Розділи 4:7-5:10

Обурливі дії Ясона, Менелая та Лісімаха

4:7-5:10 – це фрагмент, який описує першу фазу циклу наративу 4:7-10:9. Услід за наступником Селевка IV Антіохом IV у 175 р. до Р. Хр. та відходом первосвященика Онії, три особи – Ясон, Менелай та Лісімах постановили, що вони утрьох замінять первосвященика. 2Мак. підкреслює перехід до грецьких звичаїв та інші грубі порушення, які вони допускали. Їхні підступні дії призвели до того, що Господь вирішив використати царя Селевка Антіоха IV як інструмент для покарання євреїв. У той же час редактор 2 Книги Макавеїв робить припущення про те, що грецькі зібрання не були абсолютно мерзенними, тому що Єрусалим представлений як місто-держава, а євреї, так само як і вихідці з Греції, були його громадянами (4, 5, 9). Крім того, євреї, які проживали в Юдеї, очевидно, утворювали етнічну спільноту, яка жила згідно зі своїми традиціями і мала власні закони, що підпорядковувалися храмовому місту Єрусалиму як своїй столиці. Інституції цієї держави не узгоджувалися з тими, хто походив з іншої держави еліністичного світу. Релігію євреїв та їхній спосіб життя показано унікальними, і саме цю унікальність три вищеназвані зловмисники опоганюють. Ясон отримав титул первосвященика від Антіоха IV за 440 талантів срібла. Ця сума, була річною даниною Ясона, яку він повинен був сплатити на Храм за інші не зовсім чітко прописані привілеї (4:8). Вірогідно, що Ясон запропонував заплатити царю Селевку більшу суму, аніж його попередник Онія. Це досить велика сума, особливо порівняно із сумою в 300 талантів срібла, за допомогою якої Йонатан Макавейський отримав звільнення від сплати данини царю для Юдеї, трьох округів й Самарії (1Мак. 11:28-29). Римляни змусили батька Антіоха (Антіоха III) сплатити значну данину, коли вони підписали з ним угоду про мир в Апамеї, у 188 р. до Р. Хр. Натяк на сплату цієї данини містить 2Мак. 8:10,36, і цей факт вказує на те, що Селевки постійно потерпали він нестачі коштів. Ясон мусив поповнити свої кошти, і, найімовірніше, що він так і зробив, захопивши скарби Храму. Ясон також заплатив за привілей на заснування гімназій та ефебіонів і надання права жителям Єрусалиму стати також громадянами Антіохії, столиці держави Селевків (4:9). Громадянство Антіохії забезпечувало певні привілеї для громадян Єрусалиму. Гімназія (gymnasium) – це грецька установа, яка поєднувала спортивний розвиток з культурним. Ефебіон (ephebeion) – це заклад, який також мав грецьке походження і розвинувся в тип елітної школи для юнаків, що поєднувала навчання фізичної культури та мистецтва. 2 Книга Макавеїв не зазначає, чи ці програми взагалі були адаптовані до таких, які практикували євреї, але асоціює факт заснування цих закладів із неприємним копіюванням грецького способу життя і скасування єврейських практик. Наслідки такої елінізації виражені у віршах 4:12-20. Крислатий капелюх був частиною обов’язкової форми одягу для студентів, що відвідували ефебіон (4:12). Вони повинні були носити такий предмет одягу, щоб віддати почесті Гермесу, богу фізичних вправ. На жаль, немає ніяких археологічних доказів при розкопках, щоб підтвердити існування гімназії, яка, згідно з літературними джерелами, була розташована в північно-західній частині території Храму. Іноземні військові найманці, більшість з яких були вихідцями з Кипру, засіли у твердині (4:29). Ясон, не сумніваючись, порушив першу заповідь (Вих. 20:3), віддаючи шану Гераклу (4:18-20), якого асоціювали з богом Мелькартом, і якому поклонялися жителі фінікійського міста Тира (називаючи його «царем Тира»). У короткому підсумку 4:16-17 редактор коментує ці події і передбачає Господнє покарання, яке неодмінно настане.

Менелай стає наступником Ясона. Він захоплює первосвященство, давши на 300 талантів срібла більше. 4:23 виставляє його як брата Симона, управителя Храму, який фігурує в 3:1-4:6. Йосиф Флавій, однак, робить припущення, що Менелай походив з родини первосвященика Онії III (Antiquities 20. 235). 4:30-38 містить короткий переказ про жахливе вбивство Андроніком Онії III, головного героя глави 3, за наказом Менелая. Це сталося в місті Дафне неподалік від Антіохії, столиці держави Селевків, що була розташована на північному заході Сирії. Цар Антіох IV ще не проявив себе підступно, так як це відбувалося в главах з 5 по 9. Він переймається тим, щоб адекватно покарати Андроніка. Досить дивно, що в листах-запрошеннях до святкування в 2Мак., адресованих єгипетським євреям, автор історичного нарису не згадує про те, що нащадки Онії заснували єврейський храм в єгипетському місті Леонтополь.

Менелай також скоїв інші злочини. Він опоганив Храм, подарувавши частину золотого храмового посуду Андроніку і спродавши іншу частину (4:32). Лісімах, його брат та намісник (4:29), перетворює первосвященство на фарс (4:39). Його вбивство (4:42) було тим актом, на який він заслуговував згідно з логічним умовиводом, аргументовано викладеним у 2Мак. Незважаючи на те, що про покарання Менелая мова піде набагато пізніше, зв’язок між його підступними діями та його смертю є очевидним (13:3-8). У 4:45-46 йдеться про те, як Менелаю вдалося попередити звинувачення євреїв шляхом підкупу Птолемея, сина Дорімена, для того, щоб виправдатися в очах царя. Пізніше Птолемей став правителем Келесирії та Фінікії (8:8). Брутальність, з якою стратили обвинувачувачів Менелая (4:47), підкреслено посиланням на скитів, які були відомі своєю жорстокістю (див. 7:4 та 3 Мак. 7:5).

Наслідуючи кроки свого батька, Антіох IV, кілька разів вступав у битву із суперниками Птолемеями. Його друга військова кампанія проти Єгипту, на яку є посилання в 5:1, завершилася в 168 р. до Р. Хр., тому що він піддався на погрози одного римського високопосадовця. Поява кінноти (5:2-4) віщувала військову жорстокість, що насувалася на Єрусалим, про яку йдеться в главі 5 і в наступних главах. Такі передбачення були досить поширеними в грецьких переказах. Невдала спроба Ясона отримати первосвященство знову ж таки за допомогою брутальної сили (5:5-6) змальована як прелюдія до його смерти. 2 Книга Макавеїв вважає його зрадником свого власного народу, тому що він вбивав своїх одноплемінників-євреїв. Через його злі вчинки його також покарано (5:10, пор. вислів із Муд. 11:16). Ясон утік спершу в землі амонітів, народу, який проживав за річкою Йордан, далі – до набатеїв на півдні (див. нижче, під 12:10), і нарешті – до Єгипту. Його спроба досягти Спарти (5:9) може бути зрозумілою через те, що євреї та спартанці, згідно зі стародавніми джерелами, вважалися кровними родичами. Обидва народи були нащадками Авраама (1Мак. 12:21; Йосиф Флавій, 12, 226-7). Не бути похованим у гробниці одного із предків (5:10) вважали страшним покаранням згідно з 1Цар. 13:21-22, 2Хр. 21:18-20 та 24:24-25.

Попередній запис

Розділи 3:1-4:6

Зрада Симона, наставника Храму та спроба Геліодора врятувати святині Храму 3:1-4:6 утворює перший блок циклу наративу, який повторюється декілька разів ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 5:11-6:31

5:11-6:11 – Пограбування та осквернення Храму; злочини проти євреїв та скасування єврейської релігії і культури Цар Антіох IV вважав спробу ... Читати далі