Розділи 5-7 – Олоферн, облога Ветулії

5:1-6:21 – Олоферн виступає проти пророкування Ахіора

Коли Олоферн випитує Ахіора, вождя синів Аммона, про ізраїльтян, той пророкує (6:2), що Ізраїль не буде повержений, якщо цього не захоче Господь. Він переказує усю історію Ізраїля, щоби продемонструвати діяння Господа (пор. Пс. 78; 105; 106; Дії 7 тощо) від Авраама до повернення з вавилонського вигнання (5:6-21). Підґрунтям усього наративу є девтерономістичне богослов’я (пор. Втор. 28-30): коли сини Ізраїля вірні Ягве, вони отримують благословення, а коли вони невірні, то отримують прокляття (Юдт. 5:17-19). Це чіткий натяк на те, що саме Ягве, а не Олоферн буде причиною успіхів Ізраїля чи його поразки, і саме ця теза є недосяжною для розуміння Олоферна. Він не розуміє, що Ягве особисто, як «Господь та їхній Бог, захистить їх» (5:21), і якщо вони зазнають поразки, то «вони (будуть) розкидані» (5:19) і вщент розбиті Самим лише Ягве. Але наперекір пророчій пораді Ахіора Олоферн не лише оголошує війну Ізраїлю, він виступає війною проти самого Ягве. Обираючи між Навуходоносором та Ягве, Олоферн надає перевагу земному правителеві. Не задовольнившись цим, він також виносить смертний вирок Ахіору і наказує доправити його до жителів Ветулії, щоб ті його вбили. Але оскільки жителі Ветулії чинять опір слугам Олоферна, які доправляють Ахіора на гору, ті покидають його біля підніжжя гори. Олоферн проголошує: «віднині не побачиш більше мого обличчя» (6:5), за іронією долі, Ахіор побачить обличчя Олоферна, але вже відділеним від його тіла (14:6).

Тим часом ізраїльтяни відводять Ахіора до міста Ветулії. Озія (=Ягве – моя сила), який, як і Юдита, належав до коліна Симеона (9:2), Хавріс і Харміс та усі міські можновладці, почувши від Ахіора про плани Олоферна, звертаються до Ягве з молитвою про помилування (6:18-19).

7:1-32 – Олоферн бере в облогу Ветулію

Разом із військом та кіннотою, про які вже йшлося раніше (пор. 2:5,15), Олоферн наступає та, додавши ще 50000 піхотинців, бере в облогу Ветулію і захоплює усі джерела, з яких брали воду ізраїльтяни (пор. 7:7,12,17), бо має намір заморити їх спрагою без жодних військових втрат. Він зробив це за порадою вождів Моава та Едома, віковічних ворогів Ізраїля (див. Чис. 20-23), та інших. Облога тривала тридцять чотири дні (7:20), наприкінці цього періоду ізраїльтяни почали втрачати віру і в Бога (7:25; пор. Пс. 44:12; Суд. 3:8; 4:2; 10:7), і в самих себе (7:28). Вони перебували в обставинах, подібних до тих, в яких опинилися їхні предки, перебуваючи в пустелі (пор. Вих. 14:10-12; 16:3; Чис. 14:2-4). Але Озія наставляв їх, щоб вони потерпіли іще п’ять днів, упродовж яких він сподівався отримати допомогу від Ягве, насправді він сподівався на чудо, бо вони не могли очікувати дощу влітку після жнив (4:5; 7:20).

Кількість днів, про яку йдеться в тексті, могла мати певне символічне значення. Тридцять чотири дні облоги Ветулії могли мати таке значення: чотири дні Юдита провела в таборі асирійців (12:10), а тридцять днів – це час, протягом якого Ізраїль грабував табір ворогів (15:11). Тридцять чотири дні облоги та п’ять днів, передбачених Озією (7:30), разом становить тридцять дев’ять – це майже сорок, традиційна кількість днів (сорокаденний піст Мойсея на горі Синай: Вих. 24:18; Чис. 13:25 тощо), місяців (сорок місяців жалоби: Юдт. 8:4), чи років (сорок років народ Ізраїля блукав у пустелі (Чис. 14:33; 32:13), що символізує страждання.

Попередній запис

Розділи 1-4 – Ворожа навала

1:1-16 – Навухудоносор підкорює Арфаксада Перша глава розкриває план Навуходоносора (604-562 до Р. Хр.) щодо військових дій проти Арфаксада, щоб ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 8-11 – Юдита, Юдита і Олоферн

8:1-36 – Юдита виходить на сцену Тут на сцену подій виходить Юдита (на це ім’я натрапляємо також у Бут. 26:34), ... Читати далі