Походження назви

Назва книги Макавеїв походить від імені єврейських борців за свободу, які виступали проти грецького царя Антіоха IV. Перша та Друга Книги Макавеїв названі іменами цих героїв. Манускрипти з V ст. по Р. Хр. і до наших днів вже відомі під назвою «Друга Книга Макавеїв» (2Мак.). Ця книга продовжує історичний нарис, розпочатий у 1 Книзі Макавеїв. Юда Макавейський – це герой обох книг, але на відміну від 1 Книги Макавеїв, 2 Книга Макавеїв майже не говорить про чотирьох братів Юди. Друга Книга Макавеїв не прославляє династію Макавеїв, так, як це робить 1 Книга Макавеїв, і, безперечно, її не було створено в придворних колах правителів Макавеїв.

Історичний звіт

Юдейська історія, яку передають глави з 3 по 15 (пор. 1Мак. 1-7), розглянуто в контексті історії грецьких правителів, відомих під іменем Селевків, які правили на території сучасної Юдеї від 200 р. до Р. Хр. Перший цар династії Селевків, про якого є згадка в 2 Книзі Макавеїв, – це Селевк IV (187-175 до Р. Хр.; 2Мак. 3:1-4; 6). Його наступники – це Антіох IV (175-164 до Р. Хр. 2Мак. 4:7-10:9), Антіох V (164-162 до Р. Хр.; 2Мак. 10:10-13:26) та Димитрій І (162-150 до. Р. Хр.; 2Мак. 14:1-15:36). Історія, описана в 2Мак. – це послідовний опис загрозливих ситуацій для єврейського народу, починаючи із глави 8, поперемінно із ситуаціями успішної історії визволення від грецького панування. Центральною темою цього нарису є доля Єрусалиму – Храмового міста. Порівняно з 1 Книгою Макавеїв, ця книга пропонує своїм читачам менше інформації про політичну та військову ситуацію, натомість її зміст зосереджено на поведінці євреїв, які проживали на території Юдеї.

Вступ (2:19-32), який передує основній частині нарису про історію спасення, містить згадку про те, що ця оповідь – підсумок до історичної праці, яка складається із п’яти книг, авторство яких приписують юдею з діяспори, Ясонові Киринейському. На жаль, нам нічого не відомо про цього Ясона. Підсумок цієї історії подано в серії коротких епізодів, які пропонують пояснення, чому події розвиваються саме таким чином (наприклад 4:16-7; 5:17-20; 6:12-17). Господь визначив хід історії відповідно до поведінки людей, які беруть участь у цих подіях. Цей фактор також стає очевидним на основі алгоритму подій, який повторюється кілька разів у секції, присвяченій історії (глава 3; 4:7-10:9; 10:10-13:26; 14:1-15:36). Коли деякі євреї не виконують певні релігійні та культурні правила та зраджують таким чином своїх співвітчизників (1), для Єрусалиму та єврейського народу неминуче настає покарання, яке має здійснити Бог, але виконується воно за допомогою дій грецьких правителів (2). Взірцева відданість Господеві та єврейському способу життя інших євреїв змінює цей хід подій (3). Далі відбувається звільнення Храму, міста та людей (4), так само, як і відплата через покарання ворога (5). Кожен з цих двох циклів описаних подій завершується встановленням нового празника, який знаменує звільнення від грецького панування: свято очищення Храму (пізніше воно носитиме назву Ханука) і так званий день Ніканора (2Мак. 10:8 та 15:36). Такий алгоритм чітко бачимо в 2Мак. 4:7-10:9. Оповіді про мучеництво книжника Єлеазара, якому було майже дев’яносто років, і сім братів (6:18-7:42), розпочинають поворот подій на ліпше. Історія єврейської храмової держави стає зрозумілішою через безумовну відданість цих мучеників Господеві та єврейським законам.

Листи-запрошення до святкування в поєднанні з історичними подіями

Листи євреїв із приводу свята передують історичній секції. У цих листах євреїв, що проживали на той час в Єгипті, запрошено взяти участь у святкуванні нового свята очищення Храму. У своїй сучасній формі ці листи, можливо, не є абсолютно автентичними, але дату написання першого листа в рік Селевків 188 (1:9; згідно з чинним календарем у грудні 124 р. до Р. Хр.) можна вважати автентичною. Поєднання в цьому творі святкових листів та історичних подій є зрозумілим у світлі стародавніх традицій та політичних свят (так звані свята Сотерії). У часи Олександра Великого декілька провінцій започаткували чи адаптували те свято, яке вже існувало, для того, щоб відзначити важливу подію в історії держави – звільнення головного Храму від чужоземного загарбання, знищення диктатури тирана. Такі славетні події були в літературно-художній формі записані в хроніки держави, що були надіслані в дружні країни разом з листами-запрошеннями взяти участь у святкуванні. Поєднання листів про святкування та історичну подію може бути єврейським прикладом цієї практики, що була поширеною в еліністичний період. У цьому випадку частина, де описано історичну подію, буде функціонувати як пояснення до запрошення взяти участь у святкуванні очищення Храму. Дату першого святкового листа, однак, можна вважати датою написання усієї праці.

Попередній запис

Розділ 16

16:1-10 – Поразка Кендербея Слова Симона, звернені до синів Іоана та Юди, нагадують звернення Маттатії до своїх синів у час ... Читати далі

Наступний запис

Тип історіографії

В оригіналі Друга Книга Макавеїв написана грецькою мовою. Її стиль написання та вживання лексичних одиниць ми можемо порівняти з тими ... Читати далі