Розділи 1-2

1:1-9 – лист-запрошення до святкування євреїв з Єгипту

2Мак. 1:1-2:18 складається з листів, як це вже очевидно з перших рядків листа в 1:1 та 1:10. Юдеї з Єрусалиму та Юдеї запрошують своїх одноплемінників з Єгипту взяти участь у святкуванні очищення Храму і таким чином відзначити перемогу над Селевком, царем Антіохом IV, відвоювання Храму, його очищення та повторне освячення (10:1-8). Прийнято розглядати 1:1-9 як автентичний лист, додаючи посилання на більш ранній лист-запрошення до святкування, датований 169 р. епохи Селевків (143 р. до Р. Хр.) у 1:7-8. Обидві дати, 1:7-8 та 1:9 (124 р. до Р. Хр.) свідчать про те, що святкування очищення Храму поступово розвинулось в усталену практику. Свято тривало протягом восьми днів, починаючи з Кіслева 25, дня, коли відбувалося очищення Храму (1:9,18; 10:5). Кіслев – це третій місяць єврейського календаря (що приблизно відповідає листопаду-грудню). Дата Кіслева 25 не є випадковим збігом, як зазначає 10:5: це був також і день, в який свого часу відбулося опоганення Храму. 2 Книга Макавеїв моделює нове свято очищення на основі уже чинного свята Суккот, яке святкують упродовж місяця Тішрей, сьомого місяця єврейського календаря. Грецька назва свята очищення в 1:9, так само, як посилання в 1:18 вказує на встановлення кучок. Назва свята, про яке йдеться, і до якого були запрошені єгипетські євреї, носить назву Ханука. Дата в 1:9, року 188, так само, як і дата в 1:7 бере за основу епоху Селевків, яка почалася навесні 311 р. до Р. Хр. Отже, 1:9 розглядає рік між весною 124 та весною 123 до Р. Хр. Фрагмент 1:7-8 передає очікування злих вчинків первосвященика Ясона, описаних в історичній секції Книги (4:7-5:10). Стилістика 1:7, що повідомляє про Ясона та його зраду «святої землі та царства» (пор. 2:17), перегукується із теократичною концепцією, яка, як нам здається, є підґрунтям для усього історичного нарису, викладеного в главах з 3 по 15.

1:10-2:18 – другий лист-запрошення до святкування

У перших рядках другого листа-запрошення до святкування додано імена ще двох людей, якщо порівнювати перші два слова листа в 1:1-9. Поза сумнівом, Юда, про якого йдеться в 1:10 – це Юда Макавейський, герой історичного нарису. Цей факт свідчить про те, що другий лист було написано до смерти Юди в 160 р. до Р. Хр., задовго до першого листа. Це викликає сумнів, тому що другий лист майже не надає інформації про витоки цього святкування, які відбувалися лише на кілька років раніше. Таким чином, другий лист може бути підробкою, фрагментом, що його вставив редактор з певних причин. Арістобул, про якого згадано в 1:10, був єврейським філософом, наставником грецького царя Птолемея VI (180-145 до Р. Хр.), правителя Єгипту. Арістобул переніс єврейський закон у грецьку філософську доктрину, що допомогло йому пояснити Закон царю Птолемею.

Залишається таємницею, чому деталі цієї досить короткої традиції про смерть жорстокого царя династії Селевків Антіоха IV (1:11-17) у Персії не відповідають пізнішому звіту про його смерть у гл. 9. Перші рядки цієї короткої традиції наголошують на тому, що саме Господь покарав Антіоха смертною карою через його підступні дії проти Єрусалиму як міста Господа, і це поняття справді вписується у виклад історії в главах з 3 по 15. Богиня Нане, про яку йдеться в цьому фрагменті, була насправді шумерською богинею кохання та родючости.

Далі – другий лист-запрошення на святкування описує традиції, пов’язані з іменами Неемії, Єремії, Мойсея та Соломона, які відображають як епізоди, що входять до єврейської Біблії, так і ті, що не входять. Усі ці традиції зосереджують нашу увагу на Храмі і проводять аналогії або із жертовником царя Соломона, або із Храмом у період після вигнання, так що очищення Храму Юдою Макавейським та іншими, як про це сказано в 10:1-8, – усе відбувалося за згодою Господа. Фрагменту, в якому йдеться про Неемію (1:18-36), передує заклик приєднатися, щоб «святкувати Кучки й день появи вогню» (1:18). Як доповнення до святкування дня появи вогню можна було очікувати відновлення жертовника (як описано в 1:30-33), але цей факт також можна пояснити спостереженням того, що свято очищення ґрунтувалося на моделі свята Кучок (див. вище). Згідно з рабіністичними традиціями щодо свята Кучок, вогонь (світло) відігравав дуже важливу роль протягом цих святкувань (Mishna Tractate Sukkot 5, 2-4). Мало того, 2 Книга Макавеїв говорить про те, що до зруйнування першого Храму священики забезпечили безперервність вогню на жертовнику, сховавши вогонь із вівтаря (пор. 2:1). Після закінчення періоду вигнання Неемія зібрав усіх нащадків первосвящеників, щоб віднайти «вогонь», який було знайдено у вигляді густої води nephtha (naphtha). Далі Неемія наказав полити тією водою камені вівтаря. Раптове запалювання вогню на вівтарі, що збіглося з поливанням каменів водою, продемонструвало схвальну реакцію Бога на відновлення жертовника Неемією. Фактично, це чудо не вступає в протиріччя із законами природи, тому що текст свідчить про сонце, яке почало знову світити після того, як воду було вилито. Раптове загоряння нафтопродуктів стало можливим через нагрівання каменів вівтаря сонячними променями. Схвальна реакція Бога на ці події стає очевидною через другу символічну назву цієї води (1:36). Вода також має назву nephthar, що може походити від єврейської форми дієслова, яка разом з іншими значеннями має значення «звільняти». Вірш 1:36 вказує на те, що nephthar означає очищення, але в той же час, передбачає, що ми можемо перекласти це слово на єврейську мову фразою Бог звільнив, так, ніби це була вода. Отже, «вогонь» був узятий із таємного місця, і жертовний культ нового Храму було відновлено з Божою допомогою. Молитва про звільнення та прийняття жертвоприношення (1:24-29) під керівництво первосвященика Йонатана (пор. Неем. 12:14, 35) стали можливими через Божу присутність, яка знову повернулась до Храму. Зміст молитви збігається з описом ролі Господа в історичному описі глав 3-15.

Ще одна традиція, про яку йдеться в другому листі-запрошенні до святкування, сфокусована на передісторії відновлення Другого Храму. Тут є згадка про те, як Єремія узявся сховати вогонь із жертовника (2:1) разом із наметом, кивотом та кадильним жертовником, тобто усіма предметами культу від Першого Храму на горі Нево, у місці, де Мойсею було дозволено побачити Обіцяну Землю (2:4). Читач зауважує, що згідно з традиційними оповідями, які об’єднують постаті Єремії та Неемії, Храм переживав періоди катастроф, але щоразу відновлювався до славетного попереднього стану, як тільки це дозволяло Боже Провидіння. Ще раніше намет зборів було перенесено до Храму Соломона (1 Цар. 8:4; 2 Хр. 5:5). Грецьке слово для позначення намету (skene) – це частина слова, що вказує на свято Кучок (skenopegia) і слугує основою для того, щоб асоціювати нове свято очищення Храму, описане в 2 Книзі Макавеїв (що також називається skenopegia), із більш древнім святом Кучок, про яке говорилось раніше. Окрім того, і скинія, і Храм – це саме ті місця, де перебуває Господь (див. 14:35), і куди Господь повертається після періоду відсутности, спричиненого непокорою єврейського народу і тим самим опоганення святого місця. 2:8 показує, що Господь буде милостивим знову до єврейського народу і з’явиться до них знову, нагадуючи про Славу Господа в стовпі хмари, як колись у часи Мойсея та Соломона. Обидві ситуації були добре відомі як вияв Господньої присутности в період, коли народ перебував у пустині (Вих. 13:21; 19:16; 40:3-5). Господня хмара охопила Храм під час того, як Соломон проводив церемонію його освячення (1Цар. 8:10). Охоплена вогнем жертва всепалення на жертовнику Неемії, як це описано в 2 Книзі Макавеїв, має аналогію з жертвоприношеннями, які раніше вчиняли Мойсей, Аарон чи Соломон, що були схвалені Господом (Лев. 9:2-4; 2Хр. 7:1). Отже, автор має на увазі, що жертвоприношення Неемії також було схвалене. Фрагменти єврейської Біблії не зовсім чітко передають молитву Мойсея у зв’язку з цим, як це пропонує 2 Книга Макавеїв, але ця традиція може будуватися на Соломоновій розширеній молитві під час посвячення Першого Храму (1Цар. 8:22-53; 2Хр. 6:12-42). Нарешті, 2 Книга Макавеїв наголошує безперервність існування Храму в різні періоди через зв’язок між празником очищення, який був започаткований після опоганення Храму Антіохом IV, та празником освячення Храму, встановленого Соломоном, який також тривав протягом восьми днів (2:12; по Р. Хр. 7:8-10).

2 Книга Макавеїв 2:1,13 посилається на документи про історичні події, а, отже, дає підставу розглядати історичний нарис, викладений у главах 3-15, як звіт про повторне освячення Храму. Фрагмент 2:13-15 містить посилання на різні офіційні документи, де мовиться про те, що Юда Макавейський, борець за свободу, зібрав усі документальні записи, які зберігалися в різних місцях, у зв’язку з нещодавньою війною (2:14). Ця деталь, разом із посиланням на ім’я Юди як співавтора другого листа-запрошення на святкування, так само може свідчити що глави 3-15 представлені як історичний нарис про війну, і це фактично є поясненням, яке доповнює запрошення, адресоване єгипетським євреям приєднатися до святкування, що знову повторюється в 2:16-8.

2:19-32 – Пролог до історичної події

У пролозі викладено короткий зміст нарису про історичні події, який долучено до обох листів запрошень. Усі різновиди риторичних фраз вказують на те, як читач має зрозуміти цю історію. Поділ цього історичного нарису на дві секції (2:20) з посиланням на військові події з Селевком царем Антіохом IV, з одного боку, і з Антіохом V, з іншого боку, не зовсім чітко відповідає відомостям, викладеним у главах 3-15, тому що також є згадка про Селевка IV і Димитрія II як царів Селевків. Пояснити цю невідповідність може припущення про те, що пролог 2Мак. 2 першопочатково передував одній із п’яти книг Ясона Киринейського, і 2Мак. є підсумком великої секції, яка складається з п’яти книг. Посилання на очищення Храму та прояви небесної сили в 2:19,21 правильно висвітлюють важливі історичні події, описані в главах 3-15.

Відомі афоризми в 2:24-32 вказують на те, що читач отримає користь від прочитання цієї історії (2:25). Вірш 27 проводить паралель між історичним звітом та симпозіюмом, бенкетом, що приносить гостям не лише задоволення від доброї їжі та вина, але й також є навчальною діяльністю (див. Симпозіюм Платона). За допомогою художніх засобів у 2:29 автор порівнює скорочений переказ історії в главах 3-15 із працею маляра чи декоратора; грецькі слова, які використано в цьому вірші, передають процес розпису фарбами, змішаними з воском та розфарбовуванням ілюстрацій.

Попередній запис

Тип історіографії

В оригіналі Друга Книга Макавеїв написана грецькою мовою. Її стиль написання та вживання лексичних одиниць ми можемо порівняти з тими ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 3:1-4:6

Зрада Симона, наставника Храму та спроба Геліодора врятувати святині Храму 3:1-4:6 утворює перший блок циклу наративу, який повторюється декілька разів ... Читати далі