Неем. 1:1б-11 – Неемія молиться в замку Шушан (автобіографічний текст)
Цей текст є автономним щодо наступного після нього, Неем. 2:1-4:17; 6:1-7:3: про це свідчить наведена в ньому дата, хоча посилання на владного правителя не є певним. Закінчення тексту у в. 11-12 не є надто послідовним синтаксично і не дуже добре переходить до теми 2:1. Корпус цього фрагмента формує молитва Неемії до Ягве (в. 5-11б), текст якої багатий на девтерономічні мотиви та вислови (дослівно долучено текст із Втор. 30:1-4); молитва є визнанням провини і водночас благанням про милосердя.
Вступом до молитви є в. 2-4, в яких ідеться про те, що Неемія довідався про ситуацію в Юдеї. Ці звістки доводять його до психологічної кризи і до переоцінки власної поведінки. Цей текст є чимось більшим, аніж звичайна оповідь: він є роздумами й усвідомленням провин власного народу, яких той припустився на своєму історичному шляху та які спричинили катастрофічну суспільну ситуацію. Оповідні частини (в. 2-4) є тільки ситуативним вступом до цих роздумів.
Останній редактор уводить цей текст як вступ до «мемуарів» Неемії, щоби надати їм дуалістичної схеми, вже наявної в Ездр. 9: стан людського гріха протиставлено милосердю Ягве, конкретизованого в тому дарі, яким є Тора (в. 8-9); метою цього тексту є політично-релігійна реабілітація народу Ізраїля.
Неем. 2:1-4:17 і 6:15-7:36 – Неемія вирушає до Єрусалима, відбудовує та впорядковує місто (автобіографічний текст)
Це найрозлогіший літературний блок у Книзі Ездри й у Книзі Неемії, а водночас і найбільш послідовний, причому і з літературного, і з історичного поглядів. Це виклад від першої особи історії відбудови мурів Єрусалима і спротиву цій відбудові з боку влади Евер-Нахару, політичного регіону біля Євфрату.
Текст має належний вступ у 2:1, який подає точну дату й окреслює історично-суспільне становище оповідача як виночерпія при дворі царя Артаксеркса І.
Події, які передували відбудові мурів, пояснено в 2:2-8, у переказі розмови між Неемією та царем. Її передано у формі запитань і відповідей, а завершується вона тим, що прохання Неемії вислухано, після чого він апелює до Божої опіки («добра була Божа рука надо мною»): цей вислів, наявний також в Ездр. 7:27-28; 8:15-36 і повторений у Неем. 2:18, а також в іншій формі в Неем. 6:16, є водночас оголошенням і вирішальною передумовою успішности робіт із відбудови. Оповідь розгорнуто за принципом протиставлення тематичних елементів; успішні зусилля для відбудови мурів на різних етапах (2:11-18; 3:1-32,38; 4:4-8,10-17; 6:15) протиставлено негативній і опозиційній до цих робіт настанові влади провінції біля Євфрату (2:10,19-20; 3:33-37; 4:1-3,9; 6:1-14,16-19). Ці останні частини марковано словами «почув» / «як почув», які вказують на контраст із тим, що їм передувало, і є рефреном, мета якого – підкреслити негнучкість та ірраціональність поведінки перської влади, а саме Санваллата, Товії та їхніх функціонерів.
Можна виокремити такі етапи відбудови мурів:
- огляд стану мурів і представлення старшинам проекту відбудови (2:11-18);
- організація роботи, а також списки сімей і види роботи, які їм доручено (3:1-32). Цей список, мабуть, походить із якогось адміністративного архіву, але його ідеально вставлено в структуру цього літературного блоку; таким чином, його слід уважати частиною оригінального тексту;
- просування робіт аж до побудови половини висоти мурів (3:38);
- моменти психологічного відчаю народу внаслідок фальшивої тривоги нібито через напад ворогів і підбадьорливі слова Неемії (4:4-8);
- реорганізація народу для виконання робіт і для захисту Єрусалима (4:10-17);
- дата завершення відбудови мурів (6:15).
У 7:1-3 міститься підсумок цього тексту: після завершення відбудови мурів у них було вставлено браму, а також виставлено варту.
Навіть при поверховому читанні цього літературного блоку він видається чарівливою оповіддю, сповненою неочікуваних поворотів і особистих роздумів (пор. 2:6-7, 12-13, 17-19), що надає йому оригінального наповнення з власним характером, дуже далеким від бюрократичного стилю, який фігурує в Ездр. 8:15-36. Імовірно, цей текст є виявом особистих роздумів про значення виконаного завдання, а також засвідченням для народу правильности поведінки героя.
Неем. 5:1-19 – Суспільні проблеми в Єрусалимі (додатковий автобіографічний текст)
Ще одним літературно автономним, а водночас завершальним для оповіди про відбудову мурів фрагментом є Неем. 5 – текст, що містить загальний підсумок громадської діяльности Неемії протягом його служіння намісником в Єрусалимі.
Літературна структура цього тексту є дуже виразною та збалансованою: після вступу у в. 1 («був великий крик народу») викладено три частини, які відповідають трьом однорідним темам: вірші 2-5 розкривають головні економічні проблеми, які є причиною «великого нарікання»; виклад кожної з проблем починається словами: «І були такі, що говорили» (в. 2, 3, 4); вірші 6-13 є основою цього фрагмента і розповідають про дії Неемії задля вирішення тих проблем: він скликає міську цивільну владу як оскаржену сторону й після гострих докорів на її адресу пропонує загальне списання боргів; цю пропозицію приймають і скріплюють клятвою; нарешті в. 14-18 змальовують образ ідеальної поведінки урядовця на прикладі Неемії, який як «начальник» (pecham: в. 14) зрікся будь-яких економічних привілеїв, що могли би стати тягарем для народу. Вірш 19 завершує цей фрагмент зверненням до Ягве на кшталт Неем. 13:31б.
Хоча цей текст написано від першої особи, його аналіз показує, що він є пізнішим роздумом про ідеальну поведінку керівника держави; прикладом такого ідеального керівника був Неемія, який намагався вирішити економічні проблеми найбідніших.
Неем. 6:1-7:3
Див. вище: 2:1-4:17.
Неем. 7:6-73
Див. Ездр. 2:1-70.
