Книга Юдити є синтезом віри вибраного народу, що Бог Ізраїля є Тим, хто піклується про Cвій Божий народ, особливо в часи випробувань (див. Юдт. 13:17; Вих. 3:7-14; тощо). Для визволення Cвого народу Господь використовує звичайних людей (пор. Вих. 4:10; Іс. 6:5; тощо), таких, як вдова Юдита, щоби підтвердити, що «Боже немічне сильніше воно від людей» (1Кор. 1:25). Господь звільнить Ізраїля «рукою» беззахисної жінки (Юдт. 8:33) від чоловіка, який стверджує: «я сказав і зроблю це моєю рукою» (2:12). Насправді, це єдина второканонічна книга, що розповідає про жінку, яка сама, без допомоги інших, звершує геройський вчинок. Для цього є підстави, бо Юдиту (власне, її ім’я означає «юдейка») називають Давидом жіночої статі. Образи Юдити і Давида та їхні подвиги мають багато спільних рис, як це показано нижче в таблиці.
| Юдита | Давид (1 Сам. 17) | ||
| 2:4 | Олоферн – головний вождь вавилонян. | 17:4 | Ґоліят – передовий борець філістимлян. |
| 8:4 | Юдита – вдова. | 17:14 | Давид – наймолодший юнак. |
| 8:7 | Юдита прегарна з виду і обличчям дуже вродлива. | 17:42 | Давид русявий і гарний з виду. |
| 8:9-24 | Юдита звертається до Озії та до інших людей, заохочуючи їх показати себе гідно. | 17:32 | Давид закликає Саула не падати духом. |
| 9:14 | Юдита звертається з молитвою до Бога. | 17:45 | Давид іде на бій в ім’я Господа. |
| 9:7 | Юдита проголошує, що Бог кладе кінець війнам; Господь – Qого ім’я. | 17:45-47 | Бог Давида дає перемогу. Це Бог, якому належить війна. |
| 9:10 | Бог розіб’є пиху ворогів рукою жінки. | 17:46-47 | Бог видасть ворога в руки Давида. |
| 13:6-8 | Шаблею самого Олоферна Юдита відтяла йому голову. | 17:50-51 | Мечем Ґоліята Давид відтинає його голову. |
| 13:15 | Юдита приносить голову Олоферна в місто Ветулію. | 17:54 | Давид приносить голову Ґоліята до Єрусалима. |
| 15:1-7 | Армія ворога порозбігалася, а ізраїльтяни розграбували асирійський табір. | 17:52-53 | Філістимляни метнулися тікати, а сини Ізраїля розграбували їхній табір. |
Структура книги
Книга Юдити складається з двох частин, перша частина (гл. 1-7) описує військові приготування асирійців проти юдеїв, друга ж частина (гл. 8-16), важливіша, описує звільнення юдеїв «рукою» Юдити. Обидві частини укладені як дзеркальне відображення одна одної (хіазма). Перша частина розпочинається вступом, що розповідає про двох найбільших ворогів юдеїв, яких вони мали упродовж історії: Навуходоносора (1:1-16) та його головного вождя Олоферна (2:1-13). Решту епізодів першої частини можна поділити так:
- а. 2:13-3:10: Олоферн розпочинає похід проти народів і ті покоряються здаються.
- б. 4:1-15: Ізраїльтяни готуються до оборони.
- в. 5:1-6:11: Олоферн розмовляє з Ахіором.
- в.’ 6:12-21: Ахіор доповідає синам Ізраїля.
- б.’ Олоферн готується до війни.
- а.’ Олоферн виступає проти Ветулії і народ має намір здатися.
У другій частині, яка зосереджує нашу увагу на особі Юдити, використано подібний алгоритм.
- а. 8:1-8: Історія Юдити.
- б. 8:9-10: Юдита планує врятувати Ізраїль.
- в. 10:9-10: Юдита полишає місто Ветулію.
- г. 10:11-13: Юдита долає завойовує довіру Олоферна.
- в.’ 13:10-11: Юдита повертається до Ветулії.
- б.’ 13:12-16:20: Юдита знищує ворогів Ізраїля.
- а.’ 16:21-25: Заключні вірші про Юдиту.
Сила хіазмів така велика, що перед очима читача постає історія, схожа не на статичну фотографію, а радше на фільм з напруженим сюжетом, адже події розгортаються настільки драматично. У першій хіазмі (2:13-7:32) звертання Олоферна до Ахіора (6:2-9), сповнене пихи і гордині, протиставлено простій правдивій розповіді Ахіора (6:17), яка переконує народ смиренно довіритися Богові (6:19). У другій хіазмі (8:1-16:25) увесь наратив зосереджує увагу читача на перемозі Юдити над Олоферном. Ця частина укладена в такий спосіб, що хіазми побудовані навколо центральної події (10:11-13:10а), де постійно наголошується і краса Юдити (10:14,19,23; 11:21,23; 12:16), і сила її рук (12:4; 13:4 [11:22]). Тож за допомогою такого майстерного упорядкування хіазмів автор підкреслює ключові елементи оповіді.
