Розділи 8-11 – Відновлення шанування Закону

Неем. 8:1-18 – Ездра виголошує Закон (літургійно-нараційний текст)

Цей фрагмент дуже схожий до Ездр. 3:1-13, причому й у літургійному контексті й – передовсім – із літературного погляду. Власне, вступ до нього розпочинається в 7:73б й охоплює 8:1а: цей текст є ідентичним із Ездр. 3:1, але не видається пізнішою інтерполяцією чи просто не виглядає чужим у цьому контексті. Тематику окреслено у в. 16 (Ездру просять принести і прочитати Закон Мойсеїв), а паралеллю до нього є в. 2, в якому йдеться про те, що прохання людей вдовольнили.

З цього місця починається опис урочистости, представленої у в. 3-8 відповідно до всіх правил церемоніялу: від переліку всіх представників влади до фіксації поважної поведінки народу, що проявляється через різні молитовні постави.

Вірші 9-12 розповідають про пропозицію Ездри (ім’я Неемії було додано пізніше; фактом є те, що воно відсутнє в Септуагінті) встановити день читання Тори як святковий і посвячений Богові; левити своїм співом переконують народ пошанувати читання Тори.

З в. 13 починається друга частина, вступ до якої є схожим до в. 16: наступного дня знову виникає бажання вивчати Закон; у цьому контексті старшини народу знаходять запис, що стосується пошанування свята Кучок (в. 14). Це свято відтак оголошують (в. 15) і народ починає його відзначати (в. 16-17). Вірш 18 завершує цю другу частину, згадуючи і про Ездрине читання Закону, і про свято Кучок.

У цьому тексті домінують такі поняття, як Мойсеєва Тора, свято / святий день і qahal, що разом із тематикою та з постійним підкресленням різних етапів церемонії свідчить про його безсумнівну приналежність до культового та літургійного контексту.

Неем. 9:1-10:40 – Церемонія покаяння й урочисте зобов’язання

Цей літературний блок починається у в. 1а зі згадки про день і місяць, після чого у в. 16 з’являється звична формула (пор. Ездр. 3:16; Неем. 8:1а) «і зібрався ввесь народ», поєднана з наміром народу покаятися. Властиво, це окреслює тематику цілого фрагмента – покаянну літургію.

Опис цієї літургії починається у в. 2 з визнання власних провин народу, особливо провини укладення змішаних шлюбів, після чого йде надходить час для читання Тори (в. 3). У розповіді, витриманій у надзвичайно врочистому тоні, йдеться про левитів, котрі виконують хорову молитву (в. 4-5); решту глави (в. 6-37) заповнює молитва подяки (berakah). Ця молитва, насичена цитатами з П’ятикнижжя, коротко викладає цілу історію Ізраїля, в якій Ягве дарував Своєму народові надзвичайні ласки, а народ легковажив свого Бога і перекручував Тору. Молитва закінчується визнанням і власних провин народу, і Божої справедливости (в. 33-35), а також усвідомленням стану політичної залежности як наслідку вчинених гріхів (в. 36-37).

Церемонію завершує угода, яку підписали дотримуючись вимог єрархії (10:2-29), священики, левити, старшини народу та решта ізраїльтян, і яка стосується дотримання всіх вимог Закону Мойсея (в. 30). Визначено тут конкретні обов’язки, які стосуються передусім становища після вигнання: відмова від змішаних шлюбів (в. 31); дотримання відпочинку в шабат (в. 32); складання пожертв у Храмі для потреб культу (в. 33-34) і постачання дрів, необхідних для жертвоприношення (в. 35). Вірш 40в містить підсумок усіх цих обов’язків, сформульований одним реченням: «І ми не опустимо дому нашого Бога!»

Вірші 36-40б є, імовірно, пізнішою інтерполяцією, вставленою в текст, аби розтлумачити деякі незрозумілі місця щодо принесення жертв у Храмі; цей текст є літургійним, але за характером він відрізняється від попереднього, бо є не стільки історично-нараційним, скільки цілковито правничим.

Неем. 11:1-36 – Список мешканців Єрусалима та провінції (адміністративні тексти)

Цей текст є доволі складним; він свідчить про кілька етапів свого редагування. Навіть поверхове читання виявляє численні зміни тем і різні вставки; все це залишає загальне враження хаотичности тексту.

Намагаючись упорядкувати цей хаос, можемо виокремити передовсім частину радше розповідну (в. 1-2, 20, 25а, 36), яка в загальних рисах описує населення Єрусалима та провінції. До цього тексту пізніше було додано різноманітні списки: вірші 4-19, що їх супроводжує окремий вступ у в. 3, містять списки мешканців Єрусалима, ділячи їх на покоління Юди та Веніямина, на священиків, левитів і придверних; вірші 25б-35 розповідають про оселення мешканців у провінції, причому всі вони належать до племен Юди та Веніямина; вірші 21-24 є додатковими заувагами щодо місця заселення храмових підданців, і щодо імен начальників левитів в Єрусалимі.

Попередній запис

Розділи 1-7 – Неемія вирушає до Єрусалима, відбудова міста

Неем. 1:1б-11 – Неемія молиться в замку Шушан (автобіографічний текст) Цей текст є автономним щодо наступного після нього, Неем. 2:1-4:17; ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 12-13 – Посвята мурів, нові проблеми Неемії

Неем. 12:1-26 – Список репатрійованих священиків і левитів (адміністративні тексти) Так само складною є структура Неем. 12:1-26 – тексту, який ... Читати далі