схід від Галілейського моря. 12:15 має стосунок до І. Н. 6. Харак (12:17) – це слово мало значення «обгороджений табір» і не було назвою місця. Юдеї, які називалися товіянами, (12:17) були військовим формуванням, нащадками багатія Товія (див. 3:10-11). Доситей та Сосипатр (12:19), очевидно, мали до них певний стосунок. Назва місця Карнаїм (грецька назва Карніон, 12:21,26) бере початок із семітської подвійної форми, що має значення «два роги». Роги корови символізували культ Атергатіон (12:26), сирійської богині рибальства та зернових культур. Ефрон (12:27) – це місто на схід від Йордану, навпроти Бейт Шеан (грецька назва Скитополіс, «місто скитів», 12:29; 1Мак. 5:52). Похід Юди проти Горгія (12:32-37) описано в 1Мак. 10:14-15. Згідно з Вих. 23:16 та Лев. 23:15-22 свято Седмиць (12:31) проголошувало початок збору урожаю. Ездрія (12:36) міг би бути ідентичним образом із братом Юди Єлеазаром (1Мак. 2:5, див 8:23). Оддолам (12:38) був розташований за майже 8 миль на північний захід від міста Маріси (12:35), у той період це було грецьке місто в північно-західній Юдеї. Бог покарав смертю деяких вояків Юди за їхнє ідолопоклонство (12:38-45). Жертва за гріх, яку встановив за них Юда (12:43, пор. Лев. 4-5), передбачає, що ці вояки могли також вважатися такими, що мали пожертвувати своїми життями у війні проти Селевків. Та все ж, на противагу до 2Мак. 7, для них не передбачено негайного воскресення після їхньої смерти.

Попередній запис

Розділи 8-9

8:1-36 – Перші перемоги Юди Макавейського Історія єврейського народу повернулася до ліпшої долі після самопожертви мучеників. Процес звільнення розпочався після ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 13-14

13:1-8 – Смерть Менелая Глава 13 розпочинає новий цикл загроз євреям із боку Селевків. Історичний опис у рік епохи Селевків ... Читати далі