Розділ 8-11 – Юдита, Юдита і Олоферн

8:1-36 – Юдита виходить на сцену

Тут на сцену подій виходить Юдита (на це ім’я натрапляємо також у Бут. 26:34), її появу супроводжує родовід, який не подається щодо жодної іншої жіночої постаті в Біблії. Вона вдова (8:4), а отже, належить до категорії людей, про яких Ягве зазвичай особливо піклується (пор. Пс. 68:5; Сир. 35:14; Втор. 10:18; 14:29; 16:11; 24:17-21; 26:12-13; тощо). Вона є взірцем юдейського благочестя, відданости в молитовному поклонінні (8:5,8; пор. Мт. 6:5-13), каяття та посту (8:6; пор. Мт. 6:17-18). У тексті не йдеться про давання милостині (пор. Мт. 6:2-4), оскільки ця тема не вписується в контекст оповіді. Юдита – прекрасна жінка (8:7), це саме та надзвичайна риса, яку Господь використає як приманку для Олоферна. Крім того, вона змальована як досить заможна жінка (8:7).

Юдита дуже стривожена через відчай свого народу (пор. 7:23-32). Вона посилає свою слугиню (слово abra означає граційна дівчина 8:10,33; 10:2,5; 13:9; 16:23), щоб та закликала до неї старших громади міста. Коли вони приходять до неї, Юдита докоряє їм за їхні неправильні з богословської точки зору судження, недостатню віру в Господа та випробування Бога (8:12; пор. Втор. 6:16; Мт. 4:7). Вона вважає, що шляхи Господні – це не шляхи людські; Бог вільний бути Богом і ніякими людськими засобами Ним неможливо маніпулювати (пор. 8:12-17). Бог не діє відповідно до девтерономістичної теорії про відплату за гріх, а лише випробовує їх (пор. Втор. 8:20б; Суд. 2:22-23 тощо) так само, як їхніх предків (8:26). Оскільки таке випробування супроводжується любов’ю і турботою Ягве, у них є підстави сподіватися і бути вірними Богові (8:17). Коли довга та безапеляційна промова Юдити (8:11-27), єдиної жінки-богослова в СЗ, завершена, Озія захищає свою точку зору і благає її молитися про дощ. Вона ж у відповідь стверджує, що Господь звільнить Ізраїль її власною рукою (8:33), і автор повторить це твердження ще кілька разів (пор. 9:9-10; 12:4; 13:4,14,15; 15:10; 16:6). Рука Господня буде тепер з Юдитою, як раніше з Мойсеєм, і так само, як історія Виходу, її вчинок «перейде від роду до роду дітям нашого народу» (8:32). Нерішуче ставлення і брак віри старших міста (чоловіків) автор протиставляє хоробрості та вірі Юдити (жінки). У такий спосіб він утверджує духовний авторитет Юдити.

9:1-14 – Юдита молиться за успішність своїх зусиль

Юдита, закликавши народ покладати усю свою надію на Бога, починає молитися, присвячує себе молитві. Це офіційно визначений час для молитви (9:1). Вона одягає волосяницю і посипає голову попелом, припадає лицем до землі і взиває до Господа, просячи про три ласки. Перелічивши, які могутні божественні діяння Господь здійснив у минулому, вона благає Господа дослухатись до молитви вдовиці (9:2-6). Далі просить, щоби Бог розбив могутність ворогів (9:7-8; пор. Пс. 149:7-8). І врешті, вмотивована зі шляхетними намірами, вона благає, щоби Господь дав їй вдосталь сил, аби вона могла подолати міць асирійців своєю рукою та хитрістю уст своїх (9:9-10,12-13). Зміст її молитви демонструє три основні принципи священної війни: віру в Бога (пор. 9:2-6; Пс. 20:8-9), абсолютну владу Бога (пор. 9:7-10; 15:3-7), перемогу слабких та пригноблених (пор. 9:11; 1Сам. 2:4). У цій молитві можна знайти літанію з десяти іменами Бога, в якій три титули у в. 11 є вираженням благочестя anawim (Зах. 2:3), вони також є в пісні Мойсея (Вих. 15:2).

10:1-23 – Юдита використовує свою красу, щоби хитрістю здолати свого ворога

Уся ця глава побудована навколо спокусливих чарів Юдити (10:4,7,14,19,23). Після молитви (гл. 9) вона застосовує ще один засіб, а саме – свою надзвичайну красу (10:4). З молитовної кімнати вона прямує до «салону краси». Її внутрішню красу (гл. 9) тепер доповнює краса зовнішня. Так вона готується, «щоб привабити до себе погляди всіх, хто б не дививсь на неї» (10:3-4). Узявши торбу з ритуально чистою їжею, у супроводі слугині Юдита зустрічається зі старшими міста, які звертаються з молитвою до Бога, щоби вона змогла успішно виконати свої задуми (10:8). Не лише старші міста (10:7), але й усі люди Олоферна та й сам Олоферн зачаровані її приголомшливою красою (10:14,19,23). Жіноча краса і чоловіча сила зустрічаються віч-на-віч у наметі Олоферна. Сила впокорена красою. Сильні чоловіки стають жертвами «беззахисної» вдови! У словах вояків є певна іронія, коли вони кажуть Юдиті, що вона врятувала своє життя, прийшовши на зустріч з Олоферном (10:15). Вона направду врятує своє життя, і так само вона врятує життя свого народу, натомість Олоферн позбудеться його. Полонянка Юдита захопить у полон своїх поневолювачів. Вояки віддають її в руки Олоферна (10:15), але Бог віддає Олоферна в руки Юдити (13:14-15).

11:1-23 – Юдита зустрічає Олоферна

Змістом цієї глави є розмова Олоферна з Юдитою. Вражений її красою, Олоферн постійно заохочує її бути сміливою (11:1,4). Юдита вже насправді насмілилася, але не щоби, як очікував Олоферн, служити «Навуходоносорові, цареві всієї землі» (11:1,7), бо вона вже служить Ягве – справжньому володареві усієї землі. Юдита не тільки гарна, але й мудра (11:20-23), вона відповідає Олофернові двозначно, чергуючи у своїй промові слова правди і обману (11:5-6,8,10-16,19). Мудрість перевищує брутальну силу.

Відповідаючи Олофернові, що «Бог доведе до кінця свою справу, й моєму пану пощастить у його задумах» (11:6), Юдита вживає слова «Бог» та «мій пан». Вона має на увазі Ягве, але Олоферн вважає, що ці слова стосуються Навуходоносора. І знову вона вводить його в оману, кажучи, що її люди порушать закон, якщо їстимуть нечисту їжу і не приноситимуть первоплодів хліба й десятини вина й олії, присвячені й призначені левітам і священикам (11:11-15), що не було правдою. Її подальші слова «діла…, над якими увесь світ здивується» (11:16) означають для Олоферна захоплення Ветулії, а для Юдити – перемогу жителів Ветулії над могутньою асирійською імперією. І нарешті, її слова «я посаджу твій трон посеред нього» (11:19) Олоферн розуміє як перемогу і владу судити Ізраїль, а Юдита – як смертний вирок Олофернові.

Мова Юдити настільки переконлива, а її краса настільки заворожує (11:21,23), що Олоферн уже готовий визнати її Бога (11:23). Її слова «Я не оповім ніякої неправди моєму панові цієї ночі» (11:5), які справді є урочистою присягою, потрібно розуміти в контексті патріярхальних часів (пор. Бут. 27:1-25; 34:13-29; 37:32-34), а також у контексті воєн Ягве в часи суддів (пор. І. Н. 2:1-7; Суд. 3:20-21; 4:17-22 тощо). Можемо тут зазначити, що «обман» Юдити обмежений гл. 10-13, адже вона говорить неправду лише тим чоловікам, які не є в союзі з Богом.

Попередній запис

Розділи 5-7 – Олоферн, облога Ветулії

5:1-6:21 – Олоферн виступає проти пророкування Ахіора Коли Олоферн випитує Ахіора, вождя синів Аммона, про ізраїльтян, той пророкує (6:2), що ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 12-16 – Смерть Олоферна, перемога над ворогом

12:1-20 – Юдита готується до «найвеличнішого дня» Будучи юдейкою, Юдита дотримується законів ритуальної чистоти продуктів харчування, усамітнюється для молитви, виконує ... Читати далі