Розділи 4-6 – Ангел Рафаїл, Подорож

4:1-21 – Повчання батька

Глава 4 моє форму прощального слова. Коли голова родини чи роду передчуває наближення смерти, він скликає до себе всіх, аби передати останні повчання. Такий характер мали, напр., прощальні слова Якова в Бут. 49 чи Ісуса в Ів. 14-17. Книга Товита містить дві такі промови: Тов. 4:3-21 і 14:3-11; саме в них закладено теологічне послання цієї книги.

Книга Второзаконня закликає батьків навчати своїх дітей дотримуватися закону Божого (пор. Втор. 4:9-10; 6:7). Товит повчає свого сина так, як його самого повчала його бабуся Девора (Тов. 1:8). Він заохочує його поважати сімейні зв’язки. Товія має шанувати своїх батьків, особливо матір, і шанобливо їх поховати. Йому нагадують, аби він, згідно з тогочасним єврейським звичаєм, одружитися з жінкою зі свого роду. Звичай укладати шлюб у межах власного роду покликався на приклад предків, особливо Ісака та Якова (Тов. 4:12; Бут. 24:3-4; 27:46-28:5).

Головною темою повчання Товита є милостиня – засаднича проблема Книги Товита. Милостиня, турбота про найбільш беззахисних членів суспільства, була в центрі зацікавлення Книги Второзаконня (пор. Втор. 10:17-19; 24:17-21; 26:12-13). Розгорнута в Книзі Товита теологія милостині нагадує розгляд проблеми милостині в Книзі Сираха, написаній також у II ст. перед Р. Хр. На щедрість до нужденних указано тут як на велику чесноту, проте нею слід послуговуватися відповідно до власних статків (пор. Сир. 18:15-18; 35:9-10). Нікого не заохочують до того, щоби він, роздаючи милостиню, допровадив себе до зубожіння, – йдеться тільки про те, щоби завжди бути готовим уділити хоча би трішечки. Книга Сираха підкреслює, що милостиня відпускає гріхи (Сир. 3:30-31) та є еквівалентною жертвоприношенню (пор. Сир. 34:18-35:4), а також накопичує скарби на час потреби і звільняє від смерти (пор. Сир. 29:10-13; 40:17,24).

Книга Товита, написана ледве за кілька століть перед виникненням НЗ, віддзеркалює розлогі царини богослов’я, що було базою юдаїзму в часах Ісуса. І тому багато тем Книги Товита відображено в НЗ. Деякі вислови з повчання Товита (гл. 4) нагадують заклики НЗ бути щедрими до бідних (напр., Мт. 6:20-21; 25:35-36; 2Кор. 9:7). «Золоте правило» (Мт. 7:12; Лк. 6:31) є позитивним повторенням Тов. 4:15: «Не роби іншим того, що тобі не любе». Товитові повчання синові відповідають тим критеріям, за якими людей судитимуть щодо того, чи гідні вони царства Божого: «Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви» (Мт. 25:35-36). У Євангелії сказано, що тим, хто приймає милосердя, виявлене до інших, є сам Христос.

5:1-6:1 – Ангел Рафаїл

Глава, в якій Товія знаходить собі за провідника Рафаїла, характерна тим, що дія розгортається поперемінно то в домі Товита, то на вулиці. Вступна сцена (5:1-4) в Товитовому домі показує скрутну ситуацію Товії: батько посилає його відшукати позичені гроші до Мідії, та син не знає, як туди дістатися. Заключна сцена (5:17-6:1), що розгортається надворі, показує розв’язок: не підозрюючи істинности своїх слів, Товит двічі каже, що з Товією піде добрий ангел. Усі інші сцени: надворі (5:4-8), усередині-надворі (5:9-10), усередині (5:10-17) – описують зустріч і розмову з ангелом.

У цілій цій розповіді спостерігаємо сповнене іронії незнання персонажів про те, що вони мають справу з ангелом. Читачам, одначе, дають такі підказки, яких не отримують персонажі. Тому жоден із них не впізнає в Рафаїлі ангела, та наратор одразу каже про це читачеві. Обоє чоловіків, щоправда, питають Рафаїла про його походження, та він називає себе Азарією, їхнім родичем. Ім’я, яке він озвучує, означає «Ягве допомагає». Читач знає, що це ім’я вказує на Рафаїлову місію – нести допомогу від Бога. Читач також знає, що Рафаїл є родичем лише як один із дітей Божих. Обоє чоловіків питають, чи Рафаїл знає дорогу до Мідії. Його відповідь свідчить про досконалість ангельського знання: «Я знаю всі дороги». Під час цілої подорожі персонажі звертатимуться до нього як до Азарії, тобто кличучи його тим іменем, яким він їм назвався, – та наратор називатиме його або Рафаїлом, або «ангелом».

Персонажі Книги Товита є привітними до «ангела в масці». Є тривала традиція надання Божої допомоги за посередництвом Господніх посланців. Часто не відомо, що йдеться про Божих посланців, а деколи їхня поява бентежить. Троє чоловіків приходять, аби сказати Авраамові та Сарі про близьке народження їхнього сина Ісака (Бут. 18:1-15). Сара сміється з тієї новини, та її запевняють, що для Бога немає нічого неможливого. Маноах, Самсонів батько, не відразу схильний визнати в Божому чоловіку, котрий говорив із його дружиною, ангела, та згодом він уже впевнений, що має померти, бо ангела побачив. На противагу до нього, дружина розуміє, що Бог не зіслав би ангела, якби не хотів, аби вони виконали те, що їм було наказано через Господнього посланця (Суд. 13:21-23). Марію схвилювала поява ангела, і вона сприйняла його повідомлення лише після того, коли впевнилася, що воно – від Бога. Послання до євреїв, розважаючи над історією Авраама та Сари (Бут. 18), радить: «Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів» (Євр. 13:2). Ті, хто вірить у Божу допомогу, не мусять одразу впізнавати посланця, котрий приходить до них від Бога. Спочатку вони можуть почувати занепокоєння, проте інстинктивно вони приймають живу присутність цієї допомоги в особі посланця, котрого Бог призначив їм на життєвому шляху.

6:2-18 – Подорож

Ангельські вчинки Рафаїла стають очевидними протягом подорожі. Ангел є саме тим, кого слово «ангел» означає, – посланцем. Передусім він є провідником Товії під час подорожі. Він навчає молодого хлопця, як зловити рибу, а відтак – як використати її нутрощі для зцілення інших. Подібно як слузі Авраама ангел допоміг знайти наречену для Ісака (Бут. 24:7), так і Товія з допомогою ангела знаходить наречену для себе. Ангел радить Товії одружитися зі Сарою, щоби виконати в такий спосіб батькову настанову одружитися з близькою родичкою. Коли Товія вагається, ба він чув про долю попередніх чоловіків Сари, ангел повчає його, як вигнати демона з допомогою риб’ячих серця та печінки, а далі – як молитися, щоби Бог благословив і захистив їх обох: Товію та Сару.

Ангела в цій розповіді має ім’я Рафаїл, «Бог зцілює». Саме це ім’я має нагадувати, що ангел діє не самостійно, але згідно з владою Бога. Ангел також не зазіхає на право діяти так, як властиво людям. Він лише повчає, нагадує та заохочує. Саме Товія є тим, хто має діяти, а Бог – тим, хто зцілює через нього.

Ця вигадана розповідь є носієм глибокого сенсу (див. вище З чого почати). Сили добра та зла – більші за життя. У розповіді діють ангели; також у ній присутні уособлення зла, яким треба протистояти. Рибина, яка мало не відгризла ногу Товії, грає роль дракона з народної казки. У біблійному контексті риба – це велике морське чудовисько, яке символізує хаос, це змій, який прагне відвести людей від їхньої правдивого призначення (пор. Бут. 1:1-2; Пс. 74:13-14; 89:9-10; Іс. 27:1; Ам. 9:3). В Об’явленні св. Івана описано дракона, «що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об. 12:9). Ангели скидають його на землю, а врешті-решт він опиняється скинутим в озеро вогню та сірки, де має залишатися на віки вічні (Об. 20:10; пор. 20:2-3).

Попередній запис

Розділи 1-3 – Поневіряння Товита та Сари

Загальне тло Книга Товита подає деякі неточні історичні відомості. Хибною є послідовність асирійських царів: пропущено Саргона II, який царював після ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 7-10 – Весілля і повернення Товії

7:1-17 – Зустріч і весілля Розмову Товії з Рагуелом і з Едною змодельовано на зразок розмови Якова з пастухами в ... Читати далі