Розділи 7-10 – Весілля і повернення Товії

7:1-17 – Зустріч і весілля

Розмову Товії з Рагуелом і з Едною змодельовано на зразок розмови Якова з пастухами в Харані (Бут. 29:4-6). Майже дослівне повторення висловів із Книги Буття спонукає читача ототожнювати персонажів цієї розповіди з патріярхами. Як Яків іде до дому свої матері, щоби знайти собі дружину, так і Товія приходить до родичів свого батька. Як шлюб Якова дає початок народу Ізраїлю, так і шлюб Товії є знаком народження нового Ізраїля. Товія та Сара матимуть сімох синів (ідеальне число) і покинуть Ніневію (Тов. 14:3-4:15). Таким чином, Товія стає знаком надії, що ізраїльтяни врешті-решт повернуться у свою землю (Тов. 14:5-7).

Весільна церемонія є однією серед кількох схожих урочистостей, описаних у пізніших книгах СЗ. Формула шлюбу нагадує формулу, знайдену в Єгипті в документі, що походить із V ст. перед Р. Хр. Умова третього шлюбу Мівтаяха звучить так: «Вона моя жінка, а я її чоловік віднині й навіки». Ця формула важлива не тільки тому, що вона показує різні деталі, пов’язані з весільними традиціями ізраїльтян, але й тому, що відображає формулу союзу між Ізраїлем і Богом: «Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом навіки».

Шлюб у СЗ є образом зв’язку між Богом і обраним народом (пор. Ос. 2:21-25). У НЗ він є образом зв’язку між Христом і Церквою (Еф. 5:23-33). Одружені люди є для всіх вірних живим символом ніжної, сильної та життєдайної любови Бога. Завдяки тим зв’язкам, в яких вони перебувають, ці люди є символом присутности Бога з нами.

Усі персонажі, котрі беруть участь у церемонії весілля Товії та Сари, демонструють відвагу та готовість прийняти Божу волю в обставинах, за яких їм випало жити. Товія, який дозволив, аби під час подорожі рішення приймав Рафаїл, тепер бере на себе відповідальність за власне життя. Рагуел і Една ввосьме наважуються віддати заміж Сару. Сара погоджується на ще один шлюб.

8:1-18 – Зцілення Сари

Щасливу весільну ніч Товії та Сари наповнено молитвою. Товія насамперед благає Бога благословити їхній шлюб. Молитва Товії, відповідно до єврейської традиції, починається з похвали Богові. Опісля він пригадує чудесні діяння Бога в минулому. Допіру після цих двох вступних елементів молитви він переходить до прохання.

Товіїн переказ історії про сотворення світу є унікальним у СЗ. Це єдиний фрагмент поза Книгою Буття, де є згадка про Єву. Його тлумачення зосереджено на благах, закладених в історії сотворення: на дарі, яким, за Божим задумом, є одне для одного Адам та Єва і який дозволяє їм підтримувати одне одного, а також на дарі їхньої плідности, – проте немає згадок про їхнє падіння в райському саду. Молитва Товії подає Адама й Єву як святих покровителів шлюбу та народження дітей. Товія просить, аби він і Сара стали такими, як вони, щоби разом дожили до старости і могли втішатися благословенням у вигляді нащадків. Сара, яка не промовляє в цілій книзі жодного слівця, тут повторює за Товією слово «Амінь».

Рагуелова подячна молитва також починається з прослави Бога. Далі Рагуел дякує Богові за виявлене велике милосердя. Відповідники слова «милосердя» з’являються чотири рази в цій короткій молитві! Рагуел у своїй молитві, дякуючи Богові за щасливий шлюб і просячи благословення для молодят, промовляє від імени батьків обох наречених.

Обидві молитви презентують здорову теологію шлюбу і є прикладом, гідним наслідування. Шлюб показано як дар від Бога. Бог дав Адамові Єву, а Єві – Адама; Бог змилувався над «цими обома одинками», Товією та Сарою. Витривалість і постійна радість у шлюбі – це також дар Божий, а діти – благословення. Молитва молодят, звісно ж, є добрим початком шлюбу. Їхнє замилування одне одним сповнено вдячности Богові, а їхню надію на майбутнє довірено Богові. Марк Твен зобразив цю їхню надію в уявній картині відпочинку з Книги Буття. Він пише, що Адам після Євиної смерти мав сказати: «Я не знав, що всюди, де була вона, був рай».

8:19-9:6 – Останні приготування в Мідії: Весільна учта /Гроші

Шлюб – це подія і родинна, і суспільна. Він стосується далеко не лише пари молодят. Рагуел і Една готують велику весільну учту в такий спосіб, що нагадує про Авраама (пор. Бут. 18:1-15), – готують святкування, вдвічі довше за традиційне семиденне. З огляду на величезну кількість готованих страв стає зрозуміло, що на весільну врочистість запрошено багато гостей. Серед них мають бути також Гаваел і Рафаїл. У святкуванні бере участь ціла спільнота, бо шлюб – це благословення, зіслане, власне, на цілу громаду.

Шлюб – це подія, що поєднує дві родини. Рагуел і Една кажуть Товії, що тепер вони його батько і мати. Сару названо сестрою Товії, – це звичний ласкавий зворот у СЗ (пор. П. п. 4:9,12; 5:1-2). Рагуел повчає Сару, щоби вона шанувала батьків Товії, – «відтепер-бо вони твої батьки, так само, як і ті, що тебе породили» (10:12). Дві родини стали однією.

Шлюб має також економічні наслідки. Рагуел у день весілля передає Товії та Сарі половину свого майна. Другу половину вони отримають після смерти Рагуела й Едни. Товитів маєток також перейде Товії та Сарі після того, як Товит і Анна помруть (14:13). Поєднання родин означає також поєднання їхніх статків.

Найвідоміший весільний гість у НЗ – це Ісус, запрошений на весільне святкування в Кані (Ів. 2:1-11). Його присутність на весіллі означає благословення одруженої пари, а Його даром є дивовижне примноження їхніх статків. Шлюб – це подія і родинна, і суспільна. Урешті-решт, усі ми живемо надією, що будемо запрошені на велику весільну учту до царства Божого (Об. 19:7-9).

10:1-14 – Повернення

Товит і Анна уособлюють турботу всіх батьків про своїх дітей. Товит рахує дні й уявляє собі найрізноманітніші лиха. Анна, більш говірка, ніж він, голосить, що її сина вже немає серед живих, але весь свій час присвячує тому, що виглядає його й очікує, що він повернеться. Товія натомість, який знає своїх батьків, розуміє їхнє хвилювання. Після завершення весільного святкування він наполягає на якнайшвидшому поверненні додому. Взаємна любов усіх членів цієї сім’ї є очевидною навіть тоді, коли про це не сказано безпосередньо.

Прощання в Екбатані має характер церемонії благословення. Рагуел благословляє спершу Товію, а потому Сару. Една благословляє Товію та цілує його, як і Сару. Товія благословляє Рагуела й Едну, обіцяючи їм належний пошанівок. Він також благословляє Бога за те, що той виявив до нього стільки добра, що дав йому «щасливу подорож» (10:14).

Книга Товита є джерелом благословення мандрівників. Як Товит благословляв Товію, щоби його супроводжував «добрий ангел» (5:17, пор. 5:22), так і ми молимося, щоби наші ангели супроводжували нас у наших подорожах і щоби ми могли поверталися додому в мирі, у здоров’ї та в радості (10:11-12; пор. 5:17).

Попередній запис

Розділи 4-6 – Ангел Рафаїл, Подорож

4:1-21 – Повчання батька Глава 4 моє форму прощального слова. Коли голова родини чи роду передчуває наближення смерти, він скликає ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 11-14 – Зцілення Товита, Рафаїл, Подячні молитви

11:1-18 – Зцілення Товита Багато тем Книги Товита повторено в останніх главах. Друге зцілення відбувається наприкінці подорожі. Ангел, «посланець», дає ... Читати далі