Історія сприйняття

Книга Товита не належить до єврейського канону, і тому її немає в Бібліях протестантів. Одначе вона є частиною СЗ у традиції православної та католицької Церков. Католицький канон Біблії оперто на латинську Вульгату, яку переклав із єврейської та грецької мов святий Єронім. Він не хотів перекладати Книги Товита, бо вона не була частиною єврейського канону, та деякі його друзі-єпископи попросили його перекласти цю книгу для них. У передмові до цієї книги Єронім пише, що переклав її за один день, диктуючи свій переклад латинською мовою секретареві, а тим часом його помічник перекладав книгу з арамейської мови єврейською. Єронімів переклад містить важливі доповнення до грецької версії цієї книги та до її кумранських фрагментів. Сучасні переклади не використовують латинської версії Єроніма, а перекладають безпосередньо з грецької чи з доступних арамейських фрагментів.

Книга Товита є одним із джерел християнського богослов’я ангелів. Ориген, християнський письменник III ст., використовує цю книгу, щоб описати, як Бог доручав окремі завдання окремим ангелам: «Рафаїлові – лікування та зцілення; Гавриїлові – провадження воєн; Михаїлові – уважність до молитов і благань смертних» (De Principiis 1.8.1). Згідно з Оригеном, цих ангелів названо «відповідно до обов’язків, які вони виконують у світі» (Contra Celsum 1.25). Тому, наприклад, ім’я «Рафаїл» означає «Бог зцілює».

Іншим ангельським завданням, яке описав Ориген, є передавати наші молитви Богові. «Не лише первосвященик молиться з тими, хто молиться правдиво, але й ангели, які на небесах радіють із розкаяння грішника… Це виразно показує епізод із Рафаїлом, складає жертву Богові за Товита і за Сару» (De oratione 11.1, пор. 14.4). Особливо коли ми молимося разом, ангели передають нашу молитву Богові: «Якщо Рафаїл розповідає про одного чоловіка, Товита, про чиї благання разом із благаннями Сари, яка пізніше, одружившись із Товією, стала Товитовою невісткою, він нагадував Богові, – то що ж має сказати про нас, котрі так чисельно збираємося в одному дусі, керуючись однією думкою і разом творячи в Христі одне тіло?» (De oratione 31.5).

Книга Товита подає приклади святого життя. Кипріян Картагенський, іще один богослов III ст., вважає Товита зразком чоловіка віри, котрого ангел прославляє за те, що терпів у покорі (De mortalitate 10). В іншому місці Кипріян каже, що Товит, «котрого після величної праці справедливости і милосердя було випробувано позбавленням зору, такою самою мірою, як він терпляче зносив свою сліпоту, заслужив у Бога велику похвалу своїй терплячості» (De homo patientiae 18).

Кипріян також зазначає вірність Товита в поданні милостині. Товитове життя демонструє, що молитви без добрих діл є замало: «Тим, хто молиться, не слід приходити до Бога з нагими молитвами… Той, хто в судний день винагородить нас за наші труди та милостиню, навіть у цьому житті є вдячним слухачем тих, хто звертається до Нього з молитвою» (De dominica oratione 32). Ангел Рафаїл повчає Товита про подання милостині. «Він показує, що наші молитви та пости є не надто корисними, якщо їх не супроводжує подання милостині; що самі благання матимуть незначний успіх, якщо ми не доповнимо їх корисними та добрими ділами» (De ореrе et еlееmоsуnіs 5). Товит натомість повчає свого сина: «Будь таким батьком для своїх дітей, яким був [Товит]… Наказуй своїм дітям те, що й він наказував своєму синові», – роздавай милостиню (De ореrе et еlееmоsуnіs 20).

Книга Товита мала значний вплив на християнське розуміння подружжя. Від Середньовіччя і дотепер подячна молитва Рагуела за Товію та Сару (Тов. 8:15-17) є частиною шлюбного благословення. У благословенні X ст. читаємо: «Нехай той, хто послав ангела Рафаїла приготувати шлюб Товії та Сари, зішле Свого святого ангела від небесного престолу, щоби він у його святій службі потішив вас, указав шлях праведний і назавжди захистив од усякого зла».

З Єронімовим перекладом Книги Товита пов’язано звичай, який часто ставили під сумнів і який приписував утримуватися від статевих зносин протягом перших трьох ночей шлюбного життя; то були т. зв. «ночі Товії». У Вульгаті читаємо: «Тоді Товія настановляв діву і сказав їй: «Саро, встань, і помолімося Богові сьогодні, й завтра, і позавтру, бо протягом цих трьох ночей ми з’єднуємося з Богом, а після третьої ночи ввійдемо в наш шлюб» (Тов. 8:4, Вульгата). Рафаїл також повчав Товію втриматися від подружнього життя, бо «допіру по третій ночі візьмеш діву зі страхом Божим» (Тов. 6:16-22, Вульгата). Цих фрагментів немає ні в збережених арамейських версіях, ані в грецькій традиції цієї розповіди, ні в жодних інших варіантах. Проте з огляду на повсюдне використання Вульгати і через те, що вона була єдиною авторизованою версією католицької Церкви від часів Реформації аж до II Ватиканського собору, саме цей опис шлюбу Товії та Сари був найвідомішим серед католиків. Сучасні переклади, базовані на грецькій (і на арамейській) версії, виразно свідчать, що Товія та Сара консумували свій шлюб у першу ніч.

Сучасний чин шлюбу в латинському обряді з-поміж інших читань зі СЗ містить два фрагменти на вибір із Книги Товита: розповідь про одруження Товії, Тов. 7:9-10, 11-17, і молитву Товії та Сари в шлюбну ніч, Тов. 8:5-7. Боже благословення для Товії та Сари все ще відлунює в сучасній формулі благословення молодят. Товія та Сара є добрим зразком для сучасних пар: їхній шлюб супроводжують молитва, взаємна ніжність і здатність зцілювати. Їхній шлюб об’єднує дві сім’ї, а їхні діти є надією на майбутнє.

Попередній запис

З чого почати

Книгу Товита найбільш корисно читати як оповідання. Насолода від читання буде ще більшою, якщо ставитися до тексту як до казки ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-3 – Поневіряння Товита та Сари

Загальне тло Книга Товита подає деякі неточні історичні відомості. Хибною є послідовність асирійських царів: пропущено Саргона II, який царював після ... Читати далі