З чого почати

Книгу Товита найбільш корисно читати як оповідання. Насолода від читання буде ще більшою, якщо ставитися до тексту як до казки зі збірки братів Ґриммів. Тут є ангел і демон, магічна риба та вірний пес, подорож і панянка, котра опинилась у біді. Проте, навіть коли ми насолоджуємося художнім розвитком оповідання, нас усе-таки захоплює глибина його значення.

Спочатку деяким читачам прикро усвідомлювати, що це оповідання є вимислом. Але саме з допомогою оповідання автор передає богословське повідомлення. Через кілька століть після написання цієї книги Ісус використовував схожий спосіб, аби донести Свою думку до слухачів. Він розповідав історії про блудних синів і загублених овець, про царів і бенкети, про те, як сіяти зерно й місити хліб. Функція його історій полягала не в розповіді про останні події, а радше в тому, щоби відкрити якнайглибше значення Божого царства та царювання. Саме так автор Книги Товита послуговується формою оповідання, щоби розказати про те, як Бог турбується про вірний народ.

Літературна єдність Книги

Книга Товита – це коротке оповідання про побожну сім’ю, яка, за допустом Божим, переживає трагедію. Його було написано арамейською мовою на початку II ст. перед Р. Хр. і пізніше перекладено грецькою. Через те, що цієї книги не було долучено до єврейської Біблії, арамейської версії не скопіювали, і тому її було втрачено. Уціліли три різні редакції Книги Товита грецькою мовою. Більшість сучасних перекладів оперто на одну з цих трьох грецьких редакцій – ту, яка містить найбільше семітизмів (ідеться про арамейську чи єврейську мови). Цю редакцію тексту грецькою мовою, яку знайдено в рукописі в монастирі на горі Сінай, використовують як базовий текст, який доповнюють дві інші. Фрагменти, які містять значну частину цієї книги арамейською та єврейською мовами, було знайдено разом зі сувоями Мертвого моря в Кумрані. Звісно ж, майбутні переклади значною мірою спиратимуться на ці фрагменти.

Напочатку та наприкінці оповідання є історичні згадки про різноманітних правителів Асирії, про їхню гріховність і їхній занепад. Ці згадки є тлом для основної історії. Убивство асирійського царя (гл. 1) і остаточне руйнування столиці Асирії, Ніневії (гл. 14), показують, що Бог карає грішних, навіть якщо певний час здається, що вони процвітають.

Між тими історичними згадками маємо два переплетені одне з одним оповідання. Перше з них – це історія про Товита, доброго чоловіка, котрого вразила сліпота, а друге – історія про Сару, добру жінку, котра втратила сімох чоловіків. Об’єднує ці дві історії та підводить їх до щасливого кінця розповідь про подорож Товитового сина Товії. Зцілення й, урешті, процвітання сімей Товита і Сари показують, що Бог благословляє вірних людей, навіть якщо певний час їм доводиться страждати.

Перше читання має ознайомити зі самим оповіданням і виявити майстерні повороти сюжету. При наступних перечитуваннях можна зосередитися на розвитку персонажа чи на специфічній образності. Читачам Книги Товита варто постійно втримувати у свідомості два питання: який образ Бога подає ця книга та що сказано про життя людей, вірних Богові?

Первинний історичний контекст

Книгу Товита було написано на початку II ст. перед Р. Хр. У той час Ізраїль перебував під владою сирійських монархів із династії Селевкідів. Євреї втратили незалежність у VI ст. перед Р. Хр., коли вавилоняни завоювали і випровадили у вигнання мешканців Юди, або ж Південного царства. Решта вигнанців повернулася до Юди в другій половині VI ст., проте опинилася під владою персів. У IV ст. вони потрапили під домінування греків. А після поділу імперії Олександра Македонського вони спочатку потрапили під владу династії Птолемеїв в Єгипті, а відтак, у II ст., – династії Селевкідів. Величезна частина народу жила розпорошено по інших краях, зокрема в Месопотамії та в Єгипті.

Автор, котрий жив у II ст. перед Р. Хр., умістив свою історію про Товита в давніші часи – у VIII-VII ст. перед Р. Хр., коли були певні подібності з його часом. Головною тодішньою політичною потугою була Асирія, країна в північній Месопотамії, де тепер розташовано Ірак. Асирійці в ті часи поглинали й підпорядковували собі всі маленькі країни «Родючого півмісяця», а врешті-решт перемогли навіть Єгипет. Асирійці були жорстокими завойовниками. Вони катували й убивали багатьох мешканців завойованих земель. Також вони забирали багатьох мешканців у полон до інших країн, а завойовані землі заселяли іншими підкореними народами. Таким чином, у депортованих було мало шансів зберегти свою національну ідентичність і ще менше можливостей зміцніти й відвоювати рідну землю. Одним із таких завойованих народів були ізраїльтяни. У 722 р. перед Р. Хр. Саргон II, цар Асирії, переміг Ізраїль, землю десяти північних племен, і депортував багатьох її мешканців. Товит був одним із тих вигнанців.

Автор Книги Товита розповідає свою історію, щоби проілюструвати, як вірні люди можуть жити за Законом Божим поза межами земель Ізраїлю. Як вигнаний Товит жив святим життям у VIII ст, так і сучасники автора в II ст. можуть жити святим життям, хоч би де вони перебували. Обраний народ відчуває провіденціальну турботу Бога в будь-якій землі.

Канонічний контекст

Автор Книги Товита знав більшість із тих книг, які пізніше було долучено до єврейського Писання. Бачимо багато алюзій на ці книги, особливо на Книгу Буття і на Книгу Второзаконня. Ідеал сімейного життя, турбота про поховання померлих, подорож у пошуках гідної дружини – все це відображає розповіді з Книги Буття. Поняття відплати, яке фігурує в Книзі Второзаконня, ідея, що Бог винагороджує справедливих і карає грішників, стає базовою для богослов’я Книги Товита. Ця книга також розповідає про відповідальність батьків за виховання дітей, і щось схоже ми бачимо у філософсько-поетичних книгах Старого Заповіту, особливо в Книзі Приповістей і в Книзі Сираха. Життя Йова також у багатьох аспектах нагадує життя Товита.

У НЗ немає прямих цитат із Книги Товита, проте багато тем із неї, як-от щедрість до бідних, гостинність, бачення нового Єрусалима, згодом розгорнуто в НЗ.

Попередній запис

Висновок

Аналіз, викладений вище, оприявнив характерні риси літературних блоків, які представляють документи, що мають різне походження та з’явилися зі специфічною метою. ... Читати далі

Наступний запис

Історія сприйняття

Книга Товита не належить до єврейського канону, і тому її немає в Бібліях протестантів. Одначе вона є частиною СЗ у ... Читати далі