Розділи 3:1-4:6

Зрада Симона, наставника Храму та спроба Геліодора врятувати святині Храму

3:1-4:6 утворює перший блок циклу наративу, який повторюється декілька разів у 2Мак. У цьому випадку напад на Храм все ж завершується благополучно через втручання Господа. Оповідь у главі 3 демонструє дивовижні аналогії з неєврейськими традиціями описів нападів на жертовник з боку чужоземців, так само як звільнення Храму рукою його бога-покровителя. Наприкінці оповідання Геліодора показано як захисника і прихильника єрусалимського Храму (3:34-40; пор. 9:17). Це є нагадуванням також про свідчення неєвреїв, про які вже йшлося раніше. Та все ж, 2Мак. 3 досить сильно відрізняється від неєврейських традицій, тому що Бог-покровитель єрусалимського Храму тут показаний як Господь Всемогутній (3:22,30; пор. 6:26; 7:38). Він – наймогутніший правитель на землі, Єдиний Бог, якого нарешті визнає підступний цар Антіох IV (9:12).

Відправний пункт наративу глави 3 – це опис ідеального стану єврейського Храму протягом того періоду, коли Онія III був первосвящеником (первосвященик до 175 до Р. Хр.). Симон, наставник Храму, звертається до праведного первосвященика Храму. Симон походить з коліна Веніямина, хоч деякі свідчення в тексті припускають, що він сам належав до роду священиків Білга (3:4; пор. Неем. 12:5,18; 1Хр. 24:14). У будь-якому разі, оповідь не містить згадки про те, що Симон був священиком. «Келесирія» (3:5) – це назва провінції держави Селевків, до якої входила Сирія, Фінікія та Юдея. Цар Селевк легітимізує конфіскацію великого скарбу Храму, заявляючи про те, що він давав з власних прибутків, що було конечне для видатків на богослужебні жертви (пор. 3:3). Інші джерела, однак, свідчать про те, що царі Селевки не утримувалися від розграбування храмів, якщо вони мали можливість це зробити. Пояснення Онії царському наміснику Геліодору про те, що ті багатства, якими він цікавився, були частково вкладами вдів та сиріт, і дещо належало Гірканові, дуже знатному мужеві (3:10-11), означало, що Храм виконував також і функцію банку, що не вважали чимось незвичайним у стародавньому світі. Юдейський історик Йосиф Флавій також, згадуючи ім’я Гіркана, описує теплі стосунки його багатої сім’ї, так званих «Товіядів» (нащадків Товії) з династії Птолемеїв, яка конкурувала із царями Селевками за панівне становище над територією, де проживали євреї. Незважаючи на те, що в П’ятикнижжі немає прямого посилання на той факт, що в Храмі існували вклади, усний закон про такі вклади міг ґрунтуватися на Вих. 22:7-8, на фрагменті, в якому йдеться про вклади грошей та товарів. У будь-якому разі, священики посилаються на Божі закони, що стосуються храмових вкладів, і усе це передбачає, що конфіскація, яку мав намір здійснити Геліодор, спрямована проти Бога. Три ангели в подобі юнаків карають його від імені «Небес», а отже – Бога (3:34). Їхня поява (3:2-6) певною мірою нагадує появу грецьких богів, чи напівбогів, таких, як dioskourоі (див. 10:29-30; 11:8-10).

Симон, царський намісник, продовжує змову з Аполлонієм, правителем Келесирії та Фінікії (4:1-6). Ймовірно, що про цього Аполлонія вже йшлося в 3:7, як про Аполлонія з Тарсу. Проте, 4:4,21 зазначають, що цей Аполлоній був сином Менестея. Цілком можливо, що конфлікти між Селевками та євреями, описані в 3:3-4:6, були пов’язані з розбратом серед єврейського народу. Частина єврейської еліти могла підтримувати намісників Селевків, але інша частина, разом із Гірканом (3:11), могла симпатизувати Птолемеям, які правили Келесирією до того, як Селевки розгромили їх у 198 р. до Р. Хр.

Попередній запис

Розділи 1-2

1:1-9 – лист-запрошення до святкування євреїв з Єгипту 2Мак. 1:1-2:18 складається з листів, як це вже очевидно з перших рядків ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 4:7-5:10

Обурливі дії Ясона, Менелая та Лісімаха 4:7-5:10 – це фрагмент, який описує першу фазу циклу наративу 4:7-10:9. Услід за наступником ... Читати далі