Розділи 11-14 – Зцілення Товита, Рафаїл, Подячні молитви

11:1-18 – Зцілення Товита

Багато тем Книги Товита повторено в останніх главах. Друге зцілення відбувається наприкінці подорожі. Ангел, «посланець», дає вказівки; людський персонаж мусить їх виконати, щоби стати інструментом Божого зцілення. Це є нагодою для ще однієї подячної молитви. Дворазове привітання повторює мотиви попередніх глав. Про ніжність Анни до її чоловіка свідчать слова, якими вона повідомляє його про повернення сина. Вона завжди зверталася до Товії словами: «Мій сину», – але тепер каже сліпому Товитові: «Твій син іде разом з тим чоловіком, що був пішов з ним». Те, як Товит вітає Сару, нагадує тему поєднання двох родин. Товит, вітаючи Сару, чотири рази називає її «дочкою». Відбувається ще одне семиденне весільне святкування. Серед численних гостей були також Ахіяхар і його небіж. Усі євреї, котрі жили в Ніневії, розділили радість щасливої родини.

Повторна зустріч Товії з батьками нагадує інші такі зустрічі. Слова, якими Анна звертається до Товії, є відлунням вигуку Якова, коли він знову зустрівся з Йосипом, якого вважав мертвим: «Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий!» (Бут. 46:30) На відміну від Товита, який, шпортаючись, вийшов тільки до воріт, батько блудного сина вибіг назустріч, аби зустріти прибулого (Лк. 15:11-32). В усіх цих розповідях сказано про гучні святкування.

12:1-22 – Рафаїл

У главі 12 персонажі, врешті-решт, довідуються, що Рафаїл є ангелом. Поширену в народних казках тему заплати провідникові половини здобутого добра безпосередньо пов’язано з прощальним словом ангела. Рафаїл називає себе одним зі сімох ангелів, які стоять перед Богом (пор. Об. 8:2,6; 15:1-8; 16:1; 17:1; 21:9). Його слова описують функції ангелів: провідництво та захист, повчання, влаштування випробувань, посередництво при молитвах. Ангели як істоти духовні не мають потреби їсти і пити; Рафаїл тільки вдавав, що споживає їжу. Рафаїл особливо наполегливо підкреслює, що ангели виконують лише волю Бога. Не треба для них створювати культу; дякувати потрібно Богові, а не ангелу.

Рафаїл продовжує свою функцію повчання. Він закликає Товита і Товію хвалити Бога і визнати Божу доброту до них. Повторюючи одну з головних тем Книги Товита, він підкреслює переваги подавання милостині. Він також знову актуалізує тему відплати: «Чиніть добро, і зло вас не спіткає». Виконавши свою місію, ангел повертається до того, хто його послав.

Ангели часто з’являються в НЗ. Вони виконують ті самі функції, які описав Рафаїл. Вони передають інформацію і приносять звістки (Мт. 1:20,24; 28:5; Лк. 1:11-19,26-38; 2:9-15). Вони є провідниками та захисниками (Мт. 2:13,19; 18:10; Дії 5:19; 8:26; 12:7-11), додають відваги та сили (Мт. 4:11; Лк. 24:23). Вони випробовують (Мт. 13:41,49; Дії 12:23). Вони допомагають при молитві (Об. 8:2-4). Проте вони ніколи не зазіхають на право посідати місце Бога (Мт. 24:36) ані також не звільняють людей від відповідальности за їхнє власне життя.

13:1-18 – Пісня хвали

Глава 13 є найдовшою молитвою в Книзі Товита. Перша частина (13:1-8) є гимном Товита за все, що Бог зробив для нього. Друга частина (13:9-18) є похвальним гимном новому Єрусалиму. Перша частина зачіпає кілька тем, відомих зі псалмів (див. Пс. 93; 95-100; 145), а друга частина є відлунням пророчого опису нового Єрусалима (Іс. 54:11-12; пор. Іс. 60).

Перша частина виразно викладає теологію відплати, на якій базовано цілу цю книгу. Бог карає грішників і благословляє праведних. Теологію відплати викладено в Книзі Второзаконня, особливо в переліку блаженств і проклять у Втор. 28. Але в Книзі Второзаконня також сказано, що відплата не є чимось автоматичним. Грішникам може до пори до часу поводитися добре, а праведники можуть зазнавати страждань (Втор. 8:2-16).

Товит є виразником тієї теології, коли власну історію подає як парадигму історії свого народу. Він є праведником, котрий певний час страждає, та зрештою тішиться Божим благословенням. Ізраїль, одначе, перебуває у вигнанні через свої гріхи. Та в будь-якому разі: чи страждання спричинено людськими гріхами, чи прихованим задумом таємничої Божої мудрости – все відбувається завдяки силі та милосердю Бога. Товит не пов’язує свого болю та нещасть із дією якоїсь сторонньої сили на кшталт сатани. Тому він може звертатися тільки до Бога. Лише сам Бог знову проявить Своє милосердя і порятує.

У другій частині Товит убачає в самому собі образ Єрусалиму. Як Товит страждав, а тепер Бог підніс його зі занепаду, так і Єрусалим було вражено нещастям, але завдяки Божому милосердю його буде відбудовано. Темою Товитової пісні є радість. Опис нового Єрусалима в Об. 21:10-21 також є гимном радости на честь міста, яке символізує нашу єдність як народу Божого. Разом із Товитом ми очікуємо того дня, коли Бог усе оновить.

14:1-15 – Закінчення

У другому прощальному слові Товит повторює головні теми цілої книги: остаточне благословення праведних і покарання грішних, а також незаперечна цінність милостині. Першим прикладом відплати, опертої на Божій справедливості, є політична сфера: грішну Ніневію буде знищено, як і заповідали пророки. Також й Ізраїль зазнає покарання за свої гріхи, та Бог змилосердиться й піднесе його зі занепаду. Ахіяхар і його племінник є другим прикладом того, що грішних буде покарано, а праведних, навіть якщо вони певний час страждатимуть, – врятовано. Тому Товит наказує своїм дітям жити згідно з вірою, а особливу ретельність проявляти в поданні милостині. Милосердя, яке ми виявляємо до інших, схиляє на нас милосердя Боже.

Суттю Товитового послання є пояснення Ісуса: «Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам» (Лк. 6:38). Ті, хто щедро ділиться тим, що має, знають, що Богові ніколи не бракує щедрости (пор. Лк. 14:13-14).

Попередній запис

Розділи 7-10 – Весілля і повернення Товії

7:1-17 – Зустріч і весілля Розмову Товії з Рагуелом і з Едною змодельовано на зразок розмови Якова з пастухами в ... Читати далі

Наступний запис

Загальне про книгу

Книга Юдити є синтезом віри вибраного народу, що Бог Ізраїля є Тим, хто піклується про Cвій Божий народ, особливо в ... Читати далі