Сучасне значення книги

Певні революційні кола наших днів надають важливого значення цій праці, використовуючи її як виправдання збройного повстання проти можновладців, яких вони вважають несправедливими. У книзі порушено кілька проблем. Чи виправдна війна в певних ситуаціях? Чи може поведінка братів Макавеїв бути вартою для наслідування християнами, які вважають, що жодного іншого шляху для вирішення проблеми не існує, крім збройного повстання? Чи варто було влаштовувати усе це кровопролиття? Чи було отримано такі результати, яких очікували, чи багато людей втратили ілюзії? Коли все було сказано і зроблено, чи стала монархічна династія Макавеїв справді добрим результатом? Ці питання торкаються проблеми, яка викликає багато дискусій, – йдеться про насилля на сторінках Біблії і моральні судження з цього приводу. Чи є Книги Макавеїв лише оповіддю про боротьбу та повстання, про героїзм та хоробрість, чи мають вони релігійну цінність, що робить їх вартим для читання? Чи їхнє послання є лише тим способом, яким Бог захищає Своїх, чи є щось глибше, ніж те, що ми можемо побачити на поверхні?

Боротьба, що почалася в глибоко релігійному контексті і з метою захисту найдорожчих традицій народу, швидко втратила релігійну мету і оформилися в політичний спротив не лише проти Селевків, але й проти проеліністично налаштованих євреїв. Відбулося розділення борців, і ті релігійні та політичні принципи, що надихали перших борців, були зраджені. Довгоочікуваний пророк не з’явився, щоб дати відповіді на запитання, які виникли в тих обставинах (1Мак. 4:46), і розтлумачити події так, як це бачив Бог. Якби прийшов пророк, то визвольний рух уникнув би тієї неоднозначної ситуації, до якої він скотився.

Незважаючи на те, що автор 1 Книги Макавеїв стверджує, що повстання Макавеїв стосувалося цілого Ізраїлю і залишає осторонь усіх інших євреїв, які не підтримували їхню боротьбу, ніби це були люди поза Законом, стає зрозуміло, що існували ще й інші партії, окрім партії Макавеїв, і увесь Ізраїль не приєднався до неї. І Ясон, і Менелай мали своїх прихильників серед євреїв. Асидеї та набожні євреї, які дотримувалися суботи, утворили дві інші групи, що перебували поза межами впливу Макавеїв. І безперечно, що деякі вояки в твердині також були євреями.

Революційні події досить часто несуть у собі зерна своєї ж погибелі. Союз із Римом та концентрація влади в руках династії Макавеїв були тими факторами, що призвели до поразки. Історія Макавеїв підтверджує відому тезу лорда Актона: всяка влада псує, абсолютна ж влада псує абсолютно. Макавеї досягай того етапу, коли вони прийняли державну владу та священицькі обов’язки з рук тих, проти кого вони підняли свою зброю. З цієї причини вони викликали ненависть та вороже ставлення багатьох своїх співвітчизників. Династія Макавеїв, що розпочалася так славетно, завершилася царюванням Ірода Ідумейського, що залишило по собі трагічну пам’ять.

Першоджерела, використані при написанні 1 Книги Макавеїв

Автор 1 Книги Макавеїв використовує як джерело апокриф, що носить назву «Апокаліпсис Мойсея», і погоджується з тезою, що переслідування було покаранням за гріхи тих, які підтримували еліністів. Це апокаліптична книга, яка також носить назву «Успення Мойсея». У цій праці Мойсей перед своєю смертю пророкує Ісусу Навину майбутню історію Ізраїлю, починаючи зі зруйнування першого Храму аж до часів правління Ірода, і обіцяє Ізраїлю майбутнє щастя.

Також автор використовує фрагменти з 1 Книги Еноха (55-90), в якій подано схематичне бачення історії, починаючи з часів створення світу. У 1 Книзі Макавеїв 9:7-10 міститься непряме посилання на цей твір (1 Еноха 90:9-36), і її автор вважав, що Юда був безсмертним і мав побачити сповнення Божих славетних обітниць. У деяких фрагментах 1 Книги Макавеїв ми можемо зауважити, що автор був обізнаний із Книгою Даниїла 7-12; він також використовував язичницькі джерела, історичні нариси, які описували історичні події та подавали хронологію держави Селевків.

Здійснюючи творчий підхід, автор також включає власні дискурси. Біблійні історики, наприклад грецькі та римські, досить довільно створювали власні дискурси та поетичні твори. У деяких випадках досить нелегко відрізнити ці твори від автентичного тексту, але документи царів, що належали до династії Селевків, а також римлян та спартанців, які підтримували відносини з євреями, були достовірними і досить близькими до реального стану речей, що не становило ніяких труднощів, прийняти їх як джерела, яким можна довіряти, а не сприймати їх як продукт фантазії істориків. Те саме не можна сказати про листи, які з’являються в 5:10-15 та в 10:52-56,70-73 або в дискурсах, посилання на які тут наводить автор. Нема вагомої причини, щоб вважати, що ці тексти зберігалися в єврейських архівах; насправді вони є не автентичними документами, а літературними творами.

Попередній запис

Канонічний контекст

Книги Макавеїв не входять до єврейського канону. Один із критеріїв, який використовували євреї, щоб визначити канонічність книги, полягав у тому, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-2

Перша Книга Макавеїв має декілька рівнів прочитання: літературний, історичний, політичний та релігійний. Біблія – це книга, яку не можна читати ... Читати далі