Тип історіографії

В оригіналі Друга Книга Макавеїв написана грецькою мовою. Її стиль написання та вживання лексичних одиниць ми можемо порівняти з тими засобами, які зустрічаємо в працях відомих неєврейських та грецьких істориків. Пролог дає характеристику цій праці як історичному (історія, 2, 32) письмовому звіту про перебіг певних подій. Пролог також дає пояснення тим історичним подіям, які автор пропонує нам відстежити: це не переобтяжений деталями нарис, а доступний для розуміння і корисний для читання інформаційний блок, який легко завчити напам’ять, який носить повчальний характер і, водночас, має риси розважального твору (2:25). Читач, таким чином, отримає користь від ознайомлення з цими історичними подіями і натхнення, наприклад, аналізуючи епізоди, де описано взірцеву поведінку єврейських героїв. Цінності, які вони сповідують, та їхній спосіб життя служать прикладом для наслідування. Це пояснює, чому опис діяльности окремої особи є настільки важливим у цій праці. Очевидно, що автор передбачає, що Господь особливим чином втручається в історичний процес, в якому людство бере участь, залежно від того, яку поведінку демонструють індивідуальні особистості. Таким чином, історичні події, описані в 2Мак., також демонструють тезу, що якщо людина дотримується настанов, викладених у цій книзі, вона обов’язково матиме підтримку Бога.

Авторство

Автор, як нам здається, не міг належати до кола тих людей, котрі були близькими до царської свити Макавеїв. Храм – найважливіша інституція в 2Мак., і первосвященик Онія є героєм секції 3:1-4:6. Однак не усі священики відіграють позитивну роль у цій книзі, що спонукає нас вважати його походження з роду священиків невірогідним. Важливо зазначити, що вшанування Онії відбувається не через те, що він є первосвящеником, а через його побожність та дотримання Закону. Ця теза є також дуже важливою й тоді, коли ми розглядаємо вчинки інших героїв на тлі вчинків головного героя, Юди Макавейського, для якого безумовна віра в Бога – всеохопний підхід до оцінювання дій (12:15). Походження людини, її соціяльне становище чи функції, які вона виконує, є набагато менш важливими, ніж її ставлення до Господа і божественних законів. 2Мак. 14:6 знайомить нас із постаттю Юди як лідера руху сидеїв (побожних людей). Нам майже нічого не вдається дізнатися про цю групу людей, крім того, що вона існувала в часи Макавеїв (1Мак. 2:42; 7:13). Значення їхнього імени, однак, ідеально вписується в картинку, що змальовує єврейських героїв, про яких ми читаємо в 2 Книзі Макавеїв. Ми не можемо стверджувати, чи була ця група ідентичною із сидеями, але автор міг пов’язувати її з рухом, якому приписували найбільшу цінність, що полягала у вірності Господеві та Його божественним законам.

Важливість

Наскільки важливою є 2 Книга Макавеїв для сучасних читачів? У єврейській традиції цю книгу тією чи іншою мірою вважають неважливою, так само, як і всі перекладені книги, що ввійшли до Септуагінти і не є частиною єврейської Біблії. Однак є декілька епізодів, які відтворюють оповідь про мучеництво, описане в гл. 7 (Babilonian Talmud Tractate Gittin 57b? Midrash Lamentations Rabbah 1, 16). Традиційно матері цих мучеників дається ім’я Ханна (Анна). Однак подібні історії мучеництва, в яких наголошено ненасильницький метод опору і самопожертви, викликають дуже неоднозначну реакцію в сучасному єврейському середовищі. Мало того, 2Мак., будучи частиною Септуагінти, швидко стала частиною християнської священної традиції. Саме мученики зробили цю книгу надзвичайно популярною серед ранніх християн, які вважали цих Макавейських героїв передвісниками та зразками їхньої мученицької смерти. Григорій Богослов та Іван Золотоустий разом з іншими богословами створили проповіді, які віддають данину мучеництву Макавеїв. Ориген у своїй праці Умовляння до мучеництва (22-27) вважає їхню поведінку взірцем для християн. У сирійському місті Антіох існував культ мучеників, де вони мали власну базиліку (Святий Августин, Homiliа 300, PL38 1379).

Отці Церкви використовували епізоди про воскресення мучеників, для того, щоб підтвердити свою тезу, що воскресле тіло ідентичне тому, яке людина мала під час земного життя. Насамкінець, 2Мак. 7:28 розглядають як аргумент для підтвердження точки зору про створення світу з нічого.

Попередній запис

Походження назви

Назва книги Макавеїв походить від імені єврейських борців за свободу, які виступали проти грецького царя Антіоха IV. Перша та Друга ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-2

1:1-9 – лист-запрошення до святкування євреїв з Єгипту 2Мак. 1:1-2:18 складається з листів, як це вже очевидно з перших рядків ... Читати далі