Розділ 7

7:1-25 – Димитрій та Алкім

Помираючи, Селевк IV Філопатор залишив юного спадкоємця Димитрія у віці дев’яти років, котрого він відправив до Риму як заручника. На цьому етапі Антіох IV, брат Селевка взяв на себе правління царством. Коли Антіох IV помер, його спадкоємцем став син Антіоха V, але Димитрій вважав, і небезпідставно, що саме він був законним спадкоємцем. Перехитривши римську сторожу, він кораблем дістався берегів Фінікії, висадився в Тріполі, зібрав армію та флот. Його воєначальники стратили Антіоха V та Лісія.

Ставлення Димитрія до євреїв не дуже відрізнялося від ставлення інших сирійських царів. Він став на сторону проеліністично налаштованих євреїв і прагнув покласти край повстанню Юди.

Епізод з Алкімом трохи проливає світло на ситуації розколу єврейського руху опору. В результаті досягнення домовлености між Лісієм та Юдою Макавеї отримали можливість поквитатися з євреями-боговідступниками, яких вони переслідували, і знесиливши їх, спонукали залишити Палестину. Алкім (елінізована версія єврейського імени Яким) належав до священицької лінії, але не походив з роду первосвященика Онії. Лінія правонаступників первосвящеників була перервана протягом перших років правління Антіоха Епіфана, коли відбувалася еліністична реформа. Менелай, попередній первосвященик, про якого немає згадки в 1 Книзі Макавеїв, не належав до сім’ї первосвящеників. Алкім, обраний, щоб супроводжувати царя Вакхида, був священиком з роду Аарона, і деякі євреї сприймали його як первосвященика, оскільки він справляв на них враження людини, що прагнула миру.

Асидеї, які приєдналися до армії Юди на початку його боротьби, тепер хотіли скласти зброю. Здавалося, що їхня мета полягала в тому, щоб відновити законність інституту священства і богослужень, коли вони зробили припущення про те, Вони гадали, що законно обраний священик не буде завдавати їм ніякої шкоди, однак їхні ілюзії швидко розвіялися. Той факт, що чоловік народився священиком і відправляв богослуження, не давав ніякої гарантії, що він був вірним Закону Асидеї не думали про те, що вже трапилося, коли Ясон виконував обов’язки, а тепер Алкім зрадив їх.

Юда та його послідовники не були наївними і не потрапили в пастку, що її влаштував Алкім. Чому ж він закликав до миру, в той час як його захищала озброєна до зубів ворожа армія? Вакхид залишив Алкіда й армію, яка його підтримувала, щоб побити Юду та його послідовників, але Юді вдалося залишитися при владі. Алкім втратив підтримку армії і вже не зміг підкорити Макавеїв.

7:26-50 – Димитрій та Ніканор

Династія Селевків:

  Селевк І Ніканор (до 280)  
  Антіох І Сотер (280-261)  
  Антіох II Теос (261-247)  

Селевк ІІ Калінікос (247-226)

Селевк III Сотер (226-223)

Антіох ІІІ Мегас (223-187)

Олександр Балас (152-145) Селевк IV Філопатор (187-175) Антіох IV Епіфан (175-164)
Антіох VI (145-141) Антіох V Євпатор (164-162)

Димитрій І (162-150)

Димитрій II (145-125) Антіох VII Евергет Сидет (139-129)
Селевк V і Антіох VIII Філометр (125-96) Антіох ІХ Філопатор (115-95)

 

Димитрій дав Ніканору завдання змусити євреїв підкоритися. Ніканор подався до Єрусалиму із показними мирними намірами; замість застосування зброї він запропонував, щоб він та Юда Макавейський зустрілися. На початку їхні перемовини мали позитивні результати, і вони підписали мирну угоду. Ніканор розпустив свою армію і зав’язав дружбу з Юдою. Проте Алкім звинуватив Ніканора перед царем, що той працював проти інтересів народу; і цар наказав Ніканору воювати з Юдою.

Отоє ставлення Ніканора до Юди змінилося. Обидва зустрілися на полі битви біля Кафарсаламу, де полягло п’ять тисяч вояків армії Ніканора. Ніканор потім виявив неповагу до Храму і священиків. Його погроза зруйнувати Храм зрозуміла, оскільки святилище було релігійним символом, руйнування якого зашкодило би більше Макавеям, аніж таким священикам, як Алкім.

Армії супротивників зійшлися в Адасі, що на північному сході від Бетхорону, за півтори години від Єрусалиму, де дорога звужувалася між двома горами. Армія Юди продемонструвала свою перевагу. Ніканора було вбито, і його військо розбіглося. Його поразку тут показано як прямий наслідок від молитов священиків (7:36-38). Юдеї вірили, що будь-хто, причетний до опоганення Храму, не уникне покарання. Юда в особистій молитві згадує звільнення Єрусалиму ангелом Господнім, коли він перебував в облозі асирійців. Однак на той час Господь не послав ангела на допомогу; своїм мечем євреї, через яких діяв Господь, виконали усе.

Якщо ми порівняємо 1Мак. 7 та 2Мак. 14-15, то зіштовхнемося з певними проблемами. Обидва дискурси паралельні до певної міри, і основа сюжетної лінії збігається. Проте є й відмінності, які потребують пояснення: наприклад, епізод, в якому описано, як Алкім зраджує Асидеїв (1Мак. 7:8-25); самогубство Разіса (2Мак. 14:37-46); віщий сон Юди перед битвою. Тут можливі різноманітні інтерпретації, але жодна з них не є цілковито задовільною. Найбільш прийнятною є така версія, що обом авторам відомий хід подій, але вони передають його по-різному.

Юдеї відтяли Ніканору голову та його правицю, котрою він поклявся зруйнувати Храм і присвятити його богу Бахусу (1Мак. 7:47; 2Мак. 14:33); і виставили ці трофеї на стіні твердині. Давид вчинив так само із Ґоліятом (1 Сам. 17:54), а Юдита – з Олоферном (Юдт. 14:11), тому що так було визначено відповідно до військових законів того часу.

Велику перемогу відзначили особливо урочисто. Це відбулося тринадцятого березня місяця Адара (28 березня 161 р. до Р. Хр.). Народ демократично вирішив, що празник Ніканора потрібно відзначати щорічно саме в цей день (1Мак. 7:48; 2Мак. 15:36). Пізніше це свято перестали відзначати через те, що воно стояло дуже близько до празника Пурім; починаючи із 70 р. по Р. Хр. воно зникло з календаря.

На цьому етапі паралельні місця в 1 та 2Мак. вичерпано. Автор завершує цю главу традиційною формулою із Книги Суддів: «Юдея на деякий час зазнала спокою..», але період миру був набагато коротшим. Смерть Юди була близькою.

Попередній запис

Розділ 6

Смерть Антіоха У зв’язку зі смертю Антіоха виникає кілька проблем. Ми маємо принаймні шість свідчень про це: знаходимо посилання на ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 8-9

1Мак. 8 – На сцену виходять римляни Автор змальовує римлян у досить патетичній манері, але в певному сенсі досить наївно ... Читати далі