Розділи 4-8 – Відбудова Храму, подорож Ездри

Ездр. 4:1-6:22 – Ворожнеча під час відбудови Храму (адміністративні тексти в редакційному опрацюванні)

Цей літературний блок було, очевидно, складено та редаговано в різні часи, проте з огляду на його тематику цей фрагмент можна розглядати тут як певну цілісність. У загальному контексті цей текст постає як антисамарянський документ. Деякі його частини – можливо, найстаріші – було написано арамейською мовою, а деякі – єврейською; останні виглядають історичним і редакційним доповненням перших. Кажемо про «частини» у множині тому, що арамейський текст складається з двох різних документів, які походять, імовірно, з царських архівів. У 4:8-23 йдеться про листування між правителем Самарії Рехумом і царем Артаксерксом стосовно відбудови мурів Єрусалима; ці роботи витлумачено як прояв бунту проти царя, і тому їх зупинено царським наказом. 4:23-6:18 – також у формі листування між правителем Таттенаєм і царем Дарієм – розповідає натомість про відбудову Храму за часів Зоровавеля й Ісуса; звіт Таттеная є детальним і бюрократично правильним: він просить розшукати архіви, щоби з’ясувати, чи наказував Кир відбудовувати Храм. Справді, документ Кира знаходять і долучають до відповіди царя, котрий просить правителя якнайактивніше сприяти відправленню культу Ягве.

Цей останній блок має найвиразніший літературний вигляд: у 4:24 бачимо очевидний редакційний вступ, який підсумовує стан робіт із відбудови Храму «аж до другого року царювання Дарія, царя перського», у 5:1-2 вказано на історичний контекст, який дозволив продовжити відбудову, й, урешті, у 6:14-18 сформульовано історичний висновок, в якому згадано про завершення робіт і про святкування посвячення Храму й офіційне настановлення священиків.

Текст у 4:8-23 є натомість документом набагато стислішим, який скопійовано з архівів майже без змін, окрім вступу (в. 8) і висновку (в. 23), витриманих, одначе, у бюрократичному стилі. Може видаватися дивним те, що його вміщено перед 4:24-6:18, адже це розриває історично-хронологічну єдність. Це дозволяє припустити, що редактор не знав хронології описуваних подій чи, що більш імовірно, хотів укласти документальний матеріял у логічному і тематичному порядку; з огляду на це питання міських мурів передує питанню спорудженню Храму, який є вивершенням суспільного життя в Єрусалимі. Що більше, редактор додає розповідь єврейською мовою про святкування Пасхи (6:19-22), яке є кульмінаційним пунктом відновлення суспільно-релігійної ідентичности покоління Юди.

Тому самому редакторові можна приписати вступ до цілого літературного блоку (4:1-7) (пор. визначення євреїв як «вигнанців»: 4:1; 6:19,20). Цей вступ також написано єврейською мовою, і він, безсумнівно, має на меті доповнити історичний образ опозиції самарян, звертаючись до таких віддалених часів, як часи Зоровавеля й Ісуса (в. 1-4), а також правління Кира, Дарія (в. 5) і Ксеркса (в. 6). Вірш 7 відтак є вступом єврейською мовою до арамейського документа в 4:8-23, про який ішлося вище.

Отже, цей літературний блок мав доволі складну редакційну історію, що спричинило його суперечливість і змішання історичних даних. Це означає не те, що редактори цього не усвідомлювали, але те, що їхній задум був радше ідеологічним і тематичним: вони хотіли показати, що існувала безперервна опозиція самарян, котрі, попри все, не спромоглися зупинити роботи з відбудови. Редактори долучили два арамейські документи, які, властиво, свідчать не стільки про спротив, скільки про адміністративну коректність влади Самарії.

Ездр. 7:1-10 – Ездра повертається до Єрусалима (редакційний текст)

Цей текст виконує функцію літературної завіси та вступу до знайомства з постаттю й діяльністю Ездри. Формула «по цих пригодах» (в. 1а) пов’язує подальший виклад із тим, що вже було сказано раніше. Крім того, подано Ездрин родовід, який сягає аж до Аарона (в. 1б-5), аби підкреслити його авторитет такого інтерпретатора Закону, котрим опікувались і Бог, і цар (в. 6). У в. 7-10 наведено короткий огляд діянь Ездри відповідно до його мети; це є анонсування тих тем, що їх порушують документи, зібрані в наступних розділах.

Ездр. 7:11-26 – Лист Артаксеркса (адміністративний текст)

Окрім списку в Ездр. 2, інший важливий документ переказано в Ездр. 7:12-26; його було відредаговано по-арамейськи і додано до нього вступ по-єврейськи (в. 11), який, загалом, повторює початок самого документа.

Це – лист царя Артаксеркса до Ездри. Цар дає тут пророкові завдання впроваджувати Закон Ягве в Юді, проте в тій версії, яку схвалила влада Персії (пор. в. 26) і передала до рук Ездрі (пор. в. 14:25). Одним із політичних задумів перських царів, очевидно, була підтримка прозорого законодавства кожного з підкорених народів, яке поважало їхні релігійні традиції та вірування. Ездрі надали повну адміністративну та судову владу (в. 26), яку підтримували дотації з центральної скарбниці (пор. в. 21-24).

Немає сумнівів у тому, що цей документ походить із архівів перського двору і має принципове значення для розуміння тієї роли, яку насправді відіграв Ездра: він був уповноваженим царя, наділеним політичною владою над Юдою, щоби впровадити Закон Ягве, який із часом став законом перського царя для народу Юдеї.

Ездр. 7:27-28 – Молитви Ездри

Див. далі, Ездр. 8:15-36.

Ездр. 8:1-14 – Ще один список вигнанців (адміністративний текст)

Цей текст відверто вставлено між Ездр. 7:27-28 і 8:15-36, і він перериває логіку того літературного блоку. Це означає, що його вставку в цьому місці треба приписати радше пізньому редакторові, який хотів доповнити розповідь про повернення Ездри списком вигнанців, котрі його супроводжували. Немає, проте, підстав, аби вірити, що вставлений документ є стародавнім і має історичну цінність, навіть якщо припустити, що його, ймовірно, було по-новому інтерпретовано чи модифіковано.

Список починається іменами двох священиків, котрі належали до двох родів, які раніше ворогували між собою: нащадків Садока та нащадків Евіятара, котрих було свого часу усунуто від служіння в Храмі (пор. 1Цар. 2:27). Їхнє сусідство вказує свідчить про те, що вони помирилися. Далі перелічено інших голів родин і вказано кількість чоловіків, котрі супроводжували кожного з них.

Наскільки легко можна виокремити вступ у в. 1, настільки помітно бракує літературного завершення списку; це доводить суто редакційне – з літературного погляду – походження цього тексту.

Ездр. 8:15-36 – Приготування до подорожі Ездри (автобіографічний текст)

Цей текст є викладеною від першої особи історією про повернення Ездри до Єрусалима разом із вигнанцями, головно священиками та левитами. Оповіді про події (8:15-36) передує вступ (7:27-28), який є подякою Богові за милість, отриману від царя та від владців перського царства, а також зачином теми повернення на Батьківщину (в. 28б). У цьому останньому вірші з’являється фраза: «Бо рука нашого Бога була добра до нас», – яку повторено в тексті (пор. 8, 18, 31) і яка є провідним тематичним мотивом цілого цього літературного блоку.

Вступне дієслово до цієї оповіди: «Зібрав» («І зібрав я їх»), – фігурує в 8:15, і його уточнено географічно («до річки, що впадає до Агави») та бюрократично (заувага, що стосується ідентифікації осіб вигнанців).

Після цих вступних зауваг розгортається сама оповідь (в. 16-34), зіткана з подальших бюрократичних звітів (в. 16-20; 24-30) і нараційних частин (в. 21-23; 31-34). Вірші 16-20 детально оповідають про пошук левитів для служіння в Храмі, ретельно нотуючи імена людей і назви місцевостей, а також наводячи точну кількість левитів, готових повернутися до Єрусалима.

Бюрократичний стиль помітний також у в. 24-30, в яких ідеться про вибір священиків, відповідальних за безпечне перевезення до Єрусалима скарбів, що були дарами для Храму від царського двору та від ізраїльтян. Далі з’являються точний інвентарний опис тих скарбів і свідоцтво їхнього доправлення, зафіксоване в промові Ездри, який наказує священикам і левитам старанно виконувати їхній обов’язок.

Нараційні частини є цікавішими, ніж бюрократичні, а їхньою темою є приготування до подорожі (в. 21-23) через спокутний піст задля випрошення Божої опіки, якій протиставлено військову охорону, що її пропонує цар. Сама ж оповідь про повернення (в. 31-34) є дуже побіжною: фактично, це низка нотаток, які стосуються доправлення скарбів до Храму на руки священика Меремота після їхнього ретельного зважування та реєстрації.

Вірші 35-36 є закінченням цілого літературного блоку, що розповідає, загалом, про різновиди подячних жертвоприношень, які вигнанці склали в Храмі, і про кількість принесених у жертву тварин, а також про акредитацію владців провінції при Євфраті («заріччя»), котрим було вручено царські накази.

Аналіз також доводить рафінований бюрократичний характер цього тексту. Навіть оповідні частини, вписані в історичний контекст, видаються задуманими не як несівний елемент, а як підготова до бюрократичного звіту. Насправді первинною метою цього тексту було, здається, підготувати для перської влади звіт про діяльність Ездри щодо його виконання царських доручень. Не випадково, що вступ і закінчення посилаються на ці доручення.

То тут, то там можна спостерегти релігійно-націоналістичну гордість (пор. в. 22), пов’язану з усвідомленням історичної ваги повернення і з переконаністю щодо Божої опіки, та ці особливості не здатні змінити суто офіційного характеру цього документа.

Попередній запис

Розділи 1-3 – Повернення з неволі, відбудова жертовника

Ездр. 1:1-11 – Декрет Кира про повернення з неволі (редакційний текст) Поняття «редакційний текст» ми трактуємо в цьому випадку як ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 9,10 – Змішані шлюби і реформа Ездри

Ездр. 9:1-15 – Змішані шлюби (автобіографічно-богословський текст) Цей фрагмент безпосередньо пов’язано з попереднім текстом, адже їхньою спільною рисою є виклад ... Читати далі