Літературний жанр та історична правда

Це оповідання містить багато числових перебільшень (1:4,16; 2:5,15; 7:2,17), хронологічних, історичних та географічних неточностей. Так Навуходоносор змальований як цар асирійський (1:1), натомість він був правителем Вавилонії з 604 по 562 рік до Р. Хр. Про нього сказано, що він був правителем Ніневії, міста, яке було зруйноване його батьком за сім чи вісім років до того, як він вступив на престол (612 р. до Р. Хр.), столицею ж його царства був Вавилон. Цар Арфаксад ніде більше не згадується ані в Біблії (пор. Бут. 10:22), ані у світській історії. Місто Екбатану заснував Дейок близько 700 до Р. Хр., а завоював його Кир Великий (у 550 р. до Р. Хр.), а не Навуходоносор. Усі ці грубі помилки є вже в першому вірші книги! Крім того, автор стверджує, що величезна армія Олоферна долає відстань триста миль за три дні (2:21). Із восьми ізраїльських адміністративних одиниць, згаданих у 4:4, Кона, Белмаїн, Хова, Есора і долина Салем абсолютно невідомі. Місце розташування Ветулії (4:6), що, мабуть, означало «Дім Ягве», й досі є таємницею. Відбудова Храму (4:13) датована на століття раніше. Система управління, на чолі якої стояв первосвященик та рада старших (4:6-14; 15:8), склалася в період після вигнання, а тут вона описана як така, що діяла до вигнання (1Мак. 10:20). Такі разючі анахронізми свідчать про необізнаність автора з тогочасними історичними обставинами.

За словами Мартина Лютера, Книга Юдити – це палка алегорична драма, яка розповідає про «перемогу юдейського народу над усіма його ворогами, народу, який Бог в усі часи чудом і милістю спасає (…). Юдита, яка уособлює юдейський народ, як чиста і свята вдовиця є вічним художнім образом Божого народу. Олоферн же є уособленням язичницьких, безбожних або антихристиянських правителів усіх часів» (Передмова до Книги Юдити в перекладі Біблії, здійсненому Лютером, 1534).

З іншого боку, у книзі є декілька особливих дат (1:13; 2:1), чітко визначені відрізки часу (1:16; 3:10; 7:20; 8:4 тощо), імена відомих історичних осіб (Навуходоносор, Олоферн, Йоаким, Озія тощо), чимало географічних назв (Ніневія, Дамаск, Ездрелон, Самарія, Сидон, Тир, Кілікія, Скитополіс, Євфрат, Єрусалим тощо), родовід Юдити, що включає шістнадцять імен її предків (8:1), натомість немає згадок про чудесне Боже втручання – усі ці факти свідчать про наявність певного історичного ядра, яке лежить в основі цього наративу. Тож ця оповідь може претендувати на «певну історичність», в якій поєднано реальні історичні особи і місця та художній вимисел. Проте за самою розповіддю криється (глибший) богословський зміст: будь-яке протистояння Ізраїля чужоземцям є виразом протистояння, яке виходить за межі історії, протистояння між чужими богами і Ягве. В розповіді про Вихід (Вих. 5:1-2) боротьба триває між Ягве та фараоном, який не визнає Ягве. Облога Єрусалима Санхеривом (2Цар. 18-19; Іс. 36-37) є знаком відмови Асирії прийняти Ягве. Так само протистояння Юдити Навуходоносорові можна розглядати як протистояння Ягве Вавилону. Саме ж зіткнення між «силами Ягве» та силами «противників Ягве» є підтвердженням віковічної правди, що міститься в такого роду наративах, а не правди історичної.

Книга Юдити – це конкретний приклад історії спротиву. Це історія, передана в метафоричній формі. Це історія кожного покоління або радше історична новела, що виходить поза межі часу та місця події, а відтак обіймає кожен історичний період, під час якого існує протистояння добра і зла. Це історія Виходу, актуальна для всіх часів. Люди, згадані в цьому оповіданні, – це реальні особи, які жили в певний історичний період, але деякі фактологічні деталі можуть не відповідати історичній дійсності.

Повторний Вихід

Оскільки для Ізраїля звільнення завжди означало Вихід, кожний акт визволення Ізраїля від ворогів зажди був змодельований за прикладом історії про Вихід. У Книзі Юдити, особливо в її другій частині, а ще більше в пісні Юдити (16:2-17) багато описів та художніх засобів, як показано нижче, відтворюють Книгу Вихід та є її відображенням.

Книга Юдити Книга Вихід
4:9,12,15 Голосіння народу 2:23-24; 3:7
8:33; 9:10; 12:4 Звільнення «рукою» 3:19-20; 6:1; 9:22-23; 10:21-22; 13:3,14; 15:6; 17:11-12
9:3-4 Господь розбиває ворога 11:5-6
9:7 Господь війни 15:3
9:8-9 Гнів Господа 15:7
11:7; 6:2 Хто є Бог? 5:1-2; 8:10,22; 9:29
12:5 До півночі…. А вранці побачите 14:24-25,27; 16:6-7
Пісня Юдити Книга Вихід
15:14 Жіноча подячна пісня 15:20
16:2-3 Господь є Бог, воїн 15:2-3
16:3-4 Господь переможець над ворогами 15:4-5
16:6 Перемога «рукою» 15:6
16:10 Вороги налякані 15:14-16
16:13 Пісня Господеві 15:1
16:14 Творіння підкорюються Господу 15:8,10

 

Попередній запис

Загальне про книгу

Книга Юдити є синтезом віри вибраного народу, що Бог Ізраїля є Тим, хто піклується про Cвій Божий народ, особливо в ... Читати далі

Наступний запис

Історичний контекст

Автор демонструє доволі добре знання географії Палестини, де відбуваються центральні події оповідання (гл. 4-6). Грецький текст Септуагінти справляє враження, що ... Читати далі