Розділи 1-3 – Повернення з неволі, відбудова жертовника

Ездр. 1:1-11 – Декрет Кира про повернення з неволі (редакційний текст)

Поняття «редакційний текст» ми трактуємо в цьому випадку як літературну єдність, якої не існувало до часів редактора хронік і яку він спеціяльно створив, аби належно, з історичного погляду, оформити зібраний літературний матеріял. Звісно ж, редактор міг використовувати джерела різного походження, проте сам редакційний текст можна вважати його творінням.

Ездр. 1:1-11 є прикладом редакційного тексту, який вставлено як історичний вступ до цілого матеріялу, зібраного в Книзі Ездри й у Книзі Неемії. Вірші 1-3а повторюють 2Хр. 36:22-23, приточуючи декрет Кира, доповнений у в. 3б-4 заохоченням, із яким перський цар звернувся до вигнанців, аби вони відновили культ в Єрусалимі. Відповіддю на слова з того декрету є описана у в. 5-6 позитивна реакція родів Юди, Веніямина, священиків і левитів, яким решта вигнанців довіряє пожертви для Храму Ягве.

До цієї вступної розповіді додано інформацію про храмові скарби, які колись вивіз до Вавилону Навуходоносор і які Кир передав у руки Шешбаццарові, «Юдиному начальникові» (в. 7-8). Наведено також опис детальний перелік скарбів (в. 9-11 а), який завершує кінцева примітка, що узагальнює попередню тематику (в. 11б).

Ездр. 2:1-70/Неем. 7:6-72 – Список репатріянтів (адміністративні тексти)

Особливо важливим документом є список репатріянтів у часи Зоровавеля в Ездр. 2:1-70 – таким важливим, що його з деякими незначними змінами було повторено в Неем. 7:6-72. Змінюється лише редакційне використання цього тексту: в Ездр. 2 він покликаний задокументувати повернення вигнанців, а в Неем. 7 – залюднення Єрусалима (пор. редакційний вступ до пізнішого документа в Неем. 7:4-5).

Список поділено частково за родами, та насамперед за містами; для кожного міста вказано загальну кількість мешканців (Ездр. 2:5-58; Неем. 7:8-60). Окремо перелічено персонал Храму: священиків, левитів, співців, придверних і храмових підданців.

В Ездр. 2:59-63 / Неем. 7:61-65 додано список священицьких родів, які не змогли задокументувати свого ізраїльського походження і яких через це було усунуто від священства. Зрештою, в Ездр. 2:64-67 / Неем. 7:66-69 вказано загальну кількість персоналу (qahal) разом із належними йому в’ючними тваринами. Попри те, перелічено дари в грошах і речах, які офірували на Храм голови деяких родів (Ездр. 2:68-69 / Неем. 7:70-71). Усе це завершує загальний огляд місця оселення персоналу Храму (Ездр. 2:70 / Неем. 7:72).

Цей документ складається з кількох частин різного походження: перша частина стосується перепису населення Юди, а решта, яка походить із храмових архівів, – персоналу, що служить при Храмі. Усі ці матеріяли редактор використав із цілком іншою метою – з метою розповіди, про що вже була мова вище.

Ездр. 3:1-13 – Відбудова жертовника в Храмі (літургійно-нараційний текст)

Межі цього літературного блоку легко розпізнати: він починається у в. 1 із датування, зокрема зі вказівки на місяць, і зі стислої характеристики історично-суспільних обставин («Ізраїлеві сини були по містах»), після чого у в. 1б з’являється згадка про зібрання народу в Єрусалимі, а завершується блок у в. 13, де з’являється вступний термін ‘аm (народ) і де описано суперечливу поведінку народу (радість / плач) під час літургійних обрядів та акцентовано сильний гамір, який можна було почути звіддалік.

У цьому фрагменті йде мова про посвячення тимчасового жертовника, яке проводили Зоровавель та Ісус, а також про приготування й організацію роботи з відбудови Храму. Розповідь не є лінійною: вірш 3, властиво, повторює думки, викладені у в. 2, додаючи кілька зауваг про страх перед ворогами та про те, які саме жертви було принесено. Так само вірш 6 звертається до теми жертвоприношень, згаданих у в. 4б, окреслюючи час їхнього безперервного складання, а також звертаючи увагу на те, що ще не було закладено підвалин Храму. Ці два уточнення порушують лінійність нарації, улягаючи дидактично-культовим вимогам, які є чужими для первісного задуму розповіди.

Вірші 7-10 акцентують різні етапи побудови Храму: придбання деревини, покликання левитів до опіки над працею, укладення списків тих, хто керував роботами, і закладення підвалин hekal – найсвятішої частини Храму. Від того місця (в. 10) починається мова про святкові обряди в супроводі Давидових пісень (в. 11 цитує Пс. 100:5); ці церемонії викликають суперечливі емоції: старці пригадують давні часи і плачуть, тужачи за колишньою величчю, натомість молодь радісно кричить, задоволена з того, що вже було збудовано (в. 12).

Загалом, це є розповідний текст, але повністю зосереджений на відновленні культу в Єрусалимі. Автор зупиняється передовсім на окремих елементах літургії, вказуючи на їхнє значення та на їхню відповідність законові Мойсея.

Попередній запис

Вступ

Перше враження, яке виникає в кожного, хто береться читати Книгу Ездри та Книгу Неемії, – нібито він читає документальне джерело, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 4-8 – Відбудова Храму, подорож Ездри

Ездр. 4:1-6:22 – Ворожнеча під час відбудови Храму (адміністративні тексти в редакційному опрацюванні) Цей літературний блок було, очевидно, складено та ... Читати далі